Постанова

від 16.05.2019 по справі 1840/3226/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 р. Справа № 1840/3226/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Дяченко Н.Г.

представника відповідача Мезенцева О.П.

представника третьої особи Краснощоков В.М.

представника третьої особи Стрижак А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні та в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2018, суддя О.В. Соп`яненко, вулиця Герасима Кондратьєва, 159, Суми, Сумська область, 40000, повний текст складено 23.11.18 по справі № 1840/3226/18

за позовом ОСОБА_2

до Сумської обласної ради треті особи Комунальний заклад Сумської обласної ради "Регіональний ландшафтний парк "Сеймський", Сумська обласна державна адміністрація, Міністерство екології та природних ресурсів України

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Сумської обласної ради (далі - відповідач, Сумська облрада), треті особи: комунальний заклад Сумської обласної ради "Регіональний ландшафтний парк "Сеймський", Сумська обласна державна адміністрація, Міністерство екології та природних ресурсів України, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Сумської обласної ради сьомого скликання дев`ятнадцятої сесії від 27.04.2018 Про затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку Сеймський , охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів .

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення оскаржуваним рішенням відповідача його прав та прийняття даного рішення не на підставі та не у спосіб, що встановлені чинним законодавством України.

У відзиві на апеляційну скаргу Сумська обласна рада просила рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 по даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Комунальний заклад Сумської обласної ради "Регіональний ландшафтний парк "Сеймський" у відзиві на апеляційну скаргу також просив апеляційну Скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, відзив на апеляційну скаргу був поданий Сумською обласною державною адміністрацією в якому третя особа вважає рішення Сумського окружного адміністративного суду об`єктивним та таким, що відповідає вимогам ст. 244 та в цілому Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) в цілому. А тому просила апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Представник Міністерства екології та природних ресурсів України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено без участі представника Міністерства екології та природних ресурсів України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Рішенням Сумської обласної ради сьомого скликання дев`ятнадцятої сесії від 27.04.2018, затверджено Проект організації території регіонального ландшафтного парку "Сеймський", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

Даним рішенням зобов`язано Сумську обласну державну адміністрацію протягом 2018 року забезпечити розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж зон регульованої рекреації парку; при внесені змін до кошторису та плану природоохоронних заходів обласного фонду навколишнього природного середовища на 2018 рік та формування їх на наступні роки, передбачити кошти для розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж заповідника господарської зон регіонального ландшафтного парку Сеймський .

Комунальний заклад Сумської обласної ради "Регіональний парк "Сеймський" зобов`язано забезпечувати виконання природоохоронних заходів, щодо природоохоронної, господарської та іншої діяльності, передбаченої Проектом організації ( т. 1 а.с. 25).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням не порушено прав, свобод чи інтересів позивача, як власника земельних ділянок у зв`язку із затвердженням Проекту організації території Регіонального ландшафтного . парку Сеймський . Оскаржуване рішення з додатком не містить ознак нормативно-правового акту. Не є регуляторним актом, оскільки не спрямоване на правове регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарюваня.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно до ч. 1 та 4 ст. 23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 №2456-ХІІ (далі - Закон №2456) регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об`єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержання режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Частиною 3 статті 53 Закону №2456 встановлено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається обласними радами.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Статтею ст. 14 Закону №2456 встановлено, що режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. З метою визначення та обґрунтування заходів, щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Відповідно до Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів", затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.07.2005 року N 245 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2014 року N 273) (далі - Положення) проект організації території розробляється відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів з метою визначення і обґрунтування заходів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, щодо провадження діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, а також визначення та обґрунтування стратегії розвитку регіонального ландшафтного парку (далі - парк) на десять років.

Згідно п. 3.2. Положення, Проект організації території розглядається на виробничій нараді, погоджується підприємством, установою, організацією, у віданні якого (якої) перебуває парк, і подається на затвердження в електронному вигляді та у двох примірниках у паперовому вигляді державному органу, який прийняв рішення про організацію парку.

