Постанова

від 22.05.2019 по справі 500/2507/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року№ 857/3383/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року у справі №500/2507/18 (суддя Подлісна І.М., рішення ухвалене об 11/51 год м. Тернопіль, повний текст складено 19 лютого 2019 року) за позовом Кременецького ліцею ім.У.Самчука до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Кременецький ліцей ім.У.Самчука (далі - Ліцей) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУДФС) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.09.2018 №0171331303 (далі - Рішення).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги вказує, що внаслідок несвоєчасної сплати позивачем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ чи єдиний внесок) до нього правомірно згідно оскаржуваного Рішення застосовано фінансові санкції передбачені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон).

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що так як, позивач своєчасно подав до банку (державного казначейства) платіжні доручення про сплату ЄВ і банк прийняв платежі, то здійснення помилки під час перерахування ЄВ в строк, встановлений статтею 9 Закону повинно кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті ЄС, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених Законом.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Ліцей є юридичною особою, основним видом діяльності якого є загальна середня освіта (а.с.19).

Платіжними дорученнями від 23.01.2017, 30.01.2017 та 13.02.2017 №№ 5, 11, 16 позивач, здійснив перерахування коштів ЄВ на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Кременецькому районі Тернопільській області (далі - УДКС) на загальну суму 87162,73 грн. В платіжних дорученнях було зазначено мету платежів - ЄВ. Проте, вказані кошти, були перераховані помилково на інший рахунок, так як при перерахуванні даного платежу бухгалтером ліцею була допущена помилка і вказано рахунок військового збору, хоча в платіжних дорученнях вказано вид платежу Єдиний соціальний внесок (№22%) (а.с.8-10).

Помилка у сплаті ЄВ була виявлена 17.02.2017 самостійно Ліцеєм, ще до закінчення терміну сплати відповідного платежу (до 20 числа поточного місяця) про що свідчить відповідний лист, який скерований в Кременецьку об`єднану державну податкову інспекцію ГУДФС (далі - ОДПІ) і зареєстрований цього ж числа за №526 (а.с.11).

У відповідь на згадуваний лист ОДПІ 20.02.2017 підготовлено висновок яким прийнято рішення про повернення коштів у сумі 87162,73 грн на рахунок платника податків, який переданий УДКС 28.02.2017.

19.09.2018 ГУДФС прийнято Рішення про застосування до Ліцею штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ нарахування штрафу у розмірі 11300,74 грн та пені у сумі 314,93 грн (а.с.7).

Вказане Рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте 03.10.2018 Державною фіскальною службою України скаргу залишено без задоволення, а Рішення без змін (а.с.17-18).

Відносини, що виникають з приводу забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, в тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Абзацом 1 частини восьмої статті 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення (частина друга статті 24 Закону).

Згідно з частиною одинадцятою статті 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

За змістом пункту 1 частини десятої статті 9 Закону днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п`ятою статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Звідси, необхідно зазначити, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку за яким за сплата зобов`язань позивачем ЄВ на неправильний рахунок не може бути підставою для прийняття оскаржуваного Рішення, оскільки в подальшому кошти спрямовані за належністю.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 23 травня 2019 року.