Рішення

від 16.05.2019 по справі 200/861/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 р. Справа№200/861/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря Прокопчук Я.М.,

представника позивача Азарова О.А.,

представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу від 18 вересня 2018 року № 1664 Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС (ЄДРПОУ 39118792) за період діяльності з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ (ЄДРПОУ 41492095) за травень 2018 року. На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 259 194 грн. та за штрафними санкціями 64 798,50 грн.

Наполягає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зроблені не у спосіб визначений діючим законодавством. Зокрема, висновок перевірки щодо не реальності вчинення правочину між позивачем та ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Також позивач зазначає про невмотивованість висновків відповідача в частині посилання на Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, оскільки позивачем надано всі відповідні первинні документи, що підтверджують виконання та реальність здійснених господарських операцій між ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС та постачальником ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ .

Вважає, що висновки податкового органу зроблені без врахування принципу індивідуальної відповідальності, за яким добросовісний платник не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни іншими суб`єктами господарювання. Просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, надав відзив на адміністративний позов, у якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що проведено документальну позапланову виїзна перевірку ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС за період діяльності з 01.05.2018 по 31.05.2018 з метою перевірки достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ (ЄДРПОУ 41492095) за травень 2018 року, про що складений акт перевірки від 02.10.2018 року №1120/05-99-14-10/39118792.

В ході перевірки позивача встановлені дані і факти, що доводять нереальність господарських операцій, зокрема, укладений ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС договір купівлі-продажу від 11.05.2018 року №11/05/18-1 із постачальником ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

За результатами аналізу архіву електронної звітності (єдиний реєстр податкових накладних), встановлено, що ТМЦ, реалізовані ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ у травні 2018 року за договором купівлі-продажу від 11.05.2018 року №11/05/18-1 на адресу ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС , були придбані у ТОВ САБСТЕНД (ЄДРПОУ 41658702), відповідно до зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН від 17.05.2018 року №254; від 23.05.2018 року №255; від 29.05.2018 року №256; від 31.05.2018 року №257.

Встановлено факт реалізації товарів за відсутності фактичного їх придбання з метою штучного формування податкового кредиту для покупців, що свідчить про неможливість здійснення господарської операції ТОВ САБСТЕНД з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ САБСТЕНД відповідної кількості ідентифікованого товару від інших суб`єктів господарювання або внаслідок власного задекларованого виробництва у періоді з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ САБСТЕНД первинного постачання (продажу) першому в ланцюгу ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ .

Нереальність одержання (купівлі) ТМЦ ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ у ТОВ САБСТЕНД , а також відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ відповідного обсягу ідентифікованого товару від інших продавців, або внаслідок власного задекларованого виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах, доказує нереальність одержання (купівлі) саме цього ідентифікованого товару, а відтак його наступного постачання (продажу) на користь покупця ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС , через що представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справа, суд встановив такі фактичні обставини.

ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС за період діяльності з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року з метою перевірки достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ (ЄДРПОУ 41492095) за травень 2018 року. Складений акт перевірки від 02.10.2018 року №1120/05-99-14-10/39118792 (а.с.55-81).

За наслідками перевірки встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 259194 грн., у тому числі: за травень 2018 року - 259194 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення за формою Р № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 259 194 грн. та застосована штрафна санкція 64 798,50 грн.(а.с.82).

Предметом спору у справі є правомірність висновку податкового органу з приводу реальності господарських операцій і, як наслідок, правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

При розгляді цієї справи судом встановлено, що між ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС та ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ було укладено договір купівлі-продажу запчастин та вузлів до залізничного рухомого складу № 11/05/18-1 від 11 травня 2018 року (а.с.88).

На виконання зазначеного Договору ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ було поставлено на адресу ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 555 166,41 грн., у тому числі ПДВ 259 194,40 грн.

Господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей відображені у бухгалтерському обліку позивача у відповідності з правилами, встановленими національними стандартами бухгалтерського обліку.

Товарно-матеріальні цінності, що були отримані за договором між ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС та ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ купівлі-продажу запчастин та вузлів до залізничного рухомого складу № 11/05/18-1, були використані в господарський діяльності позивача.

Одним із видів діяльності позивача є ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів. Свою діяльність позивач здійснює на підставі сертифікатів відповідності (а.с.25-31).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах вказаного правочину, ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС до перевірки були надані: договори на поставку товару; належним чином складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за перевірений період за взаємовідносинами з означеним контрагентом, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також інші документи на підтвердження проведення господарських операцій.

Вказані документи в сукупності відповідають вимогам до оформлення первинних документів, які висуваються нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-XIV), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поставка ТМЦ та їх оприбуткування здійснені згідно з видатковими накладними:

№ 186 від 17.05.2018 на суму 241 824,01 грн.,

№ 187 від 23.05.2018 на суму 390 000,00 грн.,

№ 188 від 29.05.2018 на суму 440 414,40 грн.,

№189 від 31.05.2018 на суму 482 928,00 грн.(а.с.89, 91, 94, 97).

На користь ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС були складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні:

№ 186 від 17.05.2018 (зареєстрована в ЄРПН 13.06.2018) на суму 241 824,01 грн., у тому числі ПДВ 40 304,00 грн.,

№ 187 від 23.05.2018 (зареєстрована в ЄРПН 13.06.2018) на суму 390 000,00 грн., у тому числі ПДВ 65000,00 грн.,

№ 188 від 29.05.2018 (зареєстрована в ЄРПН 14.06.2018) на суму 440 414,40 грн., у тому числі ПДВ 73 402,40 грн.,

№ 189 від 31.05.2018 (зареєстрована в ЄРПН 13.06.2018) на суму 482 928,00 грн., у тому числі ПДВ 80 488,00 грн. (а.с.100-107).

У відповідності до встановлених договором строків оплати у 180 календарних днів за пунктом 5.3 Договору ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС було здійснено оплату за поставлений товар шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника, про що свідчить:

платіжне доручення № 1444 від 15.06.2018 - на суму 100 000,00 грн.;

платіжне доручення № 1447 від 18.06.2018 - на суму 66 403,00 грн.;

платіжне доручення № 1453 від 26.06.2018 - на суму 148 000,00 грн.;

платіжне доручення № 1455 від 26.06.2018 на суму 257 000,00 грн.;

платіжне доручення № 1456 від 26.06.2018 на суму 89 000,00 грн.;

платіжне доручення № 1458 від 26.06.2018 - на суму 235 000,00 грн.;

платіжне доручення № 1459 від 26.06.2018 - на суму 171 000,00 грн.;

платіжне доручення № 1510 від 11.07.2018-на суму 191 975,12 грн.;

платіжне доручення № 1838 від 05.11.2018 - на суму 400 000,00 грн. (а.с.108-116).

Транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей позивач здійснював орендованим транспортом та на підставі договорів на перевезення, зокрема, відповідно до договору № 08/05/14 від 08.05.2014 року (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 року) з фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 (а.с.117-123)

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

За приписами норм пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-XIV та норм вищенаведеного Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/12763/13-а сформував наступні критерії оцінки реальності господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту: Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зазначені відповідачем доводи в обґрунтування прийнятого рішення не спростовують доводів позивача, які підтверджені дослідженими при розгляді справи доказами.

Зокрема, судом встановлено, що укладені за участі позивача господарські договори містять усі істотні умови, встановлені законом для відповідного виду правочинів.

Посилання відповідача на неналежне оформлення документів про відрядження або відсутність книги реєстрації довіреностей суд вважає такими, що не мають доказового значення для оцінки реальності здійснення господарських операцій, які слугували підставами для формування податкового кредиту.

Стосовно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд вказує, що у відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. У відповідності до п.11.4 зазначених Правил обов`язок виписування ТТН покладено на Вантажовідправника.

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Судовою практикою Вищого адміністративного суду України підтверджено безпідставне посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 при дослідженні реальності господарських операцій (Ухвала ВАСУ від 18.05.2017 року у справі № К/800/36463/16).

Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі-продажу, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

Тому суд погоджує твердження позивача, що транспортною документацією підтверджується операція з надання саме послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

В цілому, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття спірного рішення, ґрунтуються на дослідженні руху товарно-матеріальних цінностей за ланцюгом постачання. При цьому, незважаючи на предмет перевірки, яка охоплювала лише ТОВ ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС та його контрагента - ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ , в акті перевірки піддається ретельному аналізу діяльність ТОВ САБСТЕНД (ЄДРПОУ 41658702).

Стосовно ТОВ САБСТЕНД відповідач робить висновок про неможливість виконання операцій з постачання (продажу) товарів/послуг наявним трудовим ресурсом - 1 особа (керівник) (операції потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу), які передбачають необхідність зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження), наявність основних засобів, необхідних для таких операцій, наприклад, земельних ділянок, складських приміщень, необхідного обладнання, та/або транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу.

Щодо таких тверджень суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 30.01.2018 року по справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18), які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, Європейською судовою практикою та судовою практикою України визначено, що підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Саме контрагент повинен відповідати за свої порушення. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства Інтерсплав проти України, Булвес проти Болгарії ).

У випадку виявлення податковими органами фактів невиконання постачальником своїх обов`язків, як платника ПДВ, вони мали можливість розпочати податкову перевірку цього платника податків з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тобто добросовісний платник податків не повинен відчувати негативні наслідки у зв`язку з порушенням законодавства його контрагентом.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, а відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи, що за обставинами цієї справи позивач формував податковий кредит відповідно до господарських відносин з ТОВ МЕГАТРЕЙДИНГ і не вступав в жодні правовідносини з ТОВ САБСТЕНД , аналіз господарської діяльності останнього не має жодного доказового значення для вирішення цієї справи, а позивач не має нести відповідальності з обставин діяльності іншої особи, яка навіть не є його контрагентом.

З наведених підстав, враховуючи, що позивачем обґрунтовано належними доказами правомірність формування податкового кредиту, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Тому судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 1997 від 14.01.2019 року в сумі 4859,90 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС (м. Бахмут, вул. Садова, буд. 123, ЄДРПОУ 39118792) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000621410 від 17 жовтня 2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ДОНСПЕЦСЕРВІС (м. Бахмут, вул. Садова, буд. 123, ЄДРПОУ 39118792) судовий збір у розмірі 4859 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 90 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 16 травня 2019 року.

Рішення складено у повному обсязі 22 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.