Постанова

від 22.05.2019 по справі 908/2314/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2019 м.Дніпро Справа № 908/2314/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Ревкова Г.О.,

представники сторін:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Журавльова Ю.Р., довіреність №-8-0.62-22/62-19 від 03.01.2019, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2019 у справі №908/2314/18 (суддя Горохов І.С., повний текст рішення складений 14.02.2019)

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Узун» , с.Новоіванівка, Запорізька область

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про визнання незаконною відмови в поновленні договору оренди землі та укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Селянське (фермерське) господарство «Узун» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом, яким просило суд:

- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.10.2018 №27-8-0.6-6392/2-18 в поновленні договору оренди землі від 30.12.2008, укладеного між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством «Узун» (зареєстрованого у ЗРФ Центр ДЗК 22.01.2008 за №040927400002);

- вважати укладеною додаткову угоду №3 про поновлення терміну дії договору оренди землі від 30.12.2008 (зареєстрованого в Державному реєстрі земель 22.01.2009 за №040927400002) між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Селянським (фермерським) господарством «Узун» на умовах поданого позивачем проекту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставну (неправомірну) відмову відповідача у продовжені строку дії договору оренди землі, який 30.12.2008 було укладено між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством «Узун» . Вказує, що з метою реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, позивач направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення терміну дії договору оренди від 02.08.2018, до якого було додано проект додаткової угоди. Листом-повідомленням №27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018 відповідач вказав, що не погоджується із запропонованими умовами, викладеними позивачем в листі-повідомленні та в проекті додаткової угоди, у зв`язку з чим договір оренди землі буде вважатися припиненим 23.01.2019. Листом від 19.09.2018 позивач направив відповідачеві проект додаткової угоди з врахуванням всіх зауважень відповідача, натомість листом №27-8-0.6-6392/2-18 від 18.10.2018 відповідач повідомив позивача про відмову у продовженні терміну дії договору у зв`язку з недосягненням домовленості щодо істотних умов.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.02.2019 у справі №908/2314/18 позов задоволено, суд вирішив:

- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.10.2018 №27-8-0.6-6392/2-18 в поновлені договору оренди землі від 30.12.2008, укладеного між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством «Узун» (зареєстровано у ЗРФ Центр ДЗК 22.01.2008 за №040927400002);

- вважати укладеною додаткову угоду №3 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 30.12.2008 (зареєстровано в Державному реєстрі земель 22.01.2009 за № 040927400002) між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Селянським (фермерським) господарством «Узун» на умовах наданого Селянським (фермерським) господарством «Узун» проекту, у наступній редакції:

"Додаткова угода № 3

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки

від 30.12.2008 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 22.01.2009 за

№ 040927400002

м. Запоріжжя « ____ »

---

2018 року

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в особі ____

---

---

,

іменованому в подальшому «Орендодавець» , з одного боку, та селянське (фермерське) господарство «Узун» , в особі голови господарства Узуна Костянтина Стельяновича, іменований в подальшому «Орендар» , з другого боку, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від

---

№

---

та згідно ст. ст. 21, 33 Закону України «про оренду землі» , за домовленістю сторін, укладено цю додаткову угоду про нижче наведене:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Новомиколаївською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Узун» 30.12.2008 та зареєстрованого в Державному реєстрі земель 22.01.2009 за № 040927400002 на 7 років, кадастровий номер земельної ділянки: 2323683500:04:005:0005.

