Ухвала

від 22.05.2019 по справі 910/3032/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.05.2019Справа № 910/3032/19

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агенство "Стронг"

про стягнення 740 763,54 грн.

Суддя Привалов А.І.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агенство "Стронг" про стягнення 740 763,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши кошти в розмірі 650 000,00 грн., не надав обумовлені сторонами послуги охорони, у зв`язку з чим позивач просить стягнути вказані кошти з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України та нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати в розмірі 32 423,81 грн., 3% річних у сумі 8 334,27 грн. та 50 005,48 грн. - штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3032/129 та постановив розглядати її за правилами загального спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.05.2019р. через загальний відділ господарського суду від директора ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" Фоміна В.В. надійшла заява про відмову від позову.

16.05.2019р. через загальний відділ господарського суду від директора з правових питань ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" Гапонова О.С. надійшло клопотання про відкликання заяви про відмову від позову.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

У відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється, а неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Тобто йдеться про те, що господарський суд не може розглядати певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості вимог.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Так, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Враховуючи викладене вище, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Провадження у справі зупиняється у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду (постанова Верховного Суду України від 01.02.2017р. у справі №6-1957цс16).

Судом встановлено, що позовна заява у даній справі від імені ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" підписана директором з правових питань Гапоновим О.С., який діяв на підставі довіреності №12 від 26.12.2018р. та Статуту.

Довіреність №12 від 26.12.2018р. підписана генеральним директором Самойленком С.І.

Також судом встановлено, що заява про відмову від позову, яка надійшла до суду 14.05.2019р., підписана директором ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" - Фоміним В.В.

Відповідно до сформованого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.05.2019р. керівником ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" є Фомін В.В. з 27.12.2018р.

В той же час, заява про відмову від позову відкликана клопотанням, яке від імені ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" підписане директором з правових питань Гапоновим О.С.

У вказаному клопотанні зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дійсно зазначено ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" керівником Фоміна В.В., однак зазначені відомості внесені неправомірно.

Зі змісту вказаного клопотання судом встановлено, що в Господарському суді Полтавської області розглядається судова справа №917/171/19, зокрема, про:

- про визнання недійсним рішення про призначення ОСОБА_1 . керівником ТОВ МКК (протоколу № 10 від 07.02.2019р.);

- про визнання неправомірним та скасування у ЄДР реєстраційної дії проведеної державним реєстратором Прошкіним О.В. 08.02.2019р. щодо державної реєстрації зміни керівника ТОВ МКК з ОСОБА_2 на ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі №917/171/19 від 31.01.2019р. вжито заходів забезпечення позову шляхом внесення заборони державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити будь-які реєстраційні дії щодо змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (код ЄДРПОУ 38952905), змін виконавчого органу юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (код ЄДРПОУ 38952905) та зміни відомостей про учасників юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вносити такі зміни до вирішення справи по суті та набрання у справі законної сили рішенням суду.

При цьому, ОСОБА_4 стверджує, що відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про призначення ОСОБА_1 . керівником позивача внесені 08.02.2019р.

З викладеного вбачається, що на разі існує спір щодо правомірності призначення ОСОБА_1 керівником ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" та внесення відповідних відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 2 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, для вирішення даної справи та встановлення наявності або відсутності підстав для застосування ч. 2 ст. 226 ГПК України необхідним є врахування висновків суду, які будуть викладені в судовому рішенні по справі №917/171/19.

При цьому, справи №910/3032/19 та №917/171/19 мають різні предмети розгляду, різні заявлені позовні вимоги та підвідомчі різним судам.

Таким чином, існує об`єктивна неможливість розгляду справи №910/3032/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №917/171/19.

Справа №917/171/19 є пов`язаною зі справою №910/3032/19. Обставини, що встановлюються у справі №917/171/19 впливають на оцінку судом доказів у справі №910/3032/19.

Відсутність рішення, що набрало законної сили, у справі №917/171/19 щодо визнання недійсним рішення про призначення ОСОБА_1 . керівником ТОВ МКК (протоколу № 10 від 07.02.2019р.); визнання неправомірним та скасування у ЄДР реєстраційної дії проведеної державним реєстратором Прошкіним О.В. 08.02.2019р. щодо державної реєстрації зміни керівника ТОВ МКК з ОСОБА_2 на ОСОБА_1, унеможливлює подальше вирішення даної справі.

Все зазначене вище свідчить про наявність обов`язку суду, встановленого п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України , зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №917/171/19 .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Таким чином, обставини, що встановлюються у справі не можуть ставитись під сумнів та бути спростовані у порядку, не передбаченому процесуальним законом, оскільки переоцінка судом доказів, які стануть підставою для встановлення судом відповідних обставин в іншій справі, нівелюватиме правову визначеність сторін стосовно встановлених фактів.

Відтак, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №917/171/19 полягає в тому, що суд у даній справі не вправі здійснювати переоцінку доказів, на підставі яких судом у справі №917/171/19 будуть встановлені відповідні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини кожному, справа щодо кого розглядається судом, повинно бути забезпечено можливість довести суду свою позицію стосовно питань, які є предметом розгляду. Звідси , право бути почутим судом є однією з найважливіших складових верховенства права .

Відповідно до ст. 13 вказаної Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рішеннями ЄСПЛ у справах „Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27.10.1993 (п. 33), та „Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні „справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, „без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд".

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вирішення спору у даній справі без врахування висновків суду по справі №917/171/19 може призвести у майбутньому до порушення права позивача на судовий захист.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №910/3032/19.

Керуючись ст.ст. 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 910/3032/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/171/19.

2. Зобов`язати учасників процесу повідомити суд про усунення обставин, що перешкоджають розгляду справи.

3. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 22.05.2019р.

Суддя А.І. Привалов