Рішення

від 21.05.2019 по справі 823/658/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року справа № 823/658/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 до Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИТ-2 звернулось до суду з позовною заявою до Золотоніської ОДПІ ГУДФС У Черкаській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області від 29.12.2016 №555/0000252200.

В ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримував, зазначивши, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ Профбудкомплекс здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин представник позивача вважає, що позов підлягає задоволенню в поновному обсязі.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в ході судового розгляду справи представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що вироком суду підтверджено відсутність фактичного здійснення господарської діяльності підприємством ТОВ Профбудкомплекс , а тому господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Ухвалою судді від 14 лютого 2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 08 травня 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 03 квітня 2018 року у справі №760/20771/17.

Ухвалою судді від 08 травня 2019 року поновлено провадження в адміністративній справі, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 годину 00 хвилин 21 травня 2019 року.

В судове засідання 21 травня 2019 року представники відповідача не з`явився, направивши до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

ТОВ КИТ-2 зареєстроване як суб`єкт господарювання 28.09.2015, ідентифікаційний код 40034585, взято на податковий облік 28.09.2015, є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кит-2 з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податків за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 15.12.2016 №192/23-13-1400/40034585.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено: пп. 44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині правомірності формування даних податкового обліку та в частині правомірності та достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого ТОВ КИТ-2 занижено сплату до бюджету податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 118 184 грн., в т. ч.: за травень 2016 року на 99400 грн. та за червень 2016 року на 18784 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 №555/0000252200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 147730 грн. в тому числі 118184 грн. основного платежу та 29546 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Постачанням товарів згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи фактичне здійснення господарських операцій, суд встановив, що неправомірність формування податкового кредиту по господарських операціях, здійснених позивачем з ТОВ Профбудкомплекс , підтверджена вироком Солом`янського районного суду м. Києва №760/20771/17 від 03.04.2018, який набрав законної сили 03.05.2018 встановлено, що ТОВ Профбудкомплекс створена ОСОБА_1 з метою фіктивної підприємницької діяльності, оскільки останній з використанням банківської системи Клієнт-Банк сприяв перерахуванню грошових коштів, які надходили від підприємств реального сектору економіки на банківські рахунки ТОВ Профбудкомплекс , з метою подальшого переведення у готівку та ухиляння від сплати податків.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про безтоварність господарських операцій з наведеним контрагентом та повну обізнаність позивача про ці обставини, а також про формальне виготовлення первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд відхиляє доводи позивача про оплату робіт та про їх використання у власній господарській діяльності, оскільки таке використання не містить зв`язку з господарськими операціями, які оформлені між позивачем та ТОВ Профбудкомплекс .

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведений контрагент не виконував робіт на користь позивача, а від його імені оформлені бухгалтерські документи та зареєстровані податкові накладні, з метою формування податкового кредиту, тому ці документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 77, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко