Ухвала

від 08.04.2019 по справі 826/9432/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9432/17

УХВАЛА

08 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України та Громадської організації Відкриті клітки Україна про закриття провадження у справі № 826/9432/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Державне агентство лісових ресурсів України, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання погодженими лімітів добування мисливських тварин, зобов`язання відповідачів вжити заходів щодо усунення порушень прав позивача та його інтересів, визнання нечинним наказу від 19.12.2017 № 481,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Державне агентство лісових ресурсів України, Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання погодженими лімітів добування мисливських тварин, зобов`язання відповідачів вжити заходів щодо усунення порушень прав позивача та його інтересів, визнання нечинним наказу від 19.12.2017 № 481.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України по вжиттю заходів щодо заборони полювання на лося.

Визнано протиправним та нечинним наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.12.2017 № 481 Про внесення змін до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ) .

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції невірно зроблено висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні частини позовних вимог. Просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Міністерство екології та природних ресурсів України та особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами, в яких вказують на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, що на думку скаржників призвело до неправильного вирішення справи. Просять суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги Міністерства екології та природних ресурсів України приєдналися особи, які не брали участі у справі - Благодійна організація Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр та Громадська організація Відкриті клітки Україна .

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України та Громадської організації "Відкриті клітки Україна" про закриття провадження у справі з підстав неналежності її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначені клопотання мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та Міністерством екології та природних ресурсів України відсутній публічно-правовий спір в контексті вимог Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на думку ініціаторів клопотань позивач не належить до кола осіб, які мають право на звернення з позовом до суду.

Крім того, ініціатори клопотань про закриття провадження у справі зауважили на тому, що позивачем у визначеному законом порядку не доведено, що він має право або законний інтерес, або ж є потерпілим від порушення цього права та інтересу з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, заслухавши думку учасників справи, колегія суддів зазначає про наступне.

Так, статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту .

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з нормами цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження тощо.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.

У даній справі позовні вимоги не стосуються приватного інтересу жодного із учасників справи, оскільки з огляду на природу оскаржуваних дій, бездіяльності та рішень відповідачів, які вчинено із використанням встановлених законом повноважень та реалізовано на підставі власного, одностороннього волевиявлення, внаслідок чого для позивача виникли відповідні правові наслідки, свідчить про владну природу таких повноважень, а самі суб`єкти підпадають під визначення поняття суб`єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, підстав для задоволення клопотань Міністерства екології та природних ресурсів України та Громадської організації "Відкриті клітки Україна" про закриття провадження у справі № 826/9432/17 на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 19, 238, 241, 242, 243, 248, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань Міністерства екології та природних ресурсів України та Громадської організації "Відкриті клітки Україна" про закриття провадження у справі № 826/9432/17 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.