Рішення

від 20.05.2019 по справі 922/548/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/548/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Грицай Володимир Григорович, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 до Житлово-споживчий кооператив "Будсоюз", 61093, м. Харків, вул. Клапцова, 54, код 33901657 про стягнення 36 864,23 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець Грицай Володимир Григорович, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Житлово-споживчого кооперативу "Будсоюз", про стягнення інфляційних втрат в сумі 32767,23 грн. та 3% річних в сумі 4097,00 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди обладнання з машиністом від 01.06.2010 р., з урахуванням того, що рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2012р. у справі № 5023/2691/12 було виконане лише 18.01.2019 р. Також позивач просить стягнути з відповідача 1 921,00 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2019 р. (суддя Таций О.В.) позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 р. (суддя Таций О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "09" квітня 2019 р. об 11:20 год.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 для розгляду справи № 922/548/19 визначено суддю Прохорова С.А., у зв`язку з закінченням терміну відрядження судді Тацій О.В.

Ухвалою суду від 29.03.2019 було прийнято справу до провадження судді Прохорова С.А. та призначено судове засідання на 22.04.2019.

У зв`язку з неявкою учасників справи, судове засідання протокольною ухвалою від 22.04.2019 було відкладено на 20.05.2019.

13.05.2019 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі позивача, в якій він зазначає про підтримання своїх вимог.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою.

Проте ухвали суду, які направлялися на адресу відповідача - м. Харків, вул. Клапцова, 54, повернуті без вручення адресатові.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 19.04.2019, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Клапцова, 54, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом підписано скорочене рішення без його проголошення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 червня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди обладнання з машиністом (Договір).

Відповідно умов вказаного договору Позивач взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу в тимчасове володіння вантажопідйомний кран МКГ 25 БР заводський №10, а також забезпечив своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а відповідач зобов`язався прийняти в тимчасове володіння та користування вантажопідйомним краном під керуванням машиніста Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю плату.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2012 року по справі № 5023/2691/12 вирішено стягнути з Житлово-споживчий кооператив Будсоюз (61064, м. Харків, Жовтневий район, Шосе Комсомольське, б. 71, кв. 21; код ЄДРПОУ 33901657; п/р- НОМЕР_2 в АТ Райффайзен Банк "Аваль" м. Київ, МФО - 380805) на користь фізичної особи - підприємця Грицай Володимира Григоровича ( АДРЕСА_2 ; код ІПН НОМЕР_1 ; п/р НОМЕР_3 в АСУБ Грант , м. Харків, МФО 351607) суму основного боргу в розмірі 21220,00 грн. (Двадцять одна тисяча двісті двадцять гривень 00 копійок), 3% річних - 674,97 грн. (Шістсот сімдесят чотири гривні 97 копійок) та витрати по сплаті судового збору - 1609,50 (Одна тисяча шістсот дев`ять гривень 50 копійок).

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання цього рішення видано наказ від 27.08.2012 р. по справі № 5023/2691/12.

11.09.2012 року Позивачем подано заяву до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження.

14.09.2012 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Харківського міського управління юстиції Умніковим І.В. відкрито виконавче провадження.

18.01.2018 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобоварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області Коваленко М.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в зв`язку з повною оплатою суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (копія постанови додається).

В ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснено у пункті 1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (надалі - постанова Пленуму ВГСУ № 14), з огляду на те, що статтю 625 ЦК України вміщено у розділі І книги 5 цього Кодексу - Загальні положення про зобов`язання , ця стаття застосовується до усіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Відповідно до пунктів 3.1, 4.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною Другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 06.09.2017р. у справі № 909/1001/15, від 01.03.2017р. у справі № 910/14873/16 та постановах Верховного Суду від 17.01.2018р. у справі № 910/11316/17, від 20.06.2018р. у справі № 910/21812/17.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості позивачу, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних - 4 097,00 грн. та інфляційних втрат - 32 762,23 грн. за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача з вини якого виник спір.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Грицая Володимира Григоровича до Житлово-споживчого кооперативу "Будсоюз" задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-споживчого кооперативу "Будсоюз" (61064, м. Харків, вул. Клапцова, 54, код 33901657) на користь фізичної особи - підприємця Грицая Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 3 % річних - 4097,00 грн. та інфляційні втрати - 32 762,23 грн.

Судові витрати покласти на відповідача - Житлово-споживчий кооператив "Будсоюз".

Стягнути з Житлово-споживчого кооперативу "Будсоюз" (61064, м. Харків, вул. Клапцова, 54, код 33901657) на користь фізичної особи - підприємця Грицая Володимира Григоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 1 921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Фізична особа - підприємець Грицай Володимир Григорович, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 .

Відповідач - Житлово-споживчий кооператив "Будсоюз", 61093, м. Харків, вул. Клапцова, 54, код 33901657.

Повне рішення складено "21" травня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров