Рішення

від 16.05.2019 по справі 910/3378/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2019Справа № 910/3378/19

За позовом Черкаської міської ради

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Лисенко Р.В. (представник за довіреністю);

від відповідача Каракоця О.Р. (адвокат).

В судовому засіданні 16.05.2019 року, відповідно до положень ст. ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 23.05.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

19 березня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Черкаської міської ради (позивач) надійшла позовна заява № 910-01-21 від 06.03.2019 року до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (відповідач) про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування в сумі 47 615,61 грн. (сорок сім тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 61 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не вчинив дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, чим завдано позивачу збитків, які полягають у ненадходженні до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 року у справі № 910/3378/19 позовну заяву № 910-01-21 від 06.03.2019 року Черкаської міської ради до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою залишено без руху, надано Черкаській міській раді строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Черкаській міській раді за адресою: 18000, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103048999801 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 року у справі № 910/3378/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 25.03.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 01.04.2019 року (включно).

02.04.2019 року через відділ діловодства суду від Черкаської міської ради надійшло клопотання б/н б/д "Про усунення недоліків" (вказані документи направлені засобами поштового зв`язку 29.03.2019 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті, тобто подані до суду у встановлений строк).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/3378/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 25.04.2018 року.

25.04.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення у даному випадку, адже відсутні протиправна поведінка та вина відповідача. Крім того, відповідач вказує на необґрунтованість застосованого позивачем відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірах 6% та 12% в 2016, 2017 та 2018 роках, а також неподання позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016 рік.

В судовому засіданні 25.04.2019 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 16.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити в позові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно те реєстру права власності на нерухоме майно вбачається, що відповідач на підставі договору іпотеки від 04.08.2016 року № 664 набув право власності на нерухоме майно по вул. Чигиринській, 66/1 в м. Черкаси (дата державної реєстрації від 20.08.2016 року № 16010044).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.11.2018 року № 146350412 земельна ділянка площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014 перебуває у комунальній власності м. Черкаси.

У відповідності до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.05.2017 року № 176/0/25-17 та від 17.01.2018 року № 41/0/25-10 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1 становить 430 155,78 грн.

Рішенням від 23.11.2017 року № 2-2700 Черкаської міської ради Про скасування рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-788 Про надання ТОВ Ассагай земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 66/1 (у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно) скасовано рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-788 Про надання ТОВ Ассагай земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 66/1 (у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно) ; земельну ділянку площею 0,1654 га віднесено до земель Черкаської міської ради не наданих у власність чи користування; зобов`язано ПАТ КБ Приватбанк укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержавного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення.

18.12.2017 року Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до ПАТ КБ Приватбанк з листом від 15.12.2017 року № 5069-01-25 щодо необхідності укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1. На підтвердження направлення вказаного листа позивач надав копію журналу відправки вихідної кореспонденції, доказів отримання відповідачем зазначеного листа матеріали справи не містять.

03.03.2018 року Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до ПАТ КБ Приватбанк з листом від 02.03.2018 року № 880-01-25 щодо необхідності укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1. До вказаного листа було додано проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) по вул. Чигиринській, 66/1. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800196039899 зазначений лист було отримано уповноваженим представником ПАТ КБ Приватбанк - 12.03.2018 року.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 10.10.2018 року № 25-2018 комісія з визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси встановила, що земельна ділянка площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1 використовується ПАТ КБ Приватбанк без правовстановлюючих документів. Термін використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів складає з 20.08.2016 року по 31.03.2018 року. Розмір збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки становить 47 615,61 грн.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 14.12.2018 року № 1205 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 10.10.2018 року № 25-2018 щодо ПАТ КБ Приватбанк , рекомендовано ПАТ КБ Приватбанк не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення відшкодувати збитки та оформити право користування земельною ділянкою.

У зв`язку з тим, що відповідач жодних дій спрямованих на оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1 не здійснив, чим завдав позивачу збитків, які полягають у ненадходженні до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, розмір яких за час фактичного використання земельної ділянки за період з 20.08.2016 року по 31.03.2018 року становить 47 615,61 грн. Оскільки відповідачем збитки відшкодовані не були, позивач звернувся з даним позовом до суду.

В свою чергу, відповідач зазначає, що ним вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою, що підтверджується листом № Е.19.0.0.0/4-638443 від 29.08.2018 року, в якому відповідач звертався до позивача з проханням надати дозвіл на оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, з подальшою реєстрацією права користування земельною ділянкою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відповідь на вищезазначений лист позивач листом № 16125-01-25 від 01.10.2018 року повідомив відповідача, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1, площею 0,1654 га необхідно повторного подати заяву до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради згідно вимог, що затверджені інформаційною карткою.

Відповідач вказує, що ним для оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1 було подано до Управління надання адміністративних послуг Черкаської міської ради заяву з пакетом необхідних документів (опис прийняття документів № 99472-3). Вказані документи були отримані уповноваженою особою управління 10.12.2018 року, що підтверджується відміткою на описі прийняття документів № 99472-3.

За твердженням відповідача, ним вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 та, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, отже підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі 47 615,61 грн. за період з 20.08.2016 року по 31.03.2018 року відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача, як власника об`єктів нерухомого майна збитків за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, на якій ці об`єкти розміщені.

Позивач у позовній заяві застосував до спірних правовідносин приписи ст. 22 Цивільного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, з підстав того, що невжиття відповідачем передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвело до ненадходження до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. За змістом пунктів 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відтак, суд вказує про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, в позові не міститься посилань на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Натомість приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, даною імперативною нормою встановлено, що суд не може самостійно визначати підстави позову та керується лише тими, які заявлені позивачем.

Крім того, суд не може застосувати приписи частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, оскільки у даному випадку законом передбачено ефективний спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах (норми ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як збитки, в аспекті ст. 22 Цивільного кодексу України, відсутні, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб відновлення порушеного права.

Правовий висновок щодо застосування до подібних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

При цьому, вирішуючи питання наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, Черкаська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та саме на Черкаську міську раду покладено обов`язок щодо укладення з відповідачем договору про відшкодування збитків (неодержавного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених Земельним кодексом України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Як встановлено судом та, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач звертався до позивача з листом № Е.19.0.0.0/4-638443 від 29.08.2018 року щодо надання дозволу на оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, з подальшою реєстрацією права користування земельною ділянкою в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу, позивач у відповідь на лист № Е.19.0.0.0/4-638443 від 29.08.2018 року листом № 16125-01-25 від 01.10.2018 року повідомив відповідача, що з метою оформлення права користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1, площею 0,1654 га відповідачу необхідно повторного подати заяву до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради.

В подальшому, з метою оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1 та на виконання вказівок, які містяться в листі № 16125-01-25 від 01.10.2018 року, відповідачем 10.12.2018 року було подано до Управління надання адміністративних послуг Черкаської міської ради заяву з пакетом необхідних документів (опис прийняття документів № 99472-3).

Зазначені вище обставини свідчать про те, що відповідачем вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014.

Таким чином, неодноразові звернення відповідача з метою оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014 свідчать про діяльність відповідача, спрямовану на оформлення ним права землекористування. Однак, в силу обставин, які від нього не залежали, право користування земельною ділянкою оформлено не було.

Відтак, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка б спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Враховуючи зазначене, оскільки матеріалами справи підтверджується вжиття відповідачем упродовж спірного періоду необхідних заходів для оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 та, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів ухилення відповідача від обов`язку щодо сплати за користування вказаною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов`язку по відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки у розмірі 47 615,61 грн. відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2019р.

Суддя О.В. Котков