Рішення

від 16.05.2019 по справі 321/1267/18

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1267/18

Провадження № 2/321/22/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2019 року

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Машкіної Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бородіної І.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Ганюкова В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства ВЛАД-2016 про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства ВЛАД-2016 про визнання правочину недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

Позивач в порядку спадкування після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , став власником земельної ділянки площею: 5,3855 гектара, розташованої на території Любимівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, кадастровий номер: НОМЕР_1 ; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У серпні 2018 року, з інформації, що міститься в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, він дізнався, що успадкована ним земельна ділянка обтяжена договором оренди, за яким орендарем є ФГ ВЛАД-2016 .

Серед документів спадкодавиці Договір оренди земельної ділянки був відсутнім, тому він через свого представника звернувся із відповідним запитом до орендаря та отримав його копію.

З копії Договору оренди випливає, що він був укладений його матір`ю 16 серпня 2018 року, тобто за півтора роки до її смерті.

Оглянувши копію Договору, наданого ФГ ВЛАД-2016 , він прийшов де висновку, що підписи, зроблені у графах: - орендодавець , виконані не його матір`ю, а іншими особами, так як з п`яти підписів деякі відрізняються від інших.

За таких обставин, вважає, що при укладенні Договору оренди землі від 16 серпня 2016 року, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер: НОМЕР_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16 серпня 2016 року номер запису: 16000363, не дотримано вимог закону про письмову форму правочину з підстави не підписання його орендодавцем.

Внаслідок зазначеного просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 16 серпня 2016 року, між ОСОБА_3 , як орендодавцем, з однієї сторони та Фермерським господарством ВЛАД-2016 з другої сторони, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 ; зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16 серпня 2016 року, номер запису: 16000363.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 О. ОСОБА_5 . позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначив, що представником відповідача не доведено факту підписання спірного договору ОСОБА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та заперечував проти їх задоволення. На позовну заяву надано відзив у відповідності до якого вказав, що позивач не надав доказів того, що підписи, зроблені у графах - орендодавець виконані не ОСОБА_3 , а іншими особами. ОСОБА_2 отримав орендну плату за земельну ділянку згідно умов договору оренди в сумі 5444 грн. 02 коп., чим підтвердив виконання умов договору оренди землі, як збоку орендаря так і з боку орендодавця та не заявляв вимог щодо недійсності правочину. Крім того, попередній власник земельної ділянки ОСОБА_3 ніколи не заявляла вимог щодо недійсності правочину. Позивач не наводить належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, внаслідок чого в задоволенні позову необхідно відмовити.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2018 року, зареєстрованого у реєстрі за № 423, ОСОБА_2 є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна, а саме: земельної ділянки, площею - 5,3855 гектара, що належить спадкодавиці ОСОБА_3 на підставі Державного акту на про приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого на підставі Розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації від 13 квітня 2007 року № 145. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 010727300075 від 23 лютого 2007 року у відповідності до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим Відділом у Михайлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11 червня 2018 року за № НВ- НОМЕР_3 , місце розташування земельної ділянки: Запорізька область, Михайлівський район, Любимівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 .

Згідно з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 52268145 від 13.06.2018 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватним нотаріусом Наливайко К.К. була заведена спадкова справа за № 10/2018, номер у спадковому реєстрі 62562886, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є спадкоємцем на спадкове нерухоме майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки, площею 5,3855 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - НОМЕР_1 .

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 127431728 від 13.06.2018 року, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 5,3855 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серії та НОМЕР_4 , виданого 13.06.2018 року приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Наливайко К.К.

Зі змісту договору оренди землі від 16.08.2016 року вбачається, що він був укладений між ОСОБА_3 , як орендодавцем, з однієї сторони та Фермерським господарством ВЛАД-2016 з другої сторони, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 ; зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16 серпня 2016 року, номер запису 16000363.

Згідно акту визначення меж земельної ділянки серії НОМЕР_2 , виданого 23.02.2007 року, реєстраційний номер 010727300075 орендодавець ОСОБА_3 та орендар - Фермерське господарство Влад-2016 в особі керівника ОСОБА_8 визначили межі земельної ділянки, яка знаходиться на території с. Любимівка, Михайлівського району, Запорізької області, її кадастровий номер НОМЕР_1 в натурі (на місцевості).

Згідно акту прийому передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 16 серпня 2016 року за № 2, власник ОСОБА_3 з одного боку та Фермерське господарство Влад-2016) в особі керівника Козаченка В ОСОБА_9 , з другого боку, склали цей акт прийому - передачі про те, що орендодавець передає земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5, 3855 га рілля, розташовану на території Любимівської сільської ради Михайлівського району, Запорізької області, а орендар приймає вищевказану земельну ділянку в оренду.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

2) визнання правочину недійсним;

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти:

1)правочини між юридичними особами;

2)правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконують сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріально, посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 14 Закону від 6 жовтня 1998 року 161-ХІУ Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

У відповідності до ч. 3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставі встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 червня 2018 року, зареєстрованим у реєстрі за № є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна, а саме: земельної ділянки, площею - 5,3855 гектара, в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавці ОСОБА_3

Проте, успадкована земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , була обтяжена договором оренди, який укладений між ОСОБА_3 , як орендодавцем, з однієї сторони та Фермерським господарством ВЛАД-2016 з другої сторони, зареєстрованому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16 серпня 2016 року, номер запису 16000363.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі, зокрема висновків експертів.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Так, 21січня 2019 року ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області було задоволено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлене запитання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_10 , що містить у графах: орендодавець у Договорі оренди землі від 16 серпня 2016 року, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16 серпня 2016 року, номер запису 16000363, об`єктом якого є земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

З висновку експерта № 4-14 від 29 березня 2019 року вбачається, що відповісти на запитання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_10 , що містить у графах: орендодавець у Договорі оренди землі від 16 серпня 2016 року, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 16 серпня 2016 року, номер запису 16000363, об`єктом якого є земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? не виявилось можливим через неоднозначну оцінку виявлених результатів порівняльного дослідження та простоту будови підписів, що підлягають дослідженню.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язки, передбачені законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, для проведення судової почеркознавчої експертизи, експертній установі було надано: матеріали цивільної справи; оригінал договору оренди від 16.08.2016 року, вільні зразки почерку і підпису ОСОБА_3

Експерта попереджено про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст.ст. 384, 385 КК України.

Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 року № 53/5 передбачено, що під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як роз`яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах від 25 травня 1998 року № 15, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене і оцінивши висновок № № 4-14 від 29 березня 2019 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, суд вважає, що даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, тому приймає його в якості належного та допустимого доказу по даній справі.

За таких обставин суд констатує, що позивачем не надано і в ході судового розгляду не було здобуто належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 не підписувала договір оренди.

Не знайшли свого підтвердження також твердження представника позивача про не дотримання письмової форми договору оренди землі, оскільки, з досліджених в ході судового розгляду доказів, зокрема, оригіналу договору оренди землі від 16 серпня 2016 року, судом з`ясовано, що вказаний договір: по-перше, викладений у письмовій формі; по-друге, містить підписи сторін; по-третє, був зареєстрований належним чином.

Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.09 р. ).

Отже, вимога про визнання правочину (договору) недійсним може висуватись виключно щодо укладеного договору, тому посилання представника позивача на дотримання форми укладення договору через відсутність підпису є безпідставним .

Окрім того, судом не було встановлено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) будь-яких вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору. Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа .

В даному випадку, підпис ