Постанова

від 27.08.2019 по справі 903/293/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року Справа № 903/293/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича на рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2019 року (повний текст складено 23.05.2019) у справі № 903/293/19 (суддя Войціховський В.А.)

за позовом Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь"

до Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича

про стягнення 18 800,00 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату від 27 серпня 2019 року у справі №903/293/19 в зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Савченко Г.І. та судді - члена колегії Павлюк І.Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №903/293/19 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20 травня 2019 року у справі №903/293/19 позов Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь" до Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича про стягнення 18 800,00 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича на користь Приватного підприємства "Акватериторія-Волинь" 18 800 грн заборгованості, 1 921,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 червня 2019 року у справі №903/293/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича на рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2019 року у справі № 903/293/19. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів до 10 липня 2019 року. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича на рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2019 року у справі № 903/293/19 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів, наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом 2016-2017 років Приватним підприємством "Акватериторія-Волинь" було передано у тимчасове користування (на безоплатній, поворотній основі) Фізичній особі-підприємцю Мельнику Миколі Павловичу грошові кошти на загальну суму 134 200,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: від 26.12.2016р. №567 на суму 36 000 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ"; від 28.12.2016р. № 568 на суму 36 000 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ"; від 10.01.2017р. № 578 на суму 1 000 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 10.03.2017р. № 649 на суму 35 000 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 13.04.2017р. № 697 на суму 4 200 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 12.05.2017р. № 725 на суму 20 500 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 19.06.2017р. № 779 на суму 1 500 грн з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ" (а.с. 7-11).

22 січня 2019 року ПП "Акватериторія-Волинь" звернулося до ФОП Мельника М.П. з вимогою вих.№21/01 від 21.01.2019р. про повернення протягом тридцяти днів з моменту пред`явлення вказаної вимоги фінансової допомоги в сумі 24 800,00 грн (а.с. 22-23).

Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення ПП "Акватериторія-Волинь" з відповідним позовом до суду про стягнення 18 800,00 грн (з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 17.05.2019 вих.№17/05).

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З цією нормою кореспондується і стаття 175 ГК України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до приписів статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з абзацом 4 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дана норма кореспондується зі статтею 11 ЦК України, якою визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (стаття 207 ЦК України).

За приписами статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст.641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що в даному випадку сторонами у справі у спрощений спосіб шляхом перерахування Приватним підприємством "Акватериторія-Волинь" Фізичній особі-підприємцю Мельнику Миколі Павловичу грошових коштів в загальній сумі 134 200,00 грн згідно платіжних доручень №567 від 26.12.2016р., №568 від 28.12.2016р., №578 від 10.01.2017р., №649 від 10.03.2017р., №697 від 13.04.2017р., №725 від 12.05.2017р. та №779 від 19.06.2017р., та отримання цих коштів ФОП Мельником М.П. , було укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалося вище, позивачем на рахунок відповідача згідно платіжних доручень №567 від 26.12.2016р. на суму 36 000,00 грн, №568 від 28.12.2016р. на суму 36 000,00 грн, №578 від 10.01.2017р. на суму 1 000,00 грн, №649 від 10.03.2017р. на суму 35 000,00 грн, №697 від 13.04.2017р. на суму 4 200,00 грн, №725 від 12.05.2017р. на суму 20 500,00 грн та №779 від 19.06.2017р. на суму 1 500,00 грн перераховані грошові кошти у сумі 134 200,00 грн.

22 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення протягом тридцяти днів з моменту пред`явлення вказаної вимоги фінансової допомоги в сумі 24 800,00 грн, яка була надана ФОП Мельнику М.П. на основі усних домовленостей (угод) згідно платіжних доручень від 26.12.2016р. №567, від 28.12.2016р. № 568, від 10.01.2017р. № 578, від 10.03.2017р. № 649, від 13.04.2017р. № 697, від 12.05.2017р. № 725, від 19.06.2017р. № 779.

На вказану вимогу відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 18 800,00 грн (заявленому позивачем, що є його правом) обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 1046, 1049 ЦК України.

Разом з тим, слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем Мельником Миколою Павловичем було передано у тимчасове користування (на безоплатній, поворотній основі) Приватному підприємству "Акватериторія-Волинь" грошові кошти на загальну суму 115 400,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: від 09.12.2016р. №6 на суму 2 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ"; від 23.12.2016р. №7 на суму 4 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ"; від 30.12.2016р. №11 на суму 18 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ"; від 05.01.2017р. №15 на суму 1 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ"; від 13.01.2017р. №17 на суму 24 100 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 18.01.2017р. №18 на суму 5 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 01.02.2017р. №22 на суму 4 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 01.02.2017р. №24 на суму 2 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 06.02.2017р. №25 на суму 500 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 08.02.2017р. №26 на суму 1 800 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 28.02.2017р. №33 на суму 900 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 03.03.2017р. №34 на суму 3 800 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 09.03.2017р. №35 на суму 3 900 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 23.03.2017р. №39 на суму 9 500 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 30.03.2017р. №42 на суму 2 300 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 28.04.2017р. №48 на суму 4 900 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 04.05.2017р. №49 на суму 26 700 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; від 03.07.2017р. №69 на суму 1 000 грн. з призначенням платежу: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ" (а.с. 42-59).

Доводи позивача, що вказаними платіжними дорученнями було здійснено повернення відповідачем позивачу отриманої на підставі платіжних доручень від 26.12.2016р. №567, від 28.12.2016р. № 568, від 10.01.2017р. № 578, від 10.03.2017р. № 649, від 13.04.2017р. № 697, від 12.05.2017р. № 725, від 19.06.2017р. № 779 поворотної фінансової допомоги колегією суддів до уваги не беруться, оскільки з наданих суду платіжних доручень не вбачається здійснення ФОП Мельником М.П . саме повернення ПП "Акватериторія-Волинь" фінансової допомоги, а в призначенні платежу зазначено: "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2017р. без ПДВ"; "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 04.01.2016р. без ПДВ" та "поворотна фінансова допомога згідно договору б/н від 17.11.2016р. без ПДВ".

Згідно пункту 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Тобто, відповідачем у справі ФОП Мельником М .П. також надавалась позивачу - ПП "Акватериторія-Волинь" поворотна фінансова допомога на загальну суму 115 400,00 грн, що підтверджується вищезазначеними платіжними дорученнями.

При цьому, суд бере до уваги, що сторонами було засвідчено на відсутності будь-яких звернень, заяв щодо здійснення ними зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також апеляційним судом не беруться до уваги посилання апелянта про надання позивачу поворотної фінансової допомоги на суму 70 000,00 грн готівковими коштами, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України в підтвердження здійснення між сторонами вказаної господарської операції ні суду першої інстанції, ні апеляційному надано не було. При цьому також враховуються доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, що грошові кошти в сумі 70 000,00грн. були надані фізичною особою Мельником М.П. ОСОБА_4 , а не ПП "Акватериторія-Волинь".

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 20 травня 2019 року у справі №903/293/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.