2. Внести до договору оренди земельної ділянки від 30.12.2008, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 22.01.2009 за № 040927400002, такі зміни та доповнення:

2.1 пункт 2.3 розділу 2 «Об`єкт оренди» викласти в наступній редакції:

«Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 862 675,73 грн. (вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят п`ять гривень сімдесят три копійки)» згідно листа відділу у Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 0-8-0.29-3416/108-18 від 27.07.2018;

2.2 пункт 2.5 розділу 2 «Об`єкт оренди» викласти в наступній редакції:

«Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: згідно агрохімічного паспорта поля земельної ділянки № НОМЕР_1 , затвердженого директором Запорізької філії ДУ «Держгрунтохорона» Кущ І., земельна ділянка площею 22,7631 га станом на 2018 рік має наступні показники стану ґрунту (в балах): агрохімічна оцінка - 63, екоголо - агрохімічна - 52» ;

2.3. Пункт 3.1 розділу 3 «Строк дії договору» викласти в наступній редакції:

«По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі» :

2.4. Пункт 4.1 розділу 4 «Орендна плата» викласти в наступній редакції:

«Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% (відсотків) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 103 521,08 грн. (сто три тисячі п`ятсот двадцять одна гривня вісім копійок)» :

2.5. Пункт 4.2 розділу 4 «Орендна плата» викласти в наступній редакції: «Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії» ;

2.6. Пункт 4.5 розділу 4 «Орендна плата» викласти в наступній редакції: «У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмір 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня у розмірі 0,1 % (відсотків) несплаченої суми за кожний день прострочення» ;

2.7. Пункт 7.1 розділу 7 «Умови повернення земельної ділянки» доповнити абзацом 1: «У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) або приведення їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 № 284 (ЗП України, 1993 р., № 10 ст.193)» ;

3. Копія цієї додаткової угоди у 5-денн і термін від дня державної реєстрації надається «Орендарем» до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

4. Всі інші умови вищевказаного договору, не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

5. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 30.12.2008 (зареєстрованого в Державному реєстрі земель 22.01.2009 за № 040927400002) та набирає законної сили після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Додаткова угода укладена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, одна з яких знаходиться в «Орендодавця» головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, друга в «Орендаря» Селянського (фермерського) господарства «Узун» , третя у

---

Невід`ємними частинами додаткової угоди є:

- копія листа відділу у Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 0-8-0.29-3416/108-18 від 27.07.2018;

- копія агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки № 128104;

- наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від №

---

Реквізити сторін

Орендодавець:

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, дата запису про реєстрацію в ЄДР 05.06.2015 за № 1 103 НОМЕР_2 038092.

Місцезнаходження юридичної особи: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська 50, ідентифікаційний код 39820689

Орендар:

Селянське (фермерське) господарство «Узун» , зареєстровано в ЄДР 29.12.1992, дата запису - 13.03.2007 за № 1 090 120 0000 000176, що діє на підставі Статуту, затвердженого головою СФГ «Узун» 15.12.1998, зареєстрованого розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації № 253 від 28.12.1998, реєстраційний номер 89. р/р НОМЕР_3 , відкритий в Філії ОУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО 313957.

Місцезнаходження юридичної особи: 70110, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Новоіванівка, вул. Гриценка, буд. 11, ідентифікаційний код 19264546

Підписи сторін

Орендодавець Орендар

---

---

мп (за наявності печатки) мп (за наявності печатки)

Додаткова угода зареєстрована у

---

---

---

(назва органу державної реєстрації земельної ділянки)

від «

---

»

---

20 __ р. за №

---

мп

---

---

(підпис) (ініціали та прізвище посадової особи, яка

провела державну реєстрацію)";

