Вирок

від 17.05.2019 по справі 752/2598/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/2598/19

провадження №: 1-кс/752/4075/19

У Х В А Л А

про арешт майна

17.05.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12018100010008855, відомості щодо якого внесені 19.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно інформації з КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», належить на праві власності та зареєстрована за ОСОБА_5 .

Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що слідчими СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100010008855, відомості щодо якого внесені 19.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді фахівця з методів розширення ринку збуту відділу збуту ТОВ «Медек Медікал Корпорейшн», код ЄДРПОУ 3877454, юридична адреса: м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, офіс № 128, у невстановлений в ході досудового слідства час та місці, маючи прямий умисел спрямований на порушення законодавства в сфері виробництва та реалізації лікарських засобів на території України, вступила в злочинну змову з головним бухгалтером вказаного товариства в особі громадянки ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами щодо збуту фальсифікованого лікарського засобу «Гратеціано».

Слідчий зазначав, що фахівець з методів розширення ринку збуту відділу збуту ТОВ «Медек Медікал Корпорейшн», код ЄДРПОУ 3877454 - ОСОБА_6 , за попередньою змовою з головним бухгалтером ТОВ «Медек Медікал Корпорейшн», код ЄДРПОУ 3877454 - ОСОБА_5 , та іншими невстановленими в ході досудового слідства особами, достовірно розуміючи та усвідомлюючи те, що ТОВ «Медек Медікал Корпорейшн», код ЄДРПОУ 3877454, за даними Державного реєстру лікарських засобів, як виробник лікарського засобу «Гратеціано» не значиться, не має ліцензії з його імпорту, не являється уповноваженим імпортером та дистриб`ютором з його продажу, а також те, що в період з 17.02.2017 року, реєстраційне посвідчення на лікарський засіб серія - № UA/14/761/01/01 видане Міністерством охорони здоров`я України 19.11.2015 року, ТОВ «Євро Фарма Інтернешнл», код ЄДРПОУ 40170138, як єдиному уповноваженому імпортеру та дистриб`ютору даного лікарського засобу було призупинено, що унеможливлювало його легальну реалізацію на території України, керуючись єдиним умислом та діючи відповідно чіткого розподілення ролей між собою, розробили злочинний план щодо реалізації протиправної діяльності в сфері збуту фальсифікованого лікарського засобу «Гратеціано».

Досудовим розслідуванням встановлено, що реалізуючи свої протиправні наміри, ОСОБА_5 , спільно з невстановленими досудовим слідством особами, у невстановлений досудовим слідством час та місці, з метою безпосереднього збуту фальсифікованого лікарського засобу «Гратеціано», під виглядом легально виготовленого та зареєстрованого на території України, здійснили придбання відповідних матеріалів та засобів, а саме: картонних коробок, пластикових флаконів, етикеток, галограмм, відповідних печаток та інструкцій до застосування лікарського засобу, після чого, у невстановлений досудовим слідством спосіб, час та місці, здійснили маркування на картонних упаковках та пластикових флаконах завідомо недостовірних відомостей, в частині cерії лікарського засобу 7803057, яка відповідно офіційного листа отриманого від посадових осіб «EUROPEAN EGYPYIAN PHARM. IND«, які являються єдиними виробниками та постачальниками ліцензованого лікарського засобу «Гратеціано», на територію України, відсутня у їх виробничому реєстрі та не експортувалась на території України, та строку його придатності терміном 3 роки, що у повній мірі не відповідає відомостям про лікарський засіб «Гратеціано», що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, оскільки термін його придатності складає 2 роки.

При цьому, ОСОБА_5 , з метою збуту фальсифікованого лікарського засобу «Гратеціано» під виглядом легально виготовленого та належним чином зареєстрованого на території України, та надання документального вигляду законності даної протиправної діяльності, здійснила виготовлення фіктивних сертифікатів якості на лікарський засіб «Гратеціано», відобразивши у ньому завідомо недостовірні відомості щодо серії лікарського засобу 7803057, та терміну придатності строком 3 роки, який відповідно офіційного листа отриманого від посадових осіб «EUROPEAN EGYPYIAN PHARM. IND«, які являються єдиними виробниками та постачальниками ліцензованого лікарського засобу «Гратеціано», на територію України, не відповідає встановленим виробником нормам.

Окрім того, як встановлено органом досудового розслідування, ОСОБА_5 достовірно розуміючи та усвідомлюючи те, що ТОВ «Медек Медікал Корпорейшн», код ЄДРПОУ 3877454, за даними Державного реєстру лікарських засобів, як виробник лікарського засобу «Гратеціано» не значиться, не має ліцензії з його імпорту, та не являється уповноваженим імпортером та дистриб`ютором на території України, з метою введення в оману потенційних покупців даного лікарського засобу, та надання документального вигляду законності його реалізації на території України, внесла завідомо неправдиві відомості у видаткові накладні про здійснення фінансово-господарських операцій з його продажу в частині безпосереднього постачальника, в ході чого використала установчі дані та печатки фіктивних юридичних осіб, а саме: ТОВ «Грандфлай», код ЄДРПОУ 40626863, ТОВ «Медасент», код ЄДРПОУ 38778013, ТОВ «Ремедігруп», код ЄДРПОУ 39899743, які також не являються уповноваженими імпортерами та дистриб`юторами лікарського засобу «Гратеціано» на території України, та не були уповноваженими на здійснення будь-яких фінансово-господарських операцій з його постачання та реалізації.

В свою чергу, ОСОБА_6 , використовуючи завідомо фіктивні сертифікати якості з недостовірними відомостями про лікарський засіб «Гратеціано», що були виготовлені ОСОБА_5 , діючи згідно відведеної їй ролі, здійснювала організацію зустрічей та домовленостей з потенційними покупцями фальсифікованого лікарського засобу «Гратеціано», шляхом введення останніх в оману з метою збуту під виглядом легального виготовленого та імпортованого на територію України.

02.11.2018 року, з метою документування та фіксації фактичних даних щодо реалізації громадянкою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 протиправної діяльності в сфері збуту фальсифікованого лікарського засобу «Гратеціано», було проведено негласну слідчу (розшукову) дію контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо-,відеоконтролю.

В ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії, 02.11.2018 року, близько 10:30 год, по вул. Деміївська, 1, в м. Києві, ОСОБА_6 за безпосереднього сприяння ОСОБА_5 , за грошові кошти в сумі 5300 грн, які використовувались в якості заздалегідь ідентифікованих імітаційних засобів та використовувались для проведення негласної слідчої (розшукової) дії, під виглядом легального виготовлено та імпортованого на територію України, збула громадянці ОСОБА_7 фальсифікований лікарський засіб «Гратеціано», а саме: пластикову коробку білого кольору, без герметичного упакування з надписом «Гратеціано», совосбувір, 400 мг, 28 таблеток, серія 7803057, термін придатності- 02/2021, надавши при цьому сертифікат якості серія 7803057, дата виробництва 02-2018, дата закінчення терміну 02-2021, та видаткову накладу № 87 від 01.11.2018 року, із зазначенням постачальника в особі ТОВ «Грандфлай», код ЄДРПОУ 40626863, що містять недостовірні відомості які були створені ОСОБА_5 з метою збуту фальсифікового лікарського засобу під виглядом легально виготовленого та імпортованого на територію України.

Окрім того, 05.03.2019 року, близько 15:20 годин, по вул. Іллєнка, 3, відносно громадянки ОСОБА_6 було повторно проведено негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки із застосуванням спеціальних технічних засобів аудіо-,відеоконтролю.

В ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії ОСОБА_6 за безпосереднього сприяння ОСОБА_5 , за грошові кошти в сумі 8500 грн, які використовувались в якості заздалегідь ідентифікованих імітаційних засобів та використовувались для проведення негласної слідчої (розшукової) дії, під виглядом легального виготовлено та імпортованого на територію України, збула громадянину ОСОБА_8 фальсифікований лікарський засіб «Гратеціано», а саме: картонну упаковку з пластиковою коробкою білого кольору, з надписом «Гратеціано», совосбувір, 400 мг, 28 таблеток, серія 7803057, термін придатності- 02/2021, надавши при цьому сертифікат якості серія 7803057, дата виробництва 02-2018, дата закінчення терміну 02-2021, та видаткову накладну із зазначенням постачальника в особі ТОВ «Грандфлай», код ЄДРПОУ 40626863, що містять недостовірні відомості які були створені ОСОБА_5 з метою збуту фальсифікованого лікарського засобу під виглядом легально виготовленого та імпортованого на територію України.

05.04.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України.

Слідчий зазначав, що з метою унеможливлення відчуження нерухомого майна та забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, оскільки санкція ч. 2 ст. 321-1 КК України, окрім позбавлення волі, передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, необхідним є накладення арешту на майно підозрюваної, а саме на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .

В судове засідання слідчий не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність. Також, слідчий просив розглянути клопотання за відсутності власника майна, оскільки існує ризик відчуження вказаної квартири на корить третіх осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Враховуючи вищевказані положення КПК України, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності слідчого та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100010008855, відомості щодо якого внесені 19.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України.

З клопотання вбачається, що 05.04.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України.

Відповідно до санкції ч. 2 ст. 321-1 КК України, у вчиненні якої ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, крім позбавлення волі, передбачена також конфіскація майна.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення зокрема: конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності підстав вважати, що суд у випадках передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого суді визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане у клопотанні майно, слідчий суддя приймає до уваги розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доводи сторони обвинувачення та позицію потерпілої сторони щодо підстав накладення арешту на майно.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Як вбачається із матеріалів клопотання, вказана частка квартири АДРЕСА_2 , згідно інформації з КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», на момент розгляду клопотання належать ОСОБА_5 , а враховуючи санкцію статті 321-1 КК України та можливості призначення покарання разом із конфіскацією майна, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на вказану частку квартири.

У відповідності до частини 11 статті 170 КК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна..

Положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Слідчий суддя, враховуючи наявність достатніх даних, які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України, обставин вчинення кримінального правопорушення та наслідків, правових підстав для накладення арешту, вважає неможливим застосування найменшого обтяжливого способу арешту майна, оскільки це призведе до непередбачуваних наслідків, у тому числі відчуження вказаної квартири на користь третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, а також питання, визначені ст. 173 КПК України, які слідчий суддя повинен з`ясувати під час розгляду клопотань про арешт майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх даних, які підтверджуються відповідними письмовими доказами, що вказують на наявність ознак вказаного кримінального правопорушення, з метою унеможливлення відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб та забезпечення конфіскації майна, вважає можливим задовольнити клопотання про накладення арешту на майно до скасування арешту у встановленому законом порядку із застосуванням заборони відчуження та розпорядження вказаної частки квартири, у зв`язку із цим клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 .

Заборонити ОСОБА_5 та/або будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, розпоряджатись 1/2 часткою квартири АДРЕСА_1 , а також вчиняти будь-які інші дії щодо її відчуження на корить третіх осіб.

Ухвала виконується негайно слідчим та/або прокурором.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна.

Слідчий суддя ОСОБА_1