Рішення

від 23.05.2019 по справі 824/189/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/189/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" до Управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" (далі - позивач, ТОВ "Єврокомунбуд") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач, Держпраця) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/392 у розмірі 558450,00 грн ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/МГ-2ФС/393 у розмірі 37230,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/394 у розмірі 3723,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Управлінням Держпраці в Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування ТОВ "Єврокомунбуд" у період з 28.11.2018 р. по 03.12.2018 р. з питань додержання законодавства про працю. В акті перевірки помилково зазначено, що надані цивільно-правові договори з працівниками носять всі ознаки трудових правовідносин, оскільки дані угоди визначають кінцевий результат, а не процес праці та не здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу одноразово за фактично виконану роботу, що свідчить про цивільно-правові відносини. Також позивач вказував, що директору ТОВ "Єврокомунбуд" з травня по вересень 2018 р. не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата, оскільки до того він виконував обов`язки директора, як єдиний засновник Підприємства.

Крім того, позивач зауважив, що про розгляд справи про притягнення його до відповідальності за порушення законодавства про працю відповідачем, як того вимагає Порядок №509 його повідомлено не було.

15.02.2019 р. відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що в ході інспекційного відвідування, на підставі депутатського звернення, розглядалися питання щодо дотримання вимог законодавства про працю. Під час інспекційного відвідування встановлено, що позивачем в порушення допуск до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі цивільно - правового договору без укладення трудового договору, оформленого наказом розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Крім того виявлено, що в період з травня по 28.09.2018 р. заробітна плата директору ТОВ "Єврокомунбуд" ОСОБА_7 не нараховувалась та не виплачувалась, що суперечить вимогам ст. 94 КЗпП України. А в порушення ст. 10, 15 КЗпП України колективний договір прийнято не на основі чинного законодавства (передбачена виплата заробітної плати один раз на місяць), також колективний договір не зареєстрований місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Також позивачем до перевірки не надано всі посадові інструкції працівників посади яких передбачені в штатному розкладі, чим порушено ст. 29 КЗпП України. Таким чином постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області є правомірними і не підлягають скасуванню.

06.03.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/189/19-а відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12:00 год. 25.03.2019 р.

25.03.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:00 год. 08.04.2019 р.

17.04.2019 р. представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

10.05.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

11.05.2019 р. ухвалою суду частково задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" про забезпечення адміністративного позову, якою заборонено державним виконавцям другого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області вчиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання постанов ВП №58882269 від 12.04.2019 р., ВП №58882266 від 12.04.2019 р. та ВП №58882261 від 12.04.2019 р. про відкриття виконавчих проваджень до вирішення справи по суті до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №824/189/19-а В іншій частині заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

17.05.2019 ухвалою суду відмовлено в заяві товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" про забезпечення позову, шляхом зупинення виконання стягнення згідно постанови ВП №58882261 від 24.04.2019 р. про арешт коштів боржника Головного державного виконавця Антишиної Г.М. шляхом зняття арешту на грошові кошти позивача, що містяться на рахунках.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" (58000, м. Чернівці, вулиця Салтикова-Щедріна, будинок 18А, офіс 3, ідентифікаційний код 42138777) зареєстроване, як юридична особа 16.05.2018 р. (а.с. 10).

06.11.2018 р. до Управління Держпраці у Чернівецькій області звернувся депутат Чернівецької міської ради VII скликання ОСОБА_6 із депутатським зверненням щодо проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в тому числі ТОВ "Єврокомунбуд" (а.с. на зороті 121 - 122).

Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 27.11.2018 р. №04-344 отримано позивачем 28.11.2018 р., що підтверджується особистим підписом директора в направленні (а.с. 118 - 119).

28.11.2018 р. 0 14:00 год. відповідача було допущено для проведення інспекційного відвідування в ТОВ "Єврокомунбуд".

28.11.2018 р. посадовою особою відповідача у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування складено вимогу, якою зобов`язано директора ТОВ "Єврокомунбуд" ОСОБА_7 у строк до 10:00 год. 30.11.2018 р. надати необхідні документи, а саме: установчі документи (статут, рішення про призначення керівника, накази), паспортні дані директора, колективний договір, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, накази про прийом працівників (звільнення, відпустки) за 2018 р., штатні розписи за 2018 р., відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати за 2018 р., табелі обліку та використання робочого часу за 2018 р., журнали проведення інструктажів з охорони праці, цивільно - правові угоди складені протягом 2018 р. (а.с. 115 - 116).

Також 28.11.2018 р, в зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування через відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме визначених вимогою ЧВ-1309/18/424/ПД від 28.11.2018 р. посадовою особою відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (а.с. 65 - 66).

За результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено наступні порушення, в тому числі:

- допуск до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі цивільно-правового договору без укладення трудового договору, оформленого наказом розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України;

- встановлено, що в період з травня по 28.09.2018 р. заробітна плата директору ТОВ "Єврокомунбуд" ОСОБА_7 не нараховувалась та не виплачувалась, що суперечить вимогам ст. 94 КЗпП України;

- ст. 10, 15 КЗпП України колективний договір прийнято не на основі чинного законодавства (передбачена виплата заробітної плати один раз на місяць), також колективний договір не зареєстрований місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування;

- до перевірки не надано всі посадові інструкції працівників посади яких передбачені в штатному розкладі, чим порушено ст. 29 КЗпП України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у присутності директора ТОВ "Єврокомунбуд" ОСОБА_7 проведено інспекційне відвідування позивача у період з 28.11.2018 р. по 03.12.2018 р., за результатами якого 03.12.2018 р. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЧВ -1309/18/424/НД/АВ (а.с. 18 - 22). Примірник вказаного акту перевірки отриманий 04.12.2018 р. директором позивача ОСОБА_7 , що підтверджується його підписом.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 03.12.2018 р. відповідачем було видано припис №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П, яким зобов`язав директора ТОВ "Єврокомунбуд" ОСОБА_7 усунути до 03.01.2019 р. допущенні порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 94 КЗпП України, ст.. 10, 15 КЗпП України та ст.. 29 КЗпП України (а.с. 120).

За результатами розгляду справи, відповідач керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення вирішила накласти на ТОВ "Єврокомунбуд" штраф:

- на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 558450,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-ІФС/392 (а.с. 23 - 24, 50 - 51);

- на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 3723,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/ІП-3ФС/394 (а.с. 25, 54);

- на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 37230,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/МД-2ФС/393 (а.с. 26 - 27, 52 -53);

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. (Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпункт 6 п. 4 Положення №96 встановлює, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.п. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пункт 7 Положення №96 вказує, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Стаття 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V): державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Стаття 2 Закону №877-V вказує, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у цій частині органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Частина 8 ст. 4 Закону №877-V: органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Частина 1 ст. 6 Закону №877-V вказує, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частина 2 ст. 6 Закону №877-V встановлює, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частина 5 ст. 7 Закону №877-V встановлює, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону №877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)- у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (п. 3 Порядку № 295).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (п. 8 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п. 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п. 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку № 295).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до матеріалів справи постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-ІФС/392 від 20.12.2018 р. встановлено порушення позивачем вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску в загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника в роботу.

Судом встановлено, що 17.09.2018 р. між ТОВ "Єврокомунбуд" (далі - Замовник) та громадянкою ОСОБА_1 (далі - Виконавець) укладено цивільно - правовий договір №1 (а.с. 28).

Згідно вказаного договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати прибирання прибудинкової території на вулиці Салтикова-Щедріна, 18-а у строк з 17.09.2018 р. по 30.09.2018 р.

Також, позивачем 17.09.2018 р. укладено цивільно - правовий договір №2 із громадянкою ОСОБА_3 про рознесення рекламної продукції у строк з 17.09.2018 р. по 30.09.2018 р. (а.с. 29).

Відповідно до цивільно-правовового договору №3 від 17.09.2018 р. громадянин ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання, щодо зняття показників лічильників від 17.09.2018 р. до 30.09.2018 р. (а.с. 30).

17.09.2018 р. позивачем укладено цивільно-правовий договір №4 із громадянином ОСОБА_4 про зобов`язання виконання робіт по заміні мережі ХВП по вул. Головній, 65 та по заміні каналізаційної мережі по вул. Шевченка 11 у строк з 17.09.2018 р. до 30.09.2018 р. (а.с. 31).

Згідно цивільно - правового договору №5 від 08.10.2018 р. громадянка ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання виконати роботи по рознесенню рахунків та наклеюванні оголошень строком з 08.10.2018 р. до 12.10.2018 р. (а.с. 32).

10.10.2018 р. між позивачем та громадянином ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір №6, яким останній взяв на себе зобов`язання виконати роботи по заміні проводки, профілактика щитової по вул. Кобилянській 18 у строк з 10.10.2018 р. по 15.10.2018 р. (а.с. 33).

Також як вбачається із матеріалів справи між ТОВ "Єврокомунбуд" та громадянкою ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір на виконання робіт по прибиранню адмінприміщення строком з 22.10.2018 р. по 26.10.2018 р. (а.с. 34).

17.10.2018 р. позивачем також укладено цивільно-правовий договір №8 з громадянином ОСОБА_4 щодо виконання поточного ремонту мережі за адресою Кобилянська, 18 строком з 18.10.2018 р. по 23.10.2018 р. (а.с. 35).

Відповідно до п. 2 даних договорів виконувану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду відповідно до акту виконаних робіт.

Виконання робіт за вказаними цивільно-правовими договорами підтверджено дослідженими в судовому засіданні актами №1 прийому-передачі виконаних робіт до цивільно-правового договору №1 від 17.09.2018 р., №2 від 17.09.2018 р., №3 від 17.09.2018 р. №4 від 17.09.2018 р. та актами №2 прийому передачі виконаних робіт до Цивільно-правового договору №5 від 08.10.2018 р., №6 від 10.10.2018 р., №7 від 22.10.2018 р. та №8 від 17.10.2018 р., які засвідчені підписами Замовника та Виконавців (а.с. 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43).

У відповідності до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) діє принцип свободи договору.

Частиною 1 ст. 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Отже, юридична особа та фізична особа як сторони відповідних договорів вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України). Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Водночас положеннями ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вищевказані норми, слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку, де власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.

Судом встановлено, що зі змісту укладених позивачем цивільно-правових договорів вбачається, що за дорученням замовника вказані особи зобов`язались на власний розсуд та ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі роботи.

Таким чином, із договорів чітко випливає, що відповідні фізичні особи при виконанні договорів не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовували процес виконання робіт.

Факт виконання відповідних робіт з боку вказаних осіб підтверджується актами приймання-передачі наданих робіт, а факт оплати за виконані роботи - відповідними відомостями на виплату готівки.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд звертає увагу, що такі докази відсутні.

З огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення факту щодо організації процесу трудової діяльності (внутрішнього розпорядку, оплата заробітної плати, забезпечення умов праці) аргументи відповідача, що характер відносин між позивачем та вказаними особами є трудовими не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Отже, наведені інспектором в акті інспектування №ЧВ -1309/18/424/НД/АВ від 03.12.2018 р. висновки, що правовідносини між позивачем та фізичними особами мають ознаки трудового договору, є помилковими. Крім того, складення цивільно-правових договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оскільки відповідні фізичні особи не є працівниками в розумінні трудового законодавства (зокрема згідно ст.1 Закону України "Про охорону праці"), що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 1 і 3 ст.24 КЗпП України.

Враховуючи викладене в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, суд дійшов висновку, що постанова №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-ІФС/392 від 20.12.2018 р. є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів, як таких, що мають ознаки трудових, та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів.

Щодо порушень позивачем ст. 94 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Єврокомунбуд" є ОСОБА_7 (а.с. 10).

Згідно Протоколу №1 Загальних зборів учасників ТОВ "Єврокомунбуд" від 10.05.2018р. генеральним директором товариства призначено ОСОБА_7 (а.с. 109).

Відповідно до п.п. 1.1 статуту ТОВ "Єврокомунбуд", затвердженого рішенням від 22.06.2018 р. учасником товариства є ОСОБА_7 (а.с. 11 - 14).

27.09.2018 р. наказом №1-к ОСОБА_7 призначено на посаду директора з 28.09.2018 р. згідно штатного розкладу на умовах укладеного контракту (а.с. 15).

Матеріалами справи підтверджено, що з 10.05.2018 р. ОСОБА_7 здійснює керівництво підприємством (виконання функцій директора) та є його засновником. Заробітну плату він не отримував.

Таким чином, ОСОБА_7 одночасно є бенефіціарним власником (засновником) ТОВ "Єврокомунбуд" та здійснює управління підприємством.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним висновок відповідача про те, що засновник підприємства, який виконував обов`язки директора повинен працювати на підставі трудового договору та мав отримувати заробітну плату як найманий працівник.

Представником відповідача доказів протилежного до суду не надано.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У п. 2 рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) зазначено, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95 ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

У рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 р. №1-рп/2010 (справа №1-2/2010) зазначено, реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Таким чином, можна зробити висновок, що відносини, які виникають при виконанні засновником (в даному випадку, гр. ОСОБА_7 ) функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що прийнята Управлінням Держпраці у Чернівецькій області постанова від від 20.12.2018 р. №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/МГ-2ФС/393 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно постанови відповідача №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/ІП-3ФС/394 від 20.12.2018 р., якою накладено на ТОВ "Єврокомунбуд" штраф за порушення ст. 10, 15 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 15 КЗпП України визначено, що колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Порядок реєстрації колективних договорів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі матеріалів інспекційного відвідування ТОВ "Єврокомунбуд" та наданого до суду відзиву, представниками відповідача не надано до суду жодного доказу щодо порушення позивачем ст. 10, 15 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України та доказів правомірності прийняття оскаржуваної постанови №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/ІП-3ФС/394 від 20.12.2018 р.

Суд звертає увагу, що згідно п. 18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

28.11.2018 р. посадовою особою відповідача у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування складено вимогу, якою зобов`язано директора ТОВ "Єврокомунбуд" ОСОБА_7 у строк до 10:00 год. 30.11.2018 р. надати необхідні документи, а саме: установчі документи (статут, рішення про призначення керівника, накази), паспортні дані директора, колективний договір, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, накази про прийом працівників (звільнення, відпустки) за 2018 р., штатні розписи за 2018 р., відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати за 2018 р., табелі обліку та використання робочого часу за 2018 р., журнали проведення інструктажів з охорони праці, цивільно-правові угоди складені протягом 2018 р. (а.с. 115 - 116).

Також 28.11.2018 р. в зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування через відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме визначених вимогою ЧВ-1309/18/424/ПД від 28.11.2018 р. посадовою особою відповідача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування (а.с. 65 - 66).

Разом з тим, відповідачем не надано до суду доказів, що позивачем не надано всіх посадових інструкції працівників посади яких передбаченні в штатному розкладі до 30.11.2018 р., як визначено у вимозі від 28.11.2018 р.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких порушень з боку позивача норм чинного законодавства про працю, а наведені відповідачем в акті інспекційного відвідування висновки є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладене, а також встановлення факту відсутності в діях позивача порушень т. 10, 15 КЗпП України та ст. 29 КЗпП України, суд вважає, що накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 3723,00 грн. не може вважатись правомірним, а тому постанова від №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/ПТТ/ІП-3ФС/394 від 20.12.2018 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Пунктом 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради обєднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктами 4 та 5 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Відповідно до п. 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п. 7 Порядку №509).

Відповідно до п. 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що уповноважена особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд, а у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Крім того, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в т.ч. в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

З аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що законодавством визначено чіткий механізм притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю.

Враховуючи приписи ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України преставником відповідача не надано до суду жодного доказу про повідомлення ТОВ "Єврокомунбуд" про розгляд справи за результатами інспекційного відвідування, як того вимагає Порядок №509.

Інші доводи відповідача суд не бере до уваги, оскільки вони спростовується обставинами встановленими під час розгляду справи.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.ст. 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваних постанов, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8991,05 грн (1921,00 грн + 1921,00 грн + 1921,00 грн + 3228,05), що підтверджується платіжними дорученнями від 19.02.2019 р. №122, №123 та №124 на суму 1921 грн та від 28.02.2019 р. №61 на суму 3228,05 грн (а.с. 3, 4, 5, 49).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Управління Держпраці у Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 8991,05 грн.

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/2ПТ/ТД-1ФС/392 у розмірі 558450,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/МГ-2ФС/393 у розмірі 37230,00 грн;

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" від 20.12.2018 року №ЧВ-1309/18/424/НД/АВ/П/1ПТ/ІП-3ФС/394 у розмірі 3723,00 грн.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" судовий збір у сумі 8991,05 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.02.2019 р. №122, №123 та №124 на суму 1921 грн та від 28.02.2019 р. №61 на суму 3228,05 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокомунбуд" (вул. Салтикова-Щедріна, буд. 18-А, офіс 3, м.Чернівці, 58000, Код ЄДРПОУ 42138777)

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, Код ЄДРПОУ 39888333

Суддя Маренич І.В.