Рішення

від 08.04.2019 по справі 911/2621/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2621/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком»

про стягнення 50 927,85 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Щербина Є.Є. (довіреність № 04/02/2019 від 04.02.2019 року);

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 26.11.2018 року надійшла позовна заява вих. № ЄЕ18/2211 від 22.11.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євраз-Експорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» про стягнення 50 927,85 грн. з яких 35 981,71 грн пені, 6 289,96 грн. 3 % річних та 8 656,18 грн. інфляційних нарахованих у зв`язку з несвоєчасним виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за Договором № EVR 09/01-02 від 01.02.2018 року, а саме 10 073,42 грн. пені, 1 779,60 грн. 3 % річних та 4 290,58 грн. інфляційних за Специфікацією № 1, 25 908,29 грн. пені, 4 510,36 грн. 3 % річних та 4 365,60 грн. інфляційних за Специфікацією № 2.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2621/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.01.2019 року представником відповідача подано клопотання про призначення у справі № 911/2621/18 судової почеркознавчої експертизи підпису відповідача на специфікації № 2 від 19.03.2018 року укладеної до спірного Договору, підпис на якій, як стверджує відповідач, виконаний іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» . Вказаною специфікацією на поставку спірної партії товару на суму 403 200,00 грн. було в тому числі погоджено строк на оплату означеного товару, відтак її підписання, як вважає відповідач, впливає на період нарахування заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій за порушення визначеного специфікацією строку оплати поставленого товару.

Суд, зважаючи на необхідність вирішення питання щодо доцільності проведення судової експертизи у справі та з`ясування фактичних обставин справи, ухвалою від 16.01.2019 року перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/2621/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 11.02.2019 року.

11.02.2019 року відповідачем надано контррозрахунок позову, в якому останній зазначає, що по одній із спірних товарно-транспортних накладних, зокрема № 0000000015 від 19.03.2018 року (Специфікація № 2), було відвантажено товар без сертифікатів якості, у зв`язку з чим відповідач не підписував Специфікацію № 2, а відтак і не погоджував строків на оплату товару по вказаній накладній. Окрім того, зазначає про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних по поставці згідно Специфікації № 1, оскільки сторони домовились, що проведення розрахунку за поставлений товар буде відбуватись з відстрочкою платежу, відтак відповідач вважає, що зобов`язання по оплаті спірного товару виконано своєчасно та в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 11.02.2019 року з`явились, однак вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 16.01.2019 року не виконали, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2019 року оголошувалось перерва в підготовчому засіданні у справі 911/2621/18 на 06.03.2019 року.

04.03.2019 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи з підстав викладених у поданій заяві.

Відповідач в судове засідання 06.03.2019 року не з`явився.

Розглянувши в судовому засіданні 06.03.2019 року заяву відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про поважність причин неявки відповідача в судове засідання та про задоволення відповідної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2019 року підготовче засідання відкладалось на 25.03.2019 року.

06.03.2019 року від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, зокрема у зв`язку з відсутністю оригіналу спірної Специфікації № 2, позивач, відмовляючись від заявлених вимог в частині стягнення нарахованих сум пені, 3 % річних і інфляційних по Специфікації № 2, просить суд стягнути 10 073,42 грн. пені, 1 779,60 грн. 3 % річних та 4 290,58 грн. інфляційних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною оплатою заборгованості лише по Специфікації № 1.

25.03.2019 року представником заявника (позивача) подано заяву про зміну найменування позивача, в якій останній зазначив, що 15.03.2019 року відбулася зміна найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євраз-Експорт» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» , також повідомив і про зміну місцезнаходження, в підтвердження чого надав копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 19.03.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.03.2019 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» про зміну найменування позивача у справі № 911/2621/18, змінено найменування позивача у справі № 911/2621/18 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євраз-Експорт» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» .

25.03.2019 року представником відповідача подано заяву про зупинення провадження у справі та винесення окремої ухвали про притягнення директора позивача до відповідальності, яку розглянуто в судовому засіданні 25.03.2019 року та відмовлено в її задоволенні з підстав необґрунтованості.

25.03.2019 року представником відповідача подано заяву про зменшення на 70 % витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні 25.03.2019 року позивач позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві та з врахуванням поданої 06.03.2019 року зави про відмову від частини позовних вимог. Також зазначив про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 25.03.2019 року не з`явився, про причини неможливості прибуття до суду не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 25.03.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою сторін, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в даному судовому засіданні 08.04.2019 року.

В судовому засіданні 08.04.2019 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в судове засідання 08.04.2019 року не з`явився.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 08.04.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євраз-Експорт» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» , далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір № EVR 09/01-02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю продукцію, окремими партіями, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити її.

Ціна продукції, що поставляється за договором, узгоджується сторонами в специфікаціях (п. 2.1 Договору).

Загальна сума Договору становить суму всіх підписаних Сторонами специфікацій (п. 2.2 Договору).

Строком оплати продукції є дата вказана в специфікаціях, якщо інше не узгоджено сторонами (п. 3.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2018 року (п. 9.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору - Специфікацією № 1 сторони погодили, що поставлятися відповідачу буде кокс в кількості 33,400 т вартістю 384 768,00 грн., з терміном розрахунків: оплата у розмірі 100% проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Момент поставки вважається дата видаткової накладної.

Додатком № 2 до Договору - Специфікацією № 2 сторони погодили, що поставлятися відповідачу буде кокс в кількості 35 т вартістю 403 200,00 грн., з терміном розрахунків: оплата у розмірі 100% проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Момент поставки вважається дата видаткової накладної.

Як стверджує позивач, на виконання зобов`язань за Договором ним було поставлено відповідачу 09.02.2018 року Товар на суму 384 768,00 грн. та 19.03.2018 року на суму 403 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 09.02.2018 року та видатковою накладною № РН-0000015 від 19.03.2018 року, які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками, та товарно-транспортними накладними № 0000000004 від 09.02.2018 року та № 0000000015 від 19.03.2018 року відповідно.

09.02.2018 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № СФ-0000006 від 09.02.2018 року на суму 384 768,00 грн. та 19.03.2018 року - рахунок на оплату № СФ-0000015 від 19.03.2018 року на суму 403 200,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Таким чином, розрахуватися за поставлений за Специфікацією № 1 Товар відповідач повинен був до 22.02.2018 року включно, за Специфікацією № 2 Товар - до 02.04.2018 року включно.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, оплату за поставлений згідно Специфікації № 1 товар проводив з простроченням, зокрема 15.03.2018 року - 100 000,00 грн., 05.04.2018 року - 80 000,00 грн., 13.04.2018 року - 60 000,00 грн., 22.05.2018 року - 50 000,00 грн., 06.06.2018 року - 94 768,00 грн.

Оплату за поставлений згідно Специфікації № 2 товар проводив з простроченням, зокрема 05.07.2018 року - 120 000,00 грн., 24.07.2018 року - 80 000,00 грн., 14.08.2018 року - 23 200,00 грн., 22.08.2018 року - 18 000,00 грн., 04.09.2018 року - 25 000,00 грн., 14.09.2018 року - 10 000,00 грн., 26.10.2018 року - 67 000,00 грн., 30.10.2018 року - 60 000,00 грн.

Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу Претензію вих. № 18/05-11 від 05.11.2018 року про сплату заборгованості за поставлений Товар, яка залишена останнім без відповіді та задоволення (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку з несвоєчасною оплатою поставленого згідно Специфікацій № 1 та № 2 товару, позивач звернувся з даним позовом до суду і просив стягнути з відповідача на підставі п. 6.1 Договору за Специфікацією № 1 10 073,42 грн. пені за період з 23.02.2018 року по 05.06.2018 року, 1 779,60 грн. 3 % річних за період з 23.02.2018 року по 05.06.2018 року та 4 290,58 грн. інфляційних за період з березень-квітень 2018 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України; за Специфікацією № 2 Товару 25 908,29 грн. пені за період з 02.04.2018 року по 25.10.2018 року, 4 510,36 грн. 3 % річних за період з 02.04.2018 року по 29.10.2018 року та 4 365,60 грн. інфляційних за період з квітень-вересень 2018 року.

В ході розгляду спору під час підготовчого провадження позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення нарахованих 25 908,29 грн. пені, 4 510,36 грн. 3 % річних та 4 365,60 грн. інфляційних по Специфікації № 2. У зв`язку з чим, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 10 073,42 грн. пені, 1 779,60 грн. 3 % річних та 4 290,58 грн. інфляційних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною оплатою заборгованості лише по Специфікації № 1.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.1 Договору у разі несвоєчасної оплати отриманої продукції Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми недоплати за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних нарахованих по Специфікації № 1, судом встановлено, що позивачем пеня, відсотки річних та інфляційні нараховані окремо по кожному періоду на фактичні суми заборгованості. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки, уточнені вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних по Специфікації № 1 є обґрунтованими, належним чином відповідачем не спростованими, наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 10 073,42 грн. пені, 1 779,60 грн. 3 % річних та 4 290,58 грн. інфляційних.

Щодо заяви позивача про відмову від частини позовних вимог, зокрема щодо стягнення нарахованих 25 908,29 грн. пені, 4 510,36 грн. 3 % річних та 4 365,60 грн. інфляційних по Специфікації № 2, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Таким чином, господарський суд розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахованих за Специфікацією № 2 та встановивши, що вона не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, підписана повноважним представником позивача, приймає відмову від позову в частині стягнення 25 908,29 грн. пені, 4 510,36 грн. 3 % річних та 4 365,60 грн. інфляційних і закриває провадження у справі № 911/2249/17 у цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги уточнені підлягають задоволенню в сумі 16 143,60 грн. з яких 10 073,42 грн. пені, 1 779,60 грн. 3 % річних та 4 290,58 грн. інфляційних.

Позивачем в позові було викладено попередній орієнтований розрахунок судових витрат, яким позивач фактично просив суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000,00 грн., які складатимуться з понесених витрат на послуги адвоката до подачі позову та тих які будуть понесені в ході розгляду справи в суді.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

До закінчення судових дебатів 14.12.2018 року до суду надійшла заява позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10 850,00 грн. які понесені до подачі позову. В обґрунтування відповідного клопотання позивач, посилаючись на те, що для отримання правової допомоги по вивченню і огляду доказів, складанню та написанню позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості, здійснення арифметичних розрахунків, надсилання позову відповідачу, підготовку додаткових пояснень по справі, він звертався до адвоката, на підтвердження чого надав суду Договір про надання правової допомоги № 22/11-18/1 від 22.11.2018 року, додаткову угоду № 1 від 22.11.2018 року, укладені з Адвокатським бюро Івашкова Сергія . Факт здійснення відповідних витрат підтверджується Актом приймання-передачі виконаних послуг (виконаних робіт) від 10.12.2018 року на суму 10 850,00 грн., рахунком на оплату № 10/12/2018-1 від 10.12.2018 року на суму 10 850,00 грн., платіжним дорученням № 210 від 11.12.2018 року на суму 10 850,00 грн.

Приписами ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також, згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову у справі № 911/2621/18 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 770 від 15.08.2018 року.

Оскільки, позивачем заявлено відмову від частини позовних вимог на загальну суму 34 784,25 грн., позивачу належить повернути з державного бюджету України 50% судового збору пропорційного позовним вимогам, в яких провадження було закрито, що складає 601,73 грн.

Решта понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача в розмірі, пропорційному задоволеним уточненим позовним вимогам, а саме 558,53 грн.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач відмовився від позовних вимог на загальну суму 34 784,25 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 850,00 грн. підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених уточнених позовних вимог, що складає 3 439,33 грн.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в загальній сумі 3 997,86 грн. (558,53 грн. судового збору + 3 439,33 грн. витрат на професійну правничу допомогу).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 130, 191, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» про стягнення 50 927,85 грн. задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 911/2621/18 в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» про стягнення 34 784,25 грн.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» про стягнення 16 143,60 грн. задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будком» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гетьманська, буд. 3, кв. 2, ідентифікаційний код 23581034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» (40007, Сумська обл., м. Суми, Зарічний р-н., вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 41702170) 10 073 (десять тисяч сімдесят три) грн. 42 коп. пені, 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) грн. 60 коп. 3 % річних, 4 290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн. 58 коп. інфляційних, 3 997 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 86 коп. судових витрат.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІ-ЛАЙН» (40007, Сумська обл., м. Суми, Зарічний р-н., вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 41702170) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 601 (шістсот один) грн. 73 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 770 від 15.08.2018 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/2621/18.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.04.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін