Постанова

від 17.10.2019 по справі 910/3378/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р. Справа№ 910/3378/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Цибульському Р.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Михно Р.М. довіреність № 3831-01-21 від 30.09.19

від відповідача: Каракоця О.Р. адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради, м. Черкаси

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 (повний текст складено 23.05.2019)

у справі №910/3378/19 (суддя Котков О.В.)

за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У березні 2019 року Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування в сумі 47 615,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не вчинив дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, чим завдано позивачу збитків, які полягають у ненадходженні до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3378/19 у задоволенні позову Черкаської міської ради відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки вказані відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних. Проте в позові не міститься посилань на положення ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Натомість посилаючись на приписи ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість самостійно визначати підстави позову та змушений керуватися лише тими, які заявлені позивачем. Отже позивачем не правильно обрано спосіб відновлення порушеного права.

Водночас, оскільки матеріалами справи підтверджується вжиття відповідачем упродовж спірного періоду необхідних заходів для оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 та, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів ухилення відповідача від обов`язку щодо сплати за користування вказаною земельною ділянкою, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов`язку по відшкодуванню збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки у розмірі 47 615,61 грн. відповідно до положень ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Черкаська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач зазначає про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального права. Так, за твердженням апелянта, позивачем вірно застосовано норми матеріального права при подачі позовної заяви, та з врахуванням проведеної перевірки та керуючись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" з відповідача підлягають до стягнення збитки у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1604 га без договору оренди за період з 20.08.2016 по 31.03.2018, розмір яких склав 86 129, 16 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3378/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3378/19, справу призначено до розгляду на 12год. 00хв. 30.07.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 враховуючи перебування на лікарняному судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (доповідачем у справі), справу № 910/3378/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 30.07.2019, справу № 910/3378/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кравчука Г.А. (доповідач у справі), суддів Коробенка Г.П. та Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2019 прийнято апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3378/19 у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (доповідач у справі), суддів Коробенка Г.П. та Агрикової О.В. до свого провадження та призначено справу до розгляду на 19.08.19.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, справу №910/3378/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 колегією суддів у вищезазначеному складі прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Черкаської міської ради та призначено справу до розгляду на 17.10.19.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 17.10.2019 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3378/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Черкаської міської ради задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Позиції учасників справи.

11.07.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідачем зазначено, що останній вчиняв дії для належного оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська , 66/1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014. В той же час, Черкаська міська рада не здійснювала жодних дій спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою відповідачем.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно те реєстру права власності на нерухоме майно, відповідач на підставі договору іпотеки від 04.08.2016 № 664 набув право власності на нерухоме майно по вул. Чигиринській, 66/1 в м. Черкаси (дата державної реєстрації від 20.08.2016 № 16010044).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.11.2018 № 146350412 земельна ділянка площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014 перебуває у комунальній власності м. Черкаси.

У відповідності до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.05.2017 № 176/0/25-17 та від 17.01.2018 № 41/0/25-10 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, становить 430 155,78 грн.

Рішенням від 23.11.2017 № 2-2700 Черкаської міської ради "Про скасування рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-788 "Про надання ТОВ "Ассагай" земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 66/1 (у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно)" скасовано рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-788 "Про надання ТОВ "Ассагай" земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 66/1 (у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно)"; земельну ділянку площею 0,1654 га віднесено до земель Черкаської міської ради не наданих у власність чи користування; зобов`язано ПАТ КБ "Приватбанк" укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержавного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення.

18.12.2017 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з листом від 15.12.2017 № 5069-01-25 щодо необхідності укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1. На підтвердження направлення вказаного листа позивач надав копію журналу відправки вихідної кореспонденції, доказів отримання відповідачем зазначеного листа матеріали справи не містять.

03.03.2018 Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" з листом від 02.03.2018 № 880-01-25 щодо необхідності укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Чигиринській, 66/1. До вказаного листа було додано проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) по вул. Чигиринській, 66/1. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800196039899 зазначений лист було отримано уповноваженим представником ПАТ КБ "Приватбанк" - 12.03.2018.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 10.10.2018 № 25-2018 комісія з визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси встановила, що земельна ділянка площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1 використовується ПАТ КБ "Приватбанк" без правовстановлюючих документів. Термін використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів складає з 20.08.2016 по 31.03.2018. Розмір збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки становить 47 615,61 грн.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 14.12.2018 № 1205 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 10.10.2018 № 25-2018 щодо ПАТ КБ "Приватбанк", рекомендовано ПАТ КБ "Приватбанк" не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення відшкодувати збитки та оформити право користування земельною ділянкою.

У зв`язку з тим, що відповідач жодних дій спрямованих на оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська , 66/1 не здійснив, чим завдав позивачу збитків, які полягають у ненадходженні до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, розмір яких за час фактичного використання земельної ділянки за період з 20.08.2016 по 31.03.2018 становить 47 615,61 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти позивних вимог, відповідач зазначає, що ним вчинялися дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська , 66/1, площею 0,1654 та, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014. Отже підстави для стягнення з відповідача збитків в розмірі 47 615,61 грн. за період з 20.08.2016 по 31.03.2018 відсутні.

Позивач у позовній заяві застосував до спірних правовідносин приписи ст. 22 Цивільного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, з підстав того, що невжиття відповідачем передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвело до ненадходження до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як збитки, в аспекті ст. 22 ЦК України, відсутні, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб відновлення порушеного права. Разом з тим, місцевим судом зазначено, що неодноразові звернення відповідача з метою оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 66/1, площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014 свідчать про діяльність відповідача, спрямовану на оформлення ним права землекористування. Однак, в силу обставин, які від нього не залежали, право користування земельною ділянкою оформлено не було, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов`язку по відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки у розмірі 47 615,61 грн. відповідно до положень ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Однак колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ст. 20 ГК України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких відносяться такі: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться в ст. 20 ГК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до приписів ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, з 20.08.2016 АТ КБ "Приватбанк" є власником нерухомого майна по вул . Чигиринській , 66/ 1 , в м. Черкаси , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1654 га, кадастровий номер 7110136400:03:005:0014, що перебуває у комунальній власності. Станом на даний час право користування на цю земельну ділянку відповідачем не оформлено.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про відшкодування збитків у зв`язку з користуванням відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим, посилаючись на ст. 22 ЦК України, ст. 224 Господарського кодексу України, статті 152, 156, 157 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок № 284), позивач вказує на необхідність стягнення з відповідача на його користь збитків у розмірі 47 615,61 грн., які становлять суму неотриманого доходу міським бюджетом - орендної плати за користування землею.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, право користування якою фактично припинене рішенням Черкаської міської ради від 23.11.2017 для ТОВ "Ассагай", а саме, скасовано рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-788 "Про надання ТОВ "Ассагай" земельної ділянки в оренду по вул. Чигиринській, 66/1" , у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно відповідачеві.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

При цьому, необхідно зауважити, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки вказані відносини до моменту укладення договору оренди мають ознаки кондикційних.

Однак, необхідно зауважити, що відповідно до ст.ст. 4, 86, 162 ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів та органів місцевого самоврядування, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому господарський суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

З огляду на викладені правові позиції, а також фактично встановлені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції помилково при визначенні підстав позову врахував лише правові норми, на які посилався позивач в позовній заяві, та не здійснив самостійно правильну правову кваліфікацію і, відповідно, не застосував ті норми права, які регулюють спірні правовідносини, вказавши, що позивачем невірно обрано спосіб відновлення порушеного права.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку збитків за час фактичного користування земельною ділянкою ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" по вул. Чигиринській, 66/1 в м. Черкаси, загальна сума неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою з 20.08.2016 по 31.03.2018 склала 47 615,61 грн., а саме: з 20.08.2016 по 31.12.2016 - 8 901,59 грн; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 25 809,35 грн.; з 01.01.2018 по 31.03.2018 - 12 904, 67 грн.

При цьому, зазначені суми розраховані, виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік (6% за 2016 та 2017 роки та 12% за 2018 рік).

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи долучено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки, натомість відповідний витяг за 2016 рік в матеріалах справи відсутній.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що неподання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016 рік свідчить про відсутність належного доказу правомірності та обґрунтованості нарахування суми орендної плати за 2016 рік.

Разом з тим, дослідивши здійснений позивачем розрахунок очікуваної орендної плати за 2016, 2017, 2018 роки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірах 6% за 2016 та 2017 роки та 12% за 2018 рік, а саме не надано відповідних рішень Черкаської міської ради на підставі яких було здійснено відповідний розрахунок збитків за час фактичного користування земельною ділянкою.

Натомість, відсутність даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно за 2016 рік та відсутність підтвердження належними та допустимими доказами визначення прийнятих для розрахунку розміру орендної плати відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірах 6% за 2016 та 2017 роки та 12% за 2018 рік відповідно, виключає можливість апеляційному господарському суду перевірити правильність визначення орендної плати за вказані періоди або здійснити самостійно власний розрахунок недоотриманої орендної плати.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до приписів ст.ст. 13, 74 ГПК України докази подаються саме сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, однак з інших мотивів, викладених в редакції цієї постанови.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Черкаської міської ради. При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вирішила рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3378/19 змінити, змінивши її мотивувальну частину щодо обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову Черкаської міської ради до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування в сумі 47 615,61 грн.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3378/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3378/19 змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі №910/3378/19 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/3378/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 28.10.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко