Постанова

від 26.11.2019 по справі 823/658/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/658/18 Суддя першої інстанції: В.В. Гаращенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Епель О.В.,

при секретарі - Кузик О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 до Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю КИТ-2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 29.12.2016 року № 555/0000252200 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 147730 000 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до суду апеляційної інстанції не надходив.

26 листопада 2019 року, відповідно до штампів вхідної кореспонденції суду Вх.№ 42944, 42948 від представника позивача надійшли до суду пояснення та клопотання про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з неправомірності формування податкового кредиту по господарських операціях, здійснених позивачем з ТОВ Профбудкомплекс , що підтверджується вироком Солом`янського районного суду м. Києва №760/20771/17 від 03.04.2018 року, який набрав законної сили 03.05.2018 року, відповідно до якого встановлено, що ТОВ Профбудкомплекс створене ОСОБА_1 з метою фіктивної підприємницької діяльності, оскільки останній з використанням банківської системи Клієнт-Банк сприяв перерахуванню грошових коштів, які надходили від підприємств реального сектору економіки на банківські рахунки ТОВ Профбудкомплекс , з метою подальшого переведення у готівку та ухиляння від сплати податків.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю КИТ-2 зареєстроване як суб`єкт господарювання 28.09.2015 року, ідентифікаційний код 40034585, взято на податковий облік 28.09.2015 року, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кит-2 з питань правильності нарахування та сплати до бюджету податків за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2016 року №192/23-13-1400/40034585.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено: пп. 44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в частині правомірності формування даних податкового обліку та в частині правомірності та достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, в результаті чого ТОВ КИТ-2 занижено сплату до бюджету податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 118 184 грн., в т. ч.: за травень 2016 року на 99400 грн. та за червень 2016 року на 18784 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 рок у№555/0000252200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 147730 грн., в тому числі 118184 грн. основного платежу та 29546 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи винесене податкове повідомлення - протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Зокрема, правовий статус та порядок призначення і проведення документальної позапланової виїзної перевірки визначений наступними нормами Податкового кодексу України.

Так, у розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

В силу норм пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних визначених обставин, зокрема: у випадку отримання контролюючим органом судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Положеннями норм абзацу 1 пункту 78.2 статті 78 цього Кодексу передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Згідно з пунктами 78.4, 78.5 статті 78 цього Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, з Акту перевірки від 15.12.2016 року № 192/23-13-1400/40034585 вбачається, що остання була проведена на підставі наказів від 30.08.2016 року № 254 та № 264 від 06.09.2016 року і направлення № 249 від 31є.08.2016 року, які були вручені під розпис головному бухгалтеру ТОВ КИТ-2 Ларіній Н.А., перевірку проведено з відома директора ТОВ Кит-2 Ходоса О.І.

Як наголошується відповідачем та вбачається з матеріалів справи, перевірка проведена на підставі п.п 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року № справі № 760/86919/16-к .

При цьому колегія суддів звертає увагу, що наказ на проведення перевірки позивачем не оскаржувався, а отже, на час проведення перевірки та на час вирішення справи по суті є чинним, чим спростовуються доводи позивача щодо протиправності призначення та проведення перевірки.

Щодо суті встановлених під час проведення перевірки порушень, варто зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Так, колегією суддів встановлено, що за перевіряємий період позивачем здійснювались господарські операції, в тому числі, з ТОВ Профбудкомплект .

Відповідно до договору будівельного підряду № 104 від 22.04.2016 року, укладеного ТОВ КИТ-2 з ТОВ Профбудкомплект з додатковими угодами, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати у відповідності до переданої Замовником проектної та робочої документації та згідно діючих будівельних норм і правил, власними силами та засобами здати виконані роботи Замовнику на умовах цього договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна останнього буде визначатися сторонами як сума договірних цін (загальної вартості) етапів робіт, щодо яких Сторонами будуть укладені Додаткові угоди у відповідності до п. 2.3 цього Договору.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що протягом 10 банківських днів з дня підписання Актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3) Замовник здійснює оплату виконаних робіт.

Колегія суддів звертає увагу, що з позивачем надано як контролюючому органу так і суду першої інстанції:

- додаткову угоду № 1 та 2 від 22.04.2016 року, та від 01.06.2016 року, якими деталізовано які саме роботи будуть виконуватися відповідно до умов договору № 104, а саме: улаштування штукатурки МП75, улаштування штукатурки відкосів, улаштування штукатурки МП 75 по радіусу, фарбування на об`єкті: житловий комплекс з діловим та культурним центром та підземною автостоянкою по вул.. Грушевського 9а ,в Печерському районі м. Києва (2 черга будівництва) та улаштування шпаклівки, улаштування шпаклівки відкосів на тому самому об`єкті;

- протоколи погодження вартості робіт (із деталізацією щодо найменування робіт, од.виміру, кількості, вартості за одиницю та усього);

- акти виконаних робіт № 1, 2, 3 за травень - червень 2016 року;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за травень 2016 року, червень 2016 року;

- платіжні доручення № 65 від 20.05.2016 року, № 66 від 20.05.2016 року, № 94 від 23.06.2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що неправомірність формування податкового кредиту по господарських операціях, здійснених позивачем з ТОВ Профбудкомплекс , підтверджена вироком Солом`янського районного суду м. Києва №760/20771/17 від 03.04.2018 року, який набрав законної сили 03.05.2018 року, відповідно до якого встановлено, що ТОВ Профбудкомплекс створене ОСОБА_1 з метою фіктивної підприємницької діяльності, оскільки останній з використанням банківської системи Клієнт-Банк сприяв перерахуванню грошових коштів, які надходили від підприємств реального сектору економіки на банківські рахунки ТОВ Профбудкомплекс , з метою подальшого переведення у готівку та ухиляння від сплати податків.

На переконання контролюючого органу, зазначені обставини в їх сукупності свідчать про безтоварність господарських операцій з наведеним контрагентом та повну обізнаність позивача про ці обставини, а також про формальне виготовлення первинних документів бухгалтерського обліку.

Проте такі доводи, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування даних податкового обліку.

При цьому оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Крім того, варто наголосити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 03.04.2018 року, на який посилається відповідач та суд першої інстанції, стосується виключно директора ОСОБА_1 та діяльності ТОВ Профбудкомпект , разом з тим, ані описова ані резолютивна частина вироку не містить жодного посилання щодо Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 та жодного посилання щодо суті господарських відносин, які є предметом розгляду в даній справі.

Посилання контролюючого органу в Акті перевірки на той факт, що надані позивачем первинні документи не містять дати і місця складення, посади прізвища і підписів осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документу, не можуть братися судом до уваги, з огляду на те, що із системного аналізу норм ПК України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні можна дійти висновку, що усі в сукупності первинні документи повинні відображати суть та зміст господарської операції, документи повинні підтверджувати реальні зміни у фінансовому становищі платника податків, укладені договори повинні відповідати суті господарської діяльності юридичної особи тощо.

Так, колегія суддів наголошує, що матеріали справи містять достатній обсяг первинної документації, з сукупного аналізу якого можна встановити зміст та обсяг господарських операцій, які відповідають діловій меті позивача.

Крім того, дата складення первинних документів, підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документу присутні на кожному документі, що спростовує твердження контролюючого органу в цій частині.

На час здійснення господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, доказів зворотнього відповідачем не наведено.

Долучені позивачем первинні та розрахункові документи не мають дефектів форми та змісту, а тому, в силу приписів ст.. 9 Закону У країни Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України є належним підтвердженням реальності укладеного господарського договору.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ КИТ-2 та вважає з необхідне задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 - задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 - задовольнити.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 29.12.2016 року № 555/0000252200.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИТ-2 (19700, Черкаська обл.., м. Золотоноша, вул.. Шевченка 115, кВ. 106, код ЄДРПОУ: 40034585) за рахунок бюджетних асигнувань Золотоніської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (19700, Черкаська обл.., м. Золотоноша, вул.. Шевченка 153, код ЄДРОПУ 39392109) суму сплаченого судового збору у розмірі 5539,88 грн. (п`ять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень вісімдесят вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

О.В.Епель

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2019 року.