Рішення

від 20.05.2019 по справі 1.380.2019.001433

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001433

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - Рождественської Л.П.

представника відповідача - Сахмана П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийнафтогаз" до Офісу великих платників податків ДФС в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрийнафтогаз" (далі - позивач, ТОВ "Стрийнафтогаз") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс великих платників податків ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002074807 від 20.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що позивач не допускав порушення строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПП). Позивач зазначив, що за результатами здійснення господарської операції, зокрема після отримання авансу від ТОВ Богородчанинафтогаз , позивачем було виписано податкові накладні № 18 та № 19, які було направлено для реєстрації в ЄРПП. 30.08.2018 позивач отримав квитанції про реєстрацію податкових накладних № 18 та № 19. Проте, згодом позивачем було встановлено, що у вказаних податкових накладних помилково зазначено невірно рік замість 2018 року вказано 2016 рік. Для усунення зазначеної помилки позивачем було подано податковому органу розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до зазначених податкових накладних, про що свідчать квитанції про прийняття документу від 03.09.2018. Проте, всупереч зазначеному 20 березня 2019 року відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з підстав порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних. Позивач зазначив, що ним було вчинено всі необхідні дії для своєчасної реєстрації податкових накладних, які було надіслано у порядку та у строки передбачені законодавством, а допущена помилка не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Окрім того, позивач наголосив, що податковим органом не було враховано, що за спірними податковими накладними в позивача у звітному 2016 році не виникало податкових зобов`язань. Зазначив, що камеральну перевірку відповідачем призначено через 7 місяців після реєстрації спірних податкових накладних. На переконання позивача, викладенні обставини свідчать про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав та мотивів, викладених у позові.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позову. Заперечення мотивує тим, що відповідачем було проведено камеральну перевірку ТОВ "Стрийнафтогаз" з питань своєчасності термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ та розрахунків коригування до таких накладних в ЄРПП за серпень 2016 року. За результатами перевірки було складено акт, в якому було встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі акта перевірки 12.03.2019 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних. З огляду на викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, прийнятим у відповідності до вимог Податкового кодексу України, тому у задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав та мотивів, наведених у відзиві на позов.

30 березня 2019 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 14 травня 2019 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що 12 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС провів камеральну перевірку ТОВ "Стрийнафтогаз" з питань дотримання вимог п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl (зі змінами та. доповненнями), щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період серпень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків ДФС складено акт від 12.03.2019 № 178/28-10-48-07/39454684 «Про результати перевірки ТОВ "Стрийнафтогаз" (ЄДРПОУ 39454684) з питань дотримання вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-Vl (зі змінами та доповненнями), щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період серпень 2016 року» (далі - акт перевірки).

В ході даної перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про порушення граничних термінів реєстрації ТОВ "Стрийнафтогаз" податкових накладних:

№ 18 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 547510, 35 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018, - 737 днів порушення терміну реєстрації;

№ 9 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 0, 13 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018, - 737 днів порушення терміну реєстрації;

Отже, в ході зазначеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення ТОВ "Стрийнафтогаз" вимог п. 201. 10 ст. 201 ПК України.

20 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС на підставі висновків акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002074807, яким до ТОВ "Стрийнафтогаз" застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 237755, 25 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ - 547510, 48 грн.

Проте, позивач не погоджується із таким рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся з цим позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Щодо спірного рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За нормами п. 75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У відповідності до п.п.75.1.1. п.75.1. ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Отже, з наведеного слідує, що предметом камеральної перевірки охоплюються питання своєчасності сплати податкових зобов`язань. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з пп.14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.10 ст. 201 Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно із ст. 201.10 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідальність платника за порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних передбачена пунктом 120-1.1. ст. 120-1. Податкового кодексу України.

Пунктом п. 120-1.1. ст. 120-1. ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно з абз.9 п.201.10 ст.201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Суд встановив, що 31 липня 2018 року між ТОВ Стрийнафтогаз (Продавець) та ТОВ Богородчанинафтогаз (Покупець) було укладено договір № 27/КПГ/18 купівлі-продажу природного газу.

Згідно умов договору № 27/КПГ/18 Продавець передає Покупцю природний газ в обсязі 355,142 тис. куб. м., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Ціна природного газу, що передається за цим Договором складає 7 708,33 грн., крім того ПДВ 20 % 1 541,67 грн, всього 9 250,00 грн. за 1 000 куб. м. (п.п. 4.1 р. 4 договору № 27/КПГ/18).

17 серпня 2018 року між ТОВ Стрийнафтогаз (Продавець) та ТОВ Богородчанинафтогаз (Покупець) було укладено договір №30/КПГ/18 купівлі-продажу природного газу від 17.08.2018.

Згідно умов договору, Продавець передає Покупцю природний газ у вересні 2018 року в обсязі 500,00 тис. куб. м., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору. (пп. 2.1 р. 2 договору №30/КПГ/18).

Ціна природного газу, що передається за цим Договором складає 8 166,67 грн., крім того ПДВ 20 % 1 633,33 грн ., всього 9 800,00 грн. за 1 000 куб. м. (пп. 4.1 р. 4 договір №30/КПГ/18).

Як зазначив позивач, на виконання вище зазначених договорів ТОВ Богородчанинафтогаз було сплачено на рахунок позивача аванс, а позивачем відповідно виписано податкові накладні № 18 та № 19.

30 серпня 2018 року ТОВ "Стрийнафтогаз" було направлено до контролюючого органу на реєстрацію податкові накладні № 18 та 19 в ЄРПП.

30 серпня 2018 року ТОВ "Стрийнафтогаз" отримало квитанції № 1 про реєстрацію податкових накладних № 18 та № 19 в ЄРПП.

Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що ТОВ "Стрийнафтогаз" було подано податковому органу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2016, про що свідчать квитанція про прийняття документу від 03.09.2018.

12 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС провів камеральну перевірку ТОВ "Стрийнафтогаз", за результатами якої було складено акт від 12.03.2019 № 178/28-10-48-07/39454684.

В ході даної перевірки контролюючим органом було зроблено висновок про порушення ТОВ "Стрийнафтогаз" вимог п. 201. 10 ст. 201 ПК України, а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних:

№ 18 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 547510, 35 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018, - 737 днів порушення терміну реєстрації;

№ 9 - дата виписки 08.08.2016, дата реєстрації - 30.08.2018, сума ПДВ - 0, 13 грн., граничний термін реєстрації - 31.08.2018, - 737 днів порушення терміну реєстрації;

20 березня 2019 року Офіс великих платників податків ДФС на підставі висновків акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002074807, яким до ТОВ "Стрийнафтогаз" застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 237755, 25 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ - 547510, 48 грн.

Як було встановлено судом під час судового розгляду справи, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних № 18 та № 19 через допущену позивачем помилку у вказаних податкових накладних, а саме у році замість 2018 рік було вказано 2016 рік.

Проте, суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки під час дослідження наданих позивачем документів випливає саме помилка в спірних податкових накладних, а не порушення останнім граничних термінів реєстрації податкових накладних № 18 та № 19, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося судом, податкові накладні № 18 та № 19 були виписані позивачем за результатами здійснення господарської операції з ТОВ Богородчанинафтогаз відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу № 27/КПГ/18 від 31 липня 2018 року та № №30/КПГ/18 від 17 серпня 2018 року.

В матеріалах справи наявні докази, що позивачем здійснювалися заходи щодо усунення помилки у спірних податкових накладних шляхом надіслання податковому органу розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2016, про що свідчать квитанція про прийняття документу від 03.09.2018.

Отже, з наведеного слідує, що відповідачу було відомо про наявність помилки у податкових накладних № 18 та № 19, а саме у році замість 2018 року було вказано 2016 рік.

Однак, на переконання відповідача виправлення помилки в даті податкової накладної не допускається, тому позивач не може бути звільнений від відповідальності передбаченої 120-1.1 ст. 120-1 глави 11 розділу 2 ПК України.

Проте, суд критично оцінює такі висновки відповідача, виходячи з наступного.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних ЄРПН здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246 (далі - Порядок № 1246).

Як передбачено пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Таким чином, з наведеного слідує, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг, тощо.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за результатами опрацювання податкових накладних ТОВ "Стрийнафтогаз" № 18 та № 19 від 08.08.2016, податковий орган діяв непослідовно, оскільки вказані податкові всупереч пункту 12 Порядку № 1246 не були перевірені на наявність помилок під час їх заповнення, а були 30 серпня 2018 року прийняті та зареєстровані в ЄРПП.

При цьому, як слідує із змісту наявної в матеріалах справи копії декларації ТОВ "Стрийнафтогаз" за серпень 2016 року, ТОВ "Стрийнафтогаз" не отримувало дохід від реалізації товарів/послуг, що могло бути підставою для виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг.

Отже, з наведеного слідує, що податковий орган під час перевірки податкових накладних ТОВ "Стрийнафтогаз" № 18 та № 19 від 08.08.2016 не перевірив вказані податкові накладні на їх відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Згідно із пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Так, відповідно до пункту 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що за результатами перевірки податкових накладних ТОВ "Стрийнафтогаз" № 18 та № 19 від 08.08.2016, ДФС України повинна була сформувати квитанцію про неприйняття або зупинення реєстрації вказаних податкових накладних, з огляду на те, що у таких були наявні помилки та у ТОВ "Стрийнафтогаз" був відсутній дохід від реалізації товарів/послуг за серпень 2016 року, отже ідентифікувати здійснену позивачем операцію було неможливо.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності пункту 15 Порядку №1246 за наявності помилок у податкових накладних позивача, останньому ДФС України повинна була скерувати квитанції про неприйняття податкових накладних із зазначенням причини такого неприйняття.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Отже, у разі вчинення усіх необхідних дій податковим органом під час перевірки податкових накладних позивача, зокрема неприйняття таких, позивач мав би змогу усунути встановленні помилки, зокрема у даті податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2018, при цьому не порушивши граничні терміни реєстрації податкових накладних № 18 та № 19, оскільки відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України датою та часом подання податкової накладної електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Однак, всупереч наведеному спірні податкові накладні позивача були прийняті та зареєстровані 30.08.2018 в ЄРПП, як податкові накладні складені за 08.08.2016, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Суд наголошує, що наявність помилки у спірних податкових накладних не може бути безумовною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПП, оскільки такі помилки повинні були бути виявлені ще на стадії перевірки податкової накладної та виправленні позивачем у встановлений законом спосіб.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів, які свідчать, що останнім своєчасно подано на реєстрацію спірні податкові накладні та вчинялися дії щодо усунення помилок у таких, проте відповідачем під час прийняття податкового повідомлення-рішення не було надано належної оцінку усім обставина справи, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Відтак, суд вважає, що дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення, без врахування наданих позивачем документів та обставин, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують своєчасну реєстрацію ТОВ "Стрийнафтогаз" податкових накладних № 18 та № 19 від 08.08.2018, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

За викладених обставин справи, відповідачем не наведено належних доводів проти позову та не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 15000, 00 грн витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з аналізу наведених правових норм слідує, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд встановив, що ТОВ "Стрийнафтогаз" уклало з Адвокатським об`єднанням Парпан і партнери договір № 20/03/19 про надання правової допомоги.

Розділом 4 зазначеного договору визначено гонорар та порядок розрахунків.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 за надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 15000 грн. Оплата вартості правової допомоги здійснюється клієнтом у формі передоплати 15000 грн після підписання договору впродовж 3 календарних днів.

Відповідно до п. 4.3 вказаного договору на підтвердження надання юридичних послуг сторони підписують двосторонній акт здачі-приймання наданих послуг, в якому зазначаються перелік наданої правової допомоги та проводиться остаточний розрахунок за виконану Адвокатським об`єднанням правову допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано лише договір № 20/03/19 про надання правової допомоги та платіжне доручення № 669 від 25.03.2019 року(а.с.4)

Акта здачі-приймання наданих послуг, який передбачено п. 4.3 вказаного договору позивачем суду надано не було.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Враховуючи те, що наданими позивачем документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що вимога у цій частині не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0002074807 від 20.03.2019.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок його бюджетних асигнувань 4106 (чотири тисячі сто шість) грн 33 коп сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийнафтогаз" (82463, Львівська область, Стрийський район, с. Миртюки, вул. Івана Франка, 1, код ЄДРПОУ 39454684).

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрийнафтогаз" про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2019.

Суддя Кухар Н.А.