- з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Селянського (фермерського) господарства «Узун» стягнуто 3 524 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що умови додаткової угоди №3 (лист від 19.09.2018), викладені в ній, відповідають вимогам, встановленим законодавством при поновленні договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а також позивачем враховано зауваження відповідача, викладені в листі від 07.09.2018, та усунуто зазначені зауваження; позивачем в додатковій угоді зазначено розмір орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки, як того вимагав відповідач, виключено спірний пункт 2.8 додаткової угоди; додатково повідомлено відповідачу про відсутність заборгованості в частині сплати орендної плати. Місцевий господарський суд зазначив, що будь-яких доказів на підтвердження фактів порушення орендарем (землекористувачем) покладених на нього обов`язків відповідачем суду не надано, а з поданої позивачем до матеріалів справи довідки Новомиколаївського відділення Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.09.2018 вбачається, що Селянське (Фермерське) господарство "Узун" станом на 19.09.2018 не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів; відсутність заборгованості зі сплати орендних платежів підтверджується і довідкою станом на 25.10.2018 та 21.01.2019. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач доказів протиправної поведінки позивача під час дії договору оренди землі суду не надав, позицію позивача щодо належного виконання зобов`язань за договором не спростував, а позивачем дотримані усі умови для поновлення договору оренди, визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Зважаючи на те, що зміст та умови додаткової угоди №3 відповідають приписам Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу України, а позивач вжив усіх залежних від нього заходів щодо дотримання процедури поновлення договору оренди, не допустив порушень зобов`язань за договором, суд першої інстанції вважав за можливе поновити договір оренди землі від 30.12.2008, що зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 22.01.2009 за № 040927400002. Оскільки за змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, місцевий господарський суд також вважав за можливе поновити договір оренди на умовах запропонованої позивачем додаткової угоди №3, а оскільки відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 18.10.2018 № 27-8-0.6-6392/2-18 в поновленні договору оренди землі від 30.12.2008, укладеного між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством "Узун" (зареєстровано у ЗРФ Центр ДЗК 22.01.2009 за №040927400002).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, викладені у ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі та не прийняв до уваги, що відповідно до ст. 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Вказує, що станом на момент направлення листа-повідомлення про прийняте ним рішення, відповідач не вбачав підстав для зміни істотних умов договору в частині зменшення його строку, оскільки ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років. Зазначає, що між позивачем та відповідачем у даній справі виникли правовідносини, що врегульовані ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої поновлення договору оренди землі відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Апелянт зазначає, що в даному випадку цей строк складає 10 років, проте між сторонами даної справи не виникало правовідносин передачі в оренду земельної ділянки, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Тому відповідач вважає, що з 23.01.2019 термін дії договору оренди земельної ділянки, яка є предметом спору, припинився у зв`язку з недосягненням між сторонами згоди щодо зміни істотних умов договору.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, апеляційну скаргу просив задовольнити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Звернувся з клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване перебуванням його представника адвоката Рогальського В.М. в період з 15.05.2019 по 25.05.2019 у відрядженні, яке задоволенню не підлягає, оскільки 22.05.2019 (день слухання справи) є останнім днем встановленого ч.1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, що унеможливлює задоволення заявленого клопотання.

16.04.2019 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про надання доказів на підтвердження виконання Селянським (фермерським) господарством "Узун" умов договору щодо внесення орендної плати після закінчення дії договору за січень, лютий та березень 2019 року, які позивач просив дослідити у ході судового розгляду. Такими доказами є копії податкової декларації з плати за землю за 2019 рік, квитанція № 2 про прийняття контролюючим органом податкової декларації та платіжні доручення №79 від 25.02.2019, №85 від 18.03.2019 та №94 від 10.04.2019. Позивач зазначає, що надати вищевказані докази з поданням позовної заяви чи відзиву на апеляційну скаргу він не мав можливості через їх відсутність (у вказаному обсязі) на той час. Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти прийняття судом вищевказаних доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи між Новомиколаївською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством «Узун» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки від 30.12.2008 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами села Новоіванківка на території Новоіванківської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, в контурі № 104, земельна ділянка НОМЕР_4 2.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 22,7631 гектарів ріллі (кадастровий номер 2323683500:04:005:0005) (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 22.01.2009 за № 040927400002.

Таким чином, з врахуванням приписів п. 14.1 договору, строк дії договору встановлено до 22.01.2019 включно.

Земельна ділянка прийнята орендарем за актом прийому-передачі об`єкту оренди (земельної ділянки) (а.с.23).

02.08.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням, в якому просив укласти договір оренди землі на новий строк (поновити договір оренди земельної ділянки від 30.12.2008, що зареєстрований у Державному реєстрі земель від 22.01.2009 за №040927400002). Також зазначив, що у разі необхідності надає згоду на приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства. До листа орендарем додано, зокрема, додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 30.12.2008 в 3-х примірниках.

Лист-повідомлення одержаний Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізької області 07.08.2018, про що свідчить відмітка на листі (а.с.24).

За результатом розгляду заяви позивача Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області направило позивачу лист-повідомлення № 27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018, в якому вказало, що не погоджується із запропонованими умовами, викладеними позивачем в листі-повідомленні та в проекті додаткової угоди, у зв`язку з чим договір оренди землі буде вважатися припиненим 23.01.2019 (а.с.29).

В якості підстав для відмови в продовженні договору оренди відповідач зазначив, що в додатковій угоді запропоновано орендну плату на рівні 8% від нормативної грошової оцінки, тоді як, відповідно до листа Держгеокадастру України від 05.07.2017 № 22-28-0.13-10489/2-17 рекомендовано поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурентних засадах із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом України. Також було зазначено, що заява та документи, які надані до Головного управління, не містять відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору в частині сплати орендної плати. Не погодився відповідач і на зміни до договору, які викладені у пункті 2.8 проекту додаткової угоди. Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

19.09.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області з листом, в якому зазначив, що погоджується з викладеним запереченнями в листі № 27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018 та у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , з метою поновлення (продовження) договору оренди землі, надає доопрацьовану додаткову угоду №3 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 30.12.2008, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 22.01.2009 за №040927400002. Зокрема, позивач погодився із запропонованим розміром орендної плати у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, який є максимально визначеним Податковим кодексом України, виключив спірний пункт 2.8 додаткової угоди та надав довідку Новомиколаївського відділення Вільнянської ОДПІ від 19.09.2018 щодо відсутності заборгованості в частині сплати орендної плати (а.с. 30).

Листом від 18.10.2019 №27-8-0.6-6392/2-18 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило позивача про відмову у продовженні терміну дії договору у зв`язку з недосягненням домовленості щодо істотних умов з підстав викладених раніше у листі-повідомленні № 27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018 (а.с. 39).

Позивач звернувся до суду з вимогами визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та вважати укладеною додаткову угоду № 3 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 30.12.2008, мотивуючи позовні вимоги тим, що відмова відповідача в поновленні договору оренди землі є незаконною, оскільки позивачем при зверненні з пропозицією про поновлення договору оренди землі дотримано всі вимоги Закону України «Про оренду землі» та усунуто всі зауваження Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, викладені в листі № 27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 06.09.2012 № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (набрав чинності 01.01.2013) внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 01.01.2013 від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» постановлено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2); установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

У зв`язку з набранням чинності зазначеного вище закону, відповідно до п. 4 пп. 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, розпорядником земель за договором оренди землі від 30.12.2008 слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Відтак, через зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів, змінився і орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі, яким на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Пунктом 3.1 спірного договору оренди земельної ділянки передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Як вже зазначено вище, з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з відповідним листом-повідомленням від 02.08.2019 (майже за 5 місяців до закінчення строку дії договору).

В листі повідомленні № 27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018 відповідачем викладено зауваження щодо змісту додаткової угоди та заперечено проти продовження терміну дії договору.

Позивачем повторно, у межах визначеного чинним законодавством та умовами договору строку для повідомлення про намір скористуватись переважним правом на поновлення договору оренди землі, на адресу відповідача надіслано лист від 19.09.2018 разом з доопрацьованою з врахуванням зауважень відповідача додатковою угодою.

Листом № 27-8-0.6-6392/2-18 від 18.10.2018 відповідач повідомив позивача, що не має наміру поновлювати договір оренди землі від 30.12.2008, при цьому не зазначив жодного порушення орендарем приписів діючого законодавства або умов договору, послався тільки на лист №27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018, яким позивача повідомлено про заперечення в поновленні договору у зв`язку з недосягненням домовленості щодо істотних умов.

Дослідивши умови додаткової угоди (лист від 19.09.2018), місцевим господарським судом правильно встановлено, що умови, викладені в ній, відповідають вимогам, встановленим законодавством при поновленні договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , а також позивачем враховано зауваження відповідача, викладені в листі від 07.09.2018, та усунуто зазначені зауваження. Позивачем в додатковій угоді зазначено розмір орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки, як того вимагав відповідач, виключено спірний пункт 2.8 додаткової угоди. Додатково повідомлено відповідача про відсутність заборгованості в частині сплати орендної плати.

За умовами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Пунктом 9.4. договору встановлені обов`язки орендаря, зокрема, орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом, договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення та умов договору, дотримуватися при цьому вимог чинного земельного законодавства державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; використовувати орендовану земельну ділянку, не допускаючи погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї діяльності; своєчасно сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою; після закінчення строку договору продовжити його або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані. Обов`язки землекористувачів також визначені статтею 96 Земельного кодексу України.

Будь-яких доказів на підтвердження фактів порушення орендарем (землекористувачем) покладених на нього обов`язків, відповідачем суду не надано.

В той же час, з наданої позивачем до матеріалів справи довідки Новомиколаївського відділення Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.09.2018 вбачається, що Селянське (Фермерське) господарство «Узун» станом на 19.09.2018 не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів (а.с. 65). Додатково відсутність заборгованості зі сплати таких платежів підтверджується довідкою станом на 25.10.2018 (а.с. 80) та 21.01.2019 (а.с.118).

Законодавцем у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

При цьому, як вбачається зі змісту листа-повідомлення від 07.09.2018 №27-8-0.6-5711/2-18 (а.с. 29), Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області проінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність, зокрема, відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору в частині оплати орендної плати.

Водночас Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов`язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Отже, зміна відсоткової ставки орендної плати є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди, зокрема, через ненадання відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов`язків за умовами договору в частині оплати орендної плати, натомість у листі-повідомленні відповідач неправомірно послався на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Тобто, відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Селянське (фермерське) господарство "Узун" звернулось до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку.

За результатами розгляду цієї вимоги суд першої інстанції відновив порушене право позивача, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки.

Згідно п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч.1 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п.41, 44, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одними з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є "юридична визначеність" та "заборона свавілля".

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Заборона свавілля означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Окрім того, принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України").

Право на поновлення (пролонгацію) договору оренди землі - це визначене законом переважне право орендаря укласти договір оренди землі на новий строк, що виникає у разі належного виконання ним обов`язків за умовами договору та після закінчення строку договору оренди землі.

Отже, з урахуванням своєчасного і належного виконання орендарем земельної ділянки своїх зобов`язань щодо повідомлення орендодавцю про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 22, 7631 гектарів ріллі (кадастровий номер 2323683500:04:005:0005), шляхом направлення у визначений законом і умовами договору строк листів від 02.08.2018 і від 19.09.2018, зокрема, із проектом додаткової угоди до договору, колегія суддів вважає, що орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, тому відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не можна вважати вмотивованою та обґрунтованою (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, неврахування судом переважного перед іншими особами права орендаря, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладання цього договору на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності (користування) та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (п.35).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство "Узун" звернулося до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, відновив порушене право позивача, установивши факти належного виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не спростування цих фактів відповідачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач як власник земельної ділянки (орендодавець) діяв неправомірно, несправедливо та недобросовісно, порушуючи визначені статтею 3 Цивільного кодексу України загальні засади цивільного законодавства, оскільки зауваживши у листі-повідомленні №27-8-0.6-5711/2-18 від 07.09.2018 (а.с. 29) про незгоду щодо умови договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки, посилаючись на встановлення максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом, посилаючись на не згоду на зміни до договору, викладені в п. 2.8. запропонованого позивачем проекту додаткової угоди та не надання позивачем відомостей щодо належного виконання останнім своїх зобов`язань щодо оплати орендної плати, у подальшому, після усунення позивачем зазначених вище зауважень, відповідач фактично ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових узгоджених сторонами умовах, у зв`язку з чим позивач має право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 30.12.2008 на цих нових фактично погоджених сторонами умовах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2019 у справі №908/2314/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л.Кузнецова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 23.05.2019).