Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/3032/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/3032/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу №910/3032/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агенство "Стронг"

про стягнення 740 763,54 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агенство "Стронг" про стягнення 740 763,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши кошти в розмірі 650 000,00 грн., не надав обумовлені сторонами послуги охорони, у зв`язку з чим позивач просить стягнути вказані кошти з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України та нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати в розмірі 32 423,81 грн., 3% річних у сумі 8 334,27 грн. та 50 005,48 грн. - штрафних санкцій, нарахованих на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3032/129 та постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.05.2019р. через загальний відділ господарського суду від директора ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" Фоміна В.В. надійшла заява про відмову від позову.

16.05.2019р. через загальний відділ господарського суду від директора з правових питань ТОВ "Мало-Кохнівський кар`єр" Гапонова О.С. надійшло клопотання про відкликання заяви про відмову від позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 зупинено провадження у справі № 910/3032/19 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/171/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 поновлено провадження у справі № 910/3032/19 та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 41, оф. 7.

Однак, конверти з ухвалами були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням термін зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу-2 ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на день винесення рішення від відповідачів не надійшло відзивів на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Стронг виставило Товариству з обмеженою відповідальністю Мало-Кохнівський кар`єр (рахунок № сч227 від 28.09.2018 на оплату охоронних послуг на суму 1 150 000, 00 грн.

Позивач зазначає, що між сторонами існувала усна домовленість про те, що :

- найближчим часом буде укладений письмовий договір, в якому будуть врегульовані всі суттєві умови надання вказаних охоронних послуг, в том числі вартість послуг за місяць, порядок їх надання та оплати, кількість охоронців та техніки, яка буде забезпечувати охорону території ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр та об`єктів, розташованих на ній, межу відповідальності ТОВ Стронг та інші умови;

- для того, щоб ТОВ Стронг фактично почало охороняти територію ТОВ МКК (разом з об`єктами на цій території) ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр має оплатити не менше половини від суми, зазначеної у вищевказаному рахунку.

ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр платіжним дорученням № 3961 від 02.10.2018 перерахувало на поточний банківський рахунок ТОВ Стронг , зазначений у вказаному рахунку на оплату ( НОМЕР_1 у АТ КБ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ , МФО 305880), грошові кошти в сумі 650 000,00 грн. для того, щоб ТОВ Стронг почало здійснювати охорону території ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр .

Але, ТОВ Стронг так і не розпочало здійснювати охорону території ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр (або надавати інші охоронні послуги для потреб ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр ).

Жодного договору між ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр та ТОВ Стронг про надання охоронних послуг не було укладено.

А тому позивач вважає, що ТОВ Стронг отримало вказані грошові кошти від ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр без належних правових підстав.

07.02.2019 ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр направило ТОВ Стронг письмову вимогу про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 650 000 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Поштовий конверт з вказаною вимогою повернувся на адресу ТОВ МКК без вручення адресату з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частини першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина першастатті 181 ГК України).

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням № 3961 від 02.10.2018 ТОВ Мало-Кохнівський кар`єр перерахувало грошові кошти у розмірі 650 000,00 грн. на рахунок ТОВ Охоронне агентство Стронг із призначенням платежу оплата за охоронні послуги зг. рах. №227 від 28.09.18р. в т. ч. ПДВ 20% 108333,33 грн. .

Однак, за твердження позивача, послуги на вказану суму надані не були, а також договір у письмовій формі укладено не було.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні також будь-які докази на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем письмового договору про надання охоронних послуг.

В матеріалах справи наявна копія вимоги, відповідно до якого позивач просив повернути безпідставно отримані кошти за ненадані охоронні послуги. Дана вимога була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією 07.02.2019, проте, станом на момент розгляду спору залишена без відповіді та задоволення.

Стаття 1212 ЦК України визначає правила вирішення спорів, пов`язаних із відновленням майнового стану особи, що потерпіла від безпідставного набуття (збереження) іншою особою її майна.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно із частиною першою ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналіз положень частини першої, пункту 1 частини 2 статті 11, частини першої статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 та другої статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Разом із тим, за положеннями ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказана норма права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

З огляду на вищевикладене та враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження укладення між позивачем та відповідачем договору про надання охоронних послуг, надання охоронних послуг на спірну суму, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 650 000,00 грн за є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 50 005,48 грн, 3% річних у розмірі 8 334,27 грн за період з 03.10.2018 по 07.03.2019 та інфляційних втрат у розмірі 32 423,81 грн за період з жовтня 2018 по січень 2019, суд зазначає наступне.

У вимозі про стягнення пені в розмірі 50 005,48 грн суд відмовляє, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов`язкове укладення правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань між сторонами у письмовій формі, в тому числі відносно пені як виду неустойки. Проте, сторонами даного спору всупереч вказаним положенням закону не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань з повернення суми помилково перерахованих грошових коштів пенею.

При цьому, Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань також вказує, що пеня за прострочення грошових зобов`язань встановлюється за згодою сторін, а її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Відтак, суд дійшов висновку про безпідставність вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 50 005,48 грн.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, оскільки відповідачем порушене позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК, суд визнає правомірним застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача 3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога про повернення коштів була направлена позивачем відповідачу 07.02.2019.

Проте, конверт з вимогою був 26.02.2019 повернутий на адресу позивача поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день (26.02.2019) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу вимоги про повернення коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач мав повернути позивачу грошові кошти у строк до 05.03.2019 включно.

А тому, нарахування 3% річних в даному випадку підлягає нарахуванню з 06.03.2019, а інфляційних втрат - з квітня 2019 року.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних нарахованих за період з 03.10.2018 по 05.03.2019.

В межах заявленого позивачем періоду, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є 3% річних за період з 06.03.2019 по 07.03.2019, які за перерахунком суду становлять 106,85 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 32 423,81 грн. інфляційних втрат за період, що передував квітню 2019 року, а саме з жовтня 2018 по січня 2019, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство Стронг (03150, м. Київ, вул. Ямська, 41, оф. 7, ідентифікаційний код 39924821) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр" (39630, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмакова, 15, ідентифікаційний код 38952905) борг у сумі 650 000 грн., 3 % річних у сумі 106 грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 9 751 грн. 60 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.12.2019.

Суддя А.І. Привалов