Рішення

від 20.05.2019 по справі 903/293/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2019 р. Справа № 903/293/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Дідушок А.М.-керівник; Коренга В.А.-адвокат (договір від 01.04.2019р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №582 від 30.11.2011р.)

від відповідача: Ткачук О.В.-адвокат (договір від 17.05.2019р., посвідчення від 22.06.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь", с. Рудники Маневицького р-ну

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича, с. Рудники Маневицького р-ну

про стягнення 18 800,00 грн.

Встановив: Приватне підприємство "Акватериторія-Волинь" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича 24 800,00грн. суми заборгованості з поворотної фінансової допомоги, наданої відповідачу на підставі платіжних доручень №567 від 26.12.2016р. на суму 36 000,00грн., №568 від 28.12.2016р. на суму 36 000,00грн., №578 від 10.01.2017р. на суму 1 000,00грн., №649 від 10.03.2017р. на суму 35 000,00грн., №697 від 13.04.2017р. на суму 4 200,00грн., №725 від 12.05.2017р. на суму 20 500,00грн. та №779 від 19.06.2017р. на суму 1 500,00грн.

В правове обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на положення ст. ст. 3, 11, 14, 202-207, 509, 525, 526, 530, 626, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 173-175, 181 ГК України.

Ухвалою суду від 19.04.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.05.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.

13.05.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 08.05.2019р. на позовну заяву з обгрунтовуючими відзив документами, а також фіскальними чеками від 08.05.2019р. та описом вкладення до цінного листа від 08.05.2019р. в підтвердження його надіслання на адресу позивача в котрому відповідач вказав на безпідставність заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне:

04.01.2016р. Мельником М.П. на прохання колишнього засновника ПП "Акватериторія-Волинь"-Круковського П.В. було передано позику в сумі 70 000,00грн., яку останній оформив як договір поворотної фінансової допомоги від 04.01.2016р. б/н. Дані кошти були передані Мельником М.П. особисто Круковському П.В. для розвитку господарської діяльності ПП "Акватериторія-Волинь". Конкретний строк повернення даної позики ними не обговорювався і, за взаємною згодою, залежав від позитивних результатів господарської діяльності ПП "Акватериторія-Волинь".

В подальшому, а саме 09.12.2016р., 23.12.2016р. та 30.12.2016р., знову ж таки на прохання Круковського В.П., вже з належного Мельнику М.П. офіційного банківського рахунку останнім було перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Акватериторія-Волинь" грошові кошти в сумі 2 000 грн., 4 000 грн. та 18 000 грн. відповідно. Дані кошти були перераховані з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р.".

26.12.2016р. та 28.12.2016р., в якості повернення позики Мельнику М.П. від ПП "Акватериторія-Волинь", на банківський рахунок надійшли грошові кошти двома рівними платежами в сумі 72 000 грн. В призначенні платежу було зазначено: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р.".

При цьому, відповідач звернув увагу суду на те, що жодних договорів про поворотну фінансову допомогу, ні від 17.11.2016р., ні від 04.01.2017р. між ФОП Мельником М.П. та ПП "Акватериторія-Волинь" не укладалося.

Крім того, на прохання Круковського П.В., відповідачем надавалася позика ПП "Акватериторія-Волинь" згідно наступних платіжних доручень: від 05.01.2017р. №15 на суму 1 000 грн.; від 13.01.2017р. № 17 на суму 24 100 грн.; від 18.01.2017р. №18 на суму 5 000 грн.; від 01.02.2017р. №22 на суму 4 000 грн.; від 01.02.2017р. №24 на суму 2 000 грн.; від 06.02.2017р. №25 на суму 500 грн.; від 08.02.2017р. №26 на суму 1 800 грн.; від 28.02.2017р. №33 на суму 900 грн.; від 03.03.2017р. №34 на суму 3 800 грн.; від 09.03.2017р. №35 на суму 3 900 грн.; від 23.03.2017р. №39 на суму 9 500 грн.; від 30.03.2017р. № 42 на суму 2 300 грн.; від 28.04.2017р. №48 на суму 4 900 грн.; від 04.05.2017р. №49 на суму 26 700грн.; від 03.07.2017р. № 69 на суму 1 000 грн.

Безпосередньо гр. Круковський П.В. надавав Мельнику М.П. інформацію про необхідну суму позики та призначення платежу, після чого відповідач зі свого розрахункового рахунку перераховував відповідні кошти.

Загальна сума позики, яку отримано ПП "Акватериторія-Волинь" за 2016 рік від ФОП Мельника М.П. становила 94 000 грн., а сума позики, яку отримано ПП "Акватериторія-Волинь" за 2017 рік від ФОП Мельника М.П. становила 90 500 грн. Таким чином, за період 2016-2017 років ПП "Акватериторія-Волинь" від ФОП Мельника М.П. отримало позики на загальну суму 184 500 грн.

Крім того, відповідач повідомив, що в період за 2016-2017 роки ПП "Акватериторія-Волинь" повернуло ФОП Мельник М.П. позику на загальну суму 134 200 грн., що стверджується наступними платіжними дорученнями: від 26.12.2016р. №567 на суму 36 000 грн.; від 28.12.2016р. № 568 на суму 36 000 грн.; від 10.01.2017р. № 578 на суму 1 000 грн.; від 10.03.2017р. № 649 на суму 35 000 грн.; від 13.04.2017р. № 697 на суму 4 200грн.; від 12.05.2017р. № 725 на суму 20 500грн.; від 19.06.2017р. № 779 на суму 1 500 грн.

Таким чином, станом на дату подання даного відзиву заборгованість ПП "Акватериторія-Волинь" перед ФОП Мельником М.П. становить 50 300 грн.

Водночас відповідач засвідчив, що про безпідставність пред'явлення даного позову з боку ПП "Акватериторія-Волинь", на його думку, свідчить й те, що позивач стверджує про укладення між позивачем та відповідачем двох договорів поворотної фінансової допомоги, а саме від 17.11.2016р. та від 04.01.2017р., при цьому копій таких договорів до матеріалів позовної заяви не долучає.

Крім того вказав, що з позиції позивача слідує, що за умовами нібито укладеного між ПП "Акватериторія-Волинь" та ФОП Мельником М.П. договору від 17.11.2016р., позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 72 000 грн., а ФОП Мельник М.П., в межах такого договору, здійснив повернення лише на суму 1 000 грн.

За умовами ж іншого нібито укладеного договору від 04.01.2017р., позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 62 200 грн., а згідно долучених до матеріалів позовної заяви копій платіжних доручень, ФОП Мельник М.П., в межах такого договору, здійснив повернення на суму 90 400 грн.

При цьому відповідач зауважив, що позивач замовчує перед судом факт укладення справжнього договору між ПП "Акватериторія-Волинь" та ФОП Мельником М.П. від 04.01.2016р., в межах котрого відповідач надавав позивачу позику в сумі 184 500 грн.

Відтак, посилаючись на ст. ст. 73-79 ГПК України, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

14.05.2019р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення вих.№13/05 від 13.05.2019р. в котрих позивач повідомляє, що договори між ПП "Акватериторія-Волинь" та ФОП Мельником Миколою Павловичем від 17.11.2016р. б/н та від 04.01.2017р. б/н, які зазначені в платіжних дорученнях №567 від 26.12.2016р., №568 від 28.12.2016р., №578 від 10.01.2017р., №649 від 10.03.2017р., №697 від 13.04.2017р., №725 від 12.05.2017р. та №779 від 19.06.2017р., відсутні і не укладалися, а тому надати їх копії суду неможливо.

Присутні в судовому засіданні 20.05.2019р. представники позивача звернулися до суду з клопотанням вих.№17/05 від 17.05.2019р. про зменшення розміру позовних вимог, в котрому просили суд стягнути з відповідача 18 800,00грн. заборгованості з поворотної фінансової допомоги, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини грошових коштів згідно платіжних доручень №6 від 09.12.2016р. 2 000,00грн. та №7 від 23.12.2016р. 4 000,00грн., а всього 6 000,00грн.

Також просили суд стягнути з відповідача 1 921,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 5 500,00грн. витрат, понесених у зв'язку з оплатою наданої професійної правничої допомоги.

Присутній в засіданні суду 20.05.2019р. представник відповідача клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог відніс на розсуд суду.

Стосовно задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що виходячи із змісту поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також змісту первісно поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму позову. При цьому, заява позивача про зменшення позовних вимог подана до початку першого судового засідання, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України.

Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог (про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу від 20.05.2019р.), а відтак має місце нова ціна позову - 18 800,00 грн., з якої й вирішується спір.

При цьому судом було враховано, що згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

В судовому засіданні 20.05.2019р. представники сторін засвідчили, що повідомили суд про всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилалися у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, а також зазначили, що заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, немає.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, заслухавши пояснення та заперечення присутніх в судовому засіданні представників сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2016 року та 04 січня 2017 року між Приватним підприємством "Акватериторія-Волинь" та Фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Павловичем були укладені усні договори про надання поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов вказаних договорів Приватним підприємством "Акватериторія-Волинь" було передано у тимчасове користування (на безоплатній, поворотній основі) Фізичній особі-підприємцю Мельнику Миколі Павловичу грошові кошти на загальну суму 134 200,00грн., що стверджується наступними платіжними дорученнями: від 26.12.2016р. №567 на суму 36 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ"; від 28.12.2016р. № 568 на суму 36 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ"; від 10.01.2017р. № 578 на суму 1 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 10.03.2017р. № 649 на суму 35 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 13.04.2017р. № 697 на суму 4 200грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 12.05.2017р. № 725 на суму 20 500грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 19.06.2017р. № 779 на суму 1 500 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ" (а.с. 7-11).

22 січня 2019 року позивач направив на адресу відповідача вимогу вих.№21/01 від 21.01.2019р. про повернення, протягом тридцяти днів з моменту пред'явлення вказаної вимоги, фінансової допомоги в сумі 24 800,00грн., котра була надана ФОП Мельнику М.П. згідно платіжних доручень від 26.12.2016р. №567, від 28.12.2016р. № 568, від 10.01.2017р. № 578, від 10.03.2017р. № 649, від 13.04.2017р. № 697, від 12.05.2017р. № 725, від 19.06.2017р. № 779 (а.с. 22-23).

Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання, що призвело до звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення 18 800,00грн. (з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 17.05.2019р. вих.№17/05).

Отже, підставами заявленого позову (обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу) є те, що відповідачем не виконано зобов'язання по поверненню отриманої на підставі платіжних доручень №567 від 26.12.2016р., №568 від 28.12.2016р., №578 від 10.01.2017р., №649 від 10.03.2017р., №697 від 13.04.2017р., №725 від 12.05.2017р. та №779 від 19.06.2017р. поворотної фінансової допомоги, що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 18 800,00грн. (з врахуванням заяви про позивача зменшення розміру позовних вимог від 17.05.2019р. вих.№17/05).

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З цією нормою кореспондується і стаття 175 ГК України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абзацом 4 статті 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дана норма кореспондується зі статтею 11 ЦК УКраїни, якою визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (стаття 207 ЦК України).

За приписами статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та положення чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що в даному випадку сторонами у справі у спрощений спосіб шляхом перерахування Приватним підприємством "Акватериторія-Волинь" Фізичній особі-підприємцю Мельнику Миколі Павловичу грошових коштів в загальній сумі 134 200,00грн. згідно платіжних доручень №567 від 26.12.2016р., №568 від 28.12.2016р., №578 від 10.01.2017р., №649 від 10.03.2017р., №697 від 13.04.2017р., №725 від 12.05.2017р. та №779 від 19.06.2017р., отримання цих коштів ФОП Мельником М.П. було укладено два договори про надання поворотної фінансової допомоги від 17.11.2016р. б/н та від 04.01.2017р. б/н.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України не містять визначення поворотної фінансової допомоги.

За визначенням, наданим у пункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Поворотна фінансова допомога в Цивільному кодексі України відповідає договору позики, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати умовам ст. ст. 1046 - 1053 ЦК України.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону).

Пунктом 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 № 5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2006р. за № 477/12351, встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Таким чином, надати кошти в позику під відсотки вправі лише фінансові установи.

У спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, отже, кредитор не повинен обов'язково мати статус фінансової установи.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на рахунок відповідача згідно платіжних доручень №567 від 26.12.2016р. на суму 36 000,00грн., №568 від 28.12.2016р. на суму 36 000,00грн., №578 від 10.01.2017р. на суму 1 000,00грн., №649 від 10.03.2017р. на суму 35 000,00грн., №697 від 13.04.2017р. на суму 4 200,00грн., №725 від 12.05.2017р. на суму 20 500,00грн. та №779 від 19.06.2017р. на суму 1 500,00грн. перераховані грошові кошти у сумі 134 200,00грн.

В вищезазначених платіжних дорученнях наведені наступні призначення платежів: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ"; "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ".

Отримання цих грошових коштів по вищевказаним платіжним дорученням відповідачем не заперечується.

За положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вже зазначалось, 22 січня 2019 року позивач направив на адресу відповідача у справі вимогу вих.№21/01 від 21.01.2019р. про повернення протягом тридцяти днів з моменту пред'явлення вказаної вимоги фінансової допомоги в сумі 24 800,00грн., котра була надана ФОП Мельнику М.П. на основі усних домовленостей (угод) згідно платіжних доручень від 26.12.2016р. №567, від 28.12.2016р. № 568, від 10.01.2017р. № 578, від 10.03.2017р. № 649, від 13.04.2017р. № 697, від 12.05.2017р. № 725, від 19.06.2017р. № 779.

Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання, що призвело до звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення 18 800,00грн. (з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 17.05.2019р. вих.№17/05).

Враховуючи положення статті 1049 ЦК України строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу, надання якої підтверджується зазначеними вище платіжними дорученнями, є таким, що настав.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на виконання усної домовленості позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 134 200,00грн.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем станом на момент розгляду справи сума позики не повернута. Належних та допустимих, у розумінні ст. ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України, доказів повернення позики суду не надано, що дає підстави для кваліфікації відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відтак, суд засвідчує, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню фінансової допомоги, яка була надана відповідачу згідно платіжних доручень №567 від 26.12.2016р. на суму 36 000,00грн., №568 від 28.12.2016р. на суму 36 000,00грн., №578 від 10.01.2017р. на суму 1 000,00грн., №649 від 10.03.2017р. на суму 35 000,00грн., №697 від 13.04.2017р. на суму 4 200,00грн., №725 від 12.05.2017р. на суму 20 500,00грн. та №779 від 19.06.2017р. на суму 1 500,00грн. становить 134 200,00грн. Однак, позивач просить стягнути з відповідача лише 18 800,00грн., що є його правом. А відтак, з огляду на викладене суд приходить до висновку про підставність позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, в аспекті встановлених судом обставин справи суд засвідчує, що як вбачається з матеріалів справи, 04 січня 2016 року, 17 листопада 2016 року та 04 січня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Павловичем та Приватним підприємством "Акватериторія-Волинь" були укладені усні договори про надання поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов вказаних договорів Фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Павловичем було передано у тимчасове користування (на безоплатній, поворотній основі) Приватному підприємству "Акватериторія-Волинь" грошові кошти на загальну суму 115 400,00грн., що стверджується наступними платіжними дорученнями: від 09.12.2016р. №6 на суму 2 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ"; від 23.12.2016р. №7 на суму 4 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ"; від 30.12.2016р. №11 на суму 18 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ"; від 05.01.2017р. №15 на суму 1 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ"; від 13.01.2017р. №17 на суму 24 100 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 18.01.2017р. №18 на суму 5 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 01.02.2017р. №22 на суму 4 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 01.02.2017р. №24 на суму 2 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 06.02.2017р. №25 на суму 500 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 08.02.2017р. №26 на суму 1 800 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 28.02.2017р. №33 на суму 900 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 03.03.2017р. №34 на суму 3 800 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 09.03.2017р. №35 на суму 3 900 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 23.03.2017р. №39 на суму 9 500 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 30.03.2017р. №42 на суму 2 300 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 28.04.2017р. №48 на суму 4 900 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 04.05.2017р. №49 на суму 26 700 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 03.07.2017р. №69 на суму 1 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ" (а.с. 42-59).

Доводи позивача, що вказаними платіжними дорученнями було здійснено повернення відповідачем позивачу отриманої на підставі платіжних доручень від 26.12.2016р. №567, від 28.12.2016р. № 568, від 10.01.2017р. № 578, від 10.03.2017р. № 649, від 13.04.2017р. № 697, від 12.05.2017р. № 725, від 19.06.2017р. № 779 поворотної фінансової допомоги заперечуються самим відповідачем та відхиляються судом, оскільки з наданих суду платіжних доручень не вбачається здійснення ФОП Мельником М.П. саме повернення ПП "Акватериторія-Волинь" фінансової допомоги, а в призначенні платежу зазначено: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ" та "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ".

При цьому, суд зауважує, що згідно пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та положення чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що в даному випадку сторонами у справі у спрощений спосіб шляхом перерахування Фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Павловичем Приватному підприємству "Акватериторія-Волинь" грошових коштів в загальній сумі 115 400,00грн. згідно платіжних доручень від 09.12.2016р. №6, від 23.12.2016р. №7, від 30.12.2016р. №11, від 05.01.2017р. №15, від 13.01.2017р. №17, від 18.01.2017р. №18, від 01.02.2017р. №22, від 01.02.2017р. №24, від 06.02.2017р. №25, від 08.02.2017р. №26, від 28.02.2017р. №33, від 03.03.2017р. №34, від 09.03.2017р. №35, від 23.03.2017р. №39, від 30.03.2017р. №42, від 28.04.2017р. №48, від 04.05.2017р. №49, від 03.07.2017р. №69, отримання цих коштів ПП "Акватериторія-Волинь" було укладено три договори про надання поворотної фінансової допомоги від 04.01.2016р. б/н, від 17.11.2016р. б/н та від 04.01.2017р. б/н.

Відтак, у суду є достатні підстави вважати, що відповідачем у справі ФОП Мельником М.П. також надавалась позивачу - ПП "Акватериторія-Волинь" поворотна фінансова допомога на загальну суму 115 400,00грн., що підтверджується вищезазначеними платіжними дорученнями.

При цьому, суд бере до уваги, що сторонами було засвідчено на відсутності будь-яких звернень, заяв щодо здійснення ними зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також не береться судом до уваги твердження відповідача про надання позивачу поворотної фінансової допомоги на суму 70 000 грн. готівковими коштами, оскільки жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України в підтвердження здійснення між сторонами вказаної господарської операції суду не надано.

При цьому також враховується саме пояснення відповідача, згідно котрого останнім засвідчено, що грошові кошти в сумі 70 000,00грн. були надані фізичною особою Мельником М.П. фізичній особі Круковському П.В., а не ПП "Акватериторія-Волинь".

Згідно зі статтею 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог за рахунок Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича.

Водночас, згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У позовній заяві від 17.04.2019р. ПП "Акватериторія-Волинь" просить вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених згідно платіжного доручення №976 від 03.04.2019р. в розмірі 5 500,00грн.

01.04.2019 року між ПП "Акватериторія-Волинь" та Адвокатським об'єднанням "Правовий стандарт" було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №014 (а.с. 27).

Пунктом 3.1. договору про надання правової допомоги від 01.04.2019р. №014 визначено вартість послуг по справі в розмірі 5 500,00грн.

Такуж вартість послуг визначено і в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат за правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 01.04.2019р. №014 (а.с. 29 на звороті).

Згідно платіжного доручення №976 від 03.04.2019р., платником- ПП "Акватериторія-Волинь" було перераховано на рахунок Адвокатського об'єднання "Правовий Стандарт" 5 500,00грн. з призначенням платежу: "за надання правової допомоги згідно договору №014 від 01.04.2019р. без ПДВ" (а.с. 29).

Як вбачається з ордеру Адвокатського бюро "Правовий Стандарт" на надання правової допомоги Серії ВЛ №000,054325 від 01.04.2019р. даний ордер видано адвокату Корензі Віктору Анатолійовичу (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №582 від 30.11.2011р.) (а.с. 28).

Таким чином, вартість адвокатських послуг по справі №903/293/19 складає 5 500,00грн., перевірена судом, підтверджена матеріалами справи, а відтак підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича.

Водночас, суд засвідчує, що відповідачу у даній справі направлялись матеріали позовної заяви, в якій позивач просив вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500,00грн., понесених згідно платіжного доручення №976 від 03.04.2019р. Однак, відповідач не спростував визначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь" (Волинська область, Маневицький район, село Рудники, вулиця Центральна, будинок 36, код ЄДРПОУ 35979065) 18 800 грн. заборгованості, 1 921,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 5 500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 23.05.2019р.

Суддя В. А. Войціховський