Пунктом 1.6 Положення встановлено, що основними завданнями Проекту організації території є:

визначення стратегії розвитку парку на десять років;

проведення науково обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів;

визначення відповідно до стратегії та на її виконання конкретних, ефективних заходів з розвитку парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів на п`ять років.

27.04.2018 Сумською обласною радою на пленарному засіданні, з метою визначення стратегії розвитку регіонального ландшафтного парку Сеймський , проведення науково-обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів, прийнято рішення Про затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку Сеймський , охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів . Проект організації парку є додатком до цього рішення.

Таким чином, вказаним рішенням затверджено проект організації території ландшафтного парку, який було створено в 1995 році.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для скасування Рішення Сумської обласної ради сьомого скликання дев`ятнадцятої сесії від 27.04.2018, яким затверджено Проект організації території регіонального ландшафтного парку "Сеймський", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно порушення процедури прийняття Сумською обласною радою оскаржуваного рішення, який є регуляторним нормативно-правовим актом колегія суддів зазначає.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Між тим, оскаржуваним рішенням лише визначено стратегії розвитку парку, проведення науково обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів, визначення відповідно до стратегії та на її виконання конкретних, ефективних заходів з розвитку парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів на п`ять років.

Його приписами не вирішено питання щодо зміни, припинення (скасування) загальних правил регулювання однотипних відносин. Рішення не спрямовано на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, не встановлює, не змінює чи скасовує норми права, не застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Зміст підпункту 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3, підпункту3.3.3 пункту 3 розділу 3, підпункту 3.4.5 пункту 3.4 розділу 3, підпункту 3.8.3 пункту 3.8 розділу 3, пункту 6.1 розділу 6, підпункту 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6, підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 на які посилається позивач, як на такі, що безпосередньо впливають на його права, містять лише перелік обмежень, які встановлені чинними нормативно-правовими актами та стосуються природно-заповідного фонду (Закон №2456, Земельний кодекс України, Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами, ГОСТ12.1005-88 Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны та інше. Тобто, Проектом організації території, відповідно до його завдань, не встановлено обов`язкових до виконання правил, а лише наведено правила дотримання та забезпечення вимог чинного законодавства

Таким чином, рішення Сумської обласної ради сьомого скликання дев`ятнадцятої сесії від 27.04.2018 Про затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку Сеймський , охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів не має жодних ознак нормативно-правового акту та ознак регуляторного акта.

Враховуючи те що оскаржуване рішення відповідача не є регуляторним актом, колегія суддів не надає правову оцінку доводам апеляційної скарги, щодо недотримання відповідачем законодавчо встановленої процедури прийняття таких актів.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим цією нормою шляхом.

За статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, для цілей реалізації завдання адміністративного судочинства з захисту порушених права та інтересів осіб рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, приписами Кодексу адміністративного судочинства на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з цим, КАС України покладає на позивача обов`язок обґрунтування своїх вимог, щодо порушення його прав рішенням, діями чи бездіяльністю відповідача, якими порушено його права та інтереси, з наданням доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення таких прав, свобод чи інтересів.

Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб`єкту владних повноважень її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Колегія суддів зазначає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичні негативні правові наслідки протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї, у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю.

Відповідно до приписів частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року, будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачем дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Зазначена правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.07.2018 у справі № 554/1334/17, які колегія суддів відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при виборі та застосуванні норм права.

Згідно ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, захисту та поновленню адміністративним судом підлягають саме порушені права осіб рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, при цьому, суд повинен об`єктивно встановити наявність негативних правових наслідків для позивача у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних прав та обов`язків, які виникли у зв`язку з такими рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення оскаржуваним рішенням прав позивача, як власника земельних ділянок площею 3,36 га, які територіально знаходяться у межах регіонального ландшафтного парку, права позивача на заготівлю лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, вилов риби через обмеження, які будуть встановлені на підставі оспорюваного рішення та додатку до нього колегія суддів вважає необґрунтованими. Вказані доводи про порушення мають характер припущень. Жодних доказів про існуючі порушення прав позивача оскаржуваним рішенням, позовна заява та доводи апеляційної скарги не містять.

При цьому, як зазначено вище, оскаржуваним рішенням не вирішено питання щодо відведення території під ландшафтний парк, останній створено в 1995 році, до отримання зазначених позивачем земельних ділянок у власність.

Рішенням Сумської обласної ради сьомого скликання дев`ятнадцятої сесії від 27.04.2018 Про затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку Сеймський не вирішено питань, які створюють, змінюють або припиняють права або обов`язки позивача. Тобто не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, а тому колегія суддів вважає не обґрунтованим стверджувальне позивачем порушення оскаржуваним рішенням його законних прав та інтересів.

Крім того, відповідно змісту Проекту та анотації до нього (том 1 а.с. 26-246, т. 2 а.с. 1-91, 224-249) та пояснень представника відповідача, більшість території парку віднесені до господарської зони, зокрема земельні ділянки, що перебувають у приватній власності, у тому числі і позивача, та не підлягають вилученню. У господарській зоні не обмежується звична господарська діяльність з дотриманням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Крім того, не обмежуються інші види використання природних ресурсів: сінокосіння, випасання худоби, заготівля ягід, грибів, лікарських рослин, деревних соків, рибальство, мисливство, бджільництво та інші види використання. Певні обмеження та заборони встановлюються у заповідній зоні парку, але створення заповідних зон на території Путивльського району, де проживає позивач, проектом організації території парку не передбачено.

Стосовно посилання апелянта на те, що оприлюднений документ оскаржуваного рішення з додатком на офіційному сайті відповідача є значно більшим по об`єму, чим сам проект рішення колегія судів зазначає.

Із пояснень представника відповідача та представників третіх осіб під час судового розгляду встановлено, що на офіційному сайті Сумської обласної ради оскаржуване рішення з технічними правками розміщене з додатками до Проекту організації, якими є картографічні матеріали, що мають значний об`єм і були відсутні до цього, оскільки не було технічної можливості відсканувати надані карти. Мапи надруковані на паперових листах великого друкарського формату (4 листи формату А1 (59,4х84.1 см) та 1 лист формату А2 (42х59,4 см), для сканування яких обласна рада не мала технічної можливості, а тому їх не має у першому файлі об`ємом 34,80 МГ. Другий файл є файлом-архівом RAR який містить у собі більше 160 окремих файлів у форматах JPG та PDF. Зображення в цих файлах створені з високою розподільчою здатністю. Частина файлів створена шляхом конвертації текстових документів, створених в стандартних текстових редакторах Також деякі з файлів місять зображення та розпізнаний текст, що також впливає на розмір файлу.

Під час апеляційного розгляду, на вимогу суду, представником відповідача надано в паперовому вигляді Проект організації території регіонального ландшафтного парку Сеймський , охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, який за твердженням представника відповідача, є ідентичним розробленому Сумським НАУ тексту Проекту території регіонального ландшафтного парку Сеймський , який був представлений робочій групі для вивчення стану справ щодо діяльності цього парку.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про фактичну заміну документа (оскаржуваного рішення з додатком) за який голосували депутати на остаточний документ , оскільки будь-яких доказів під час судового розгляду на підтвердження даних посилань позивачем надано не було, а сама по собі зміна розміру текстових файлів на сайті відповідача, не є достатнім та належним доказом даних тверджень.

Колегія суддів зазначає, що завдання адміністративного судочинства із захисту прав осіб рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, полягає в поновленні таких прав та саме з метою захисту порушеного права, суд перевіряє оскаржуване рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України. За відсутності таких порушень, вимоги про скасування рішень суб`єкта владних повноважень суперечить завданням адміністративного судочинства.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України"(п.58).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення Сумський окружний адміністративний суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. А тому відсуні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року по справі № 1840/3226/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Постанова складена в повному обсязі 22.05.2019