Постанова

від 16.05.2019 по справі 684/591/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 684/591/17

Провадження № 22-ц/4820/911/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т.В.,

секретар - Чебан О.М.,

з участю представника апелянта,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року, суддя Завадська О.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради Хмельницької області про визнання права власності за набувальною давністю,

встановив :

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просила визнати право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: телятник - рік забудови 1972 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та корівник - рік забудови 1968 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 23 грудня 2005 року між її чоловіком ОСОБА_2 та СТОВ Лан було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: корівника - рік забудови 1966 року, корівника - рік забудови 1968 року, корівника - рік забудови 1975 року, телятника - рік забудови 1972 року, пункту штучного осіменіння. 15.11.2006 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи СТОВ Лан на підставі рішення суду про ліквідацію юридичної особи банкрута. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадкоємцем після його смерті є дружина, позивач ОСОБА_1 На частину спадкового майна вона оформила спадщину, а щодо спірних нежитлових приміщень приватним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Договір купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Лан нотаріально не був посвідчений та не здійснено його державної реєстрації, а тому він не створює прав та обов`язків для сторін. З 23 грудня 2005 року вона з чоловіком, а з ІНФОРМАЦІЯ_1 по даний час сама добросовісно, відкрито, безперервно володіє спірним майном, тому на підставі просила ст. 344 ЦК України набула право власності на спірне майно.

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2018 року замінено відповідача - Старосинявську селищну об`єднану територіальну громаду на Старосинявську селищну раду Хмельницької області.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено всіх обставин, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до вимог статті 344 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що відповідач у поданих ним до суду заявах визнав даний позов. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що договір купівлі-продажу спірних приміщень є неукладеним, хоча позовні вимоги про визнання договору дійсним не заявлялися. У відповідності з вимогами ст. 344 ЦК Україниапелянтом надано докази на підтвердження всіх обставин та умов, які необхідні для визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю. Зокрема, вона з чоловіком відкрито та безперервно володіли і користувались спірними приміщеннями для сільськогосподарських потреб. Оскільки вона є спадкоємцем всіх прав та обов`язків ОСОБА_2 , строк володіння майна за набувальною давністю починається з 23 грудня 2005 року і триває по даний час, тобто становить майже 12 років. Вказані обставини у судовому засіданні підтвердили свідки. Безпідставним є посилання суду на проект акту прийомки - передачі, який не підписаний та відповідно не може породжувати жодних юридичних наслідків. Вважає, що документи, наявні в господарській справі по банкрутству СТОВ Лан не мають істотного значення, оскільки жодним чином не спростовують заявлених підстав набуття права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю. Відповідно до довідки, виданої виконкомом Старосинявської селищної ради сільськогосподарські споруди, які є предметом спору, з 2005 року по даний час на обліку як безхазяйне майно, на балансі Лисанівської сільської ради, а на даний час Старосинявської селищної ради, не перебували.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року, укладеного між СТОВ Лан с. Паньківці Старосинявського району, в особі ліквідатора Білика В.А., та ОСОБА_2 , ОСОБА_2 . придбав майно за ціною 6800 грн., а саме: корівник 1966 року забудови, корівник 1968 року забудови, корівник 1975 року забудови, телятник 1972 року забудови, пункт штучного осіменіння, які знаходяться за адресою с. Паньківці Старосинявського району Хмельницької області (а.с.17).

Зазначений договір укладено у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений.

Відповідно до акту приймання - передачі від 23 грудня 2005 року ліквідатор СТОВ Лан передав, а ОСОБА_2 прийняв вищевказане майно (а.с.18).

Покупець ОСОБА_2 сплатив СТОВ Лан 6800 грн. за договором купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року, що підтверджується квитанцією №127 від 23 грудня 2005 року (а.с.19).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11 жовтня 2006 року (справа № 8/4/40-Б) затверджено звіт про проведену ліквідаційну процедуру, звіт про витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури у справі № 8/4/40-Б та ліквідаційний баланс СТОВ Лан с. Паньківці Старосинявського району, складений на 01.05.2006 року. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Лан с. Паньківці Старосинявського району, код ЄДРПОУ 03729010 ліквідовано. Провадження у справі № 8/4/40-Б припинено (а.с.81).

15.11.2006 року припинена державна реєстрація юридичної особи СТОВ Лан у зв`язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до даних акту інвентаризації СТОВ Лан від 11 травня 2005 року встановлено наступне майно, зокрема, телятник 1972 року забудови, вартістю 19868 грн.; корівник 1968 року забудови, вартістю 20530 грн.; корівник 1975 року забудови, вартістю 66102 грн.; корівник 1966 року забудови, вартістю 20200 грн. Зазначено, що дане майно рахується за СТОВ Лан с. Паньківці та знаходиться на території СФГ Явір с. Паньківці (а.с.105).

При цьому, телятник 1972 року забудови, корівник 1968 року забудови, корівник 1975 року забудови включені в список майна, передбаченого в рахунок погашення кредиторської заборгованості по оплаті праці (а.с.108).

Відповідно до звіту арбітражного керуючого у справі про банкрутство СТОВ Лан визначено необхідним провести, зокрема, передачу неліквідного майна (ферми) місцевій громаді (а.с.82).

При цьому, на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом складено проект акту прийомки - передачі, згідно з яким передбачалось, що ліквідатор СТОВ Лан Старосинявського району Білик В.А . передає з балансу товариства, а Лисанівська сільська рада Старосинявського району в особі голови сільської ради Савчука О.І. приймає: телятник 1972 року забудови, вартістю 19868 грн.; корівник 1968 року забудови, вартістю 20530 грн.; корівник 1975 року забудови, вартістю 66102 грн.; корівник 1966 року забудови, вартістю 20200 грн. (а.с.88).

Відповідно до довідки Хмельницького БТІ від 02.10.2006 року за СТОВ Лан в с.Паньківці нерухоме майно не зареєстровано (а.с.109).

14.09.2017 року були виготовлені технічні паспорти на приміщення телятника, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 482,3 кв.м. та корівника, що знаходиться по АДРЕСА_2 , загальною площею 692 кв.м. Замовник технічної інвентаризації ОСОБА_1 (а.с.20-27).

Відповідно до інформації, яка міститься в довідці №135 від 21.03.2019 року, виданої виконкомом Старосинявської селищної ради, сільськогосподарські споруди, а саме корівник 1966 р.п., корівник -1968 р.п., корівник 1975 р.п., телятник - 1972 р.п., пункт штучного осіменіння, які знаходяться в с.Паньківці, з 2005 року по даний час на обліку, як безхазяйне майно, на балансі Лисанівської сільської ради, а зараз Старосинявської селищної ради, не перебували (а.с.171).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадкоємцем після його смерті є дружина, позивач ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с.64-73).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для визнання за позивачем права власності на спірні приміщення за набувальною давністю немає, оскільки остання користується нерухомим майном поза згодою і волею його власників. Тривалий час користування, відкритість володіння, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав передбачених ст. 344 ЦК України.

При цьому визнання права власності на майно за набувальною давністю на підставі лише визнання позову відповідачем є неправильним, оскільки рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим (ст. 263 ЦПК).

В справі відсутні докази, які вказують на добросовісність володіння позивачем спірним майном. ОСОБА_1 В той же час в позовній заяві позивач підтвердила ту обставину, що договір купівлі-продажу від 23.12.2005 року, підписаний СТОВ Лан в особі ліквідатора та ОСОБА_2 , є неукладеним, тому на підставі вказаної угоди у неї не виникло право власності на спірне нерухоме майно. В той же час інших доказів, які б підтвердили правомірність заволодіння та користування спірним чужим майном позивачем та її покійним чоловіком в 2005 році справа не містить. У зв`язку з не встановленням судом обставин, які б вказували на добросовісність заволодіння спірним майном, яке є обов`язковою ознакою для вирішення питання щодо набуття права власності на майно за набувальною давністю, тому позовні вимоги слід визнати такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі вищевикладеного, обґрунтованими є висновки суду про те, що визнання позову відповідачем суперечить закону, а тому судом правильно не прийнято визнання позову в даному випадку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 21.05.2019 року.

Судді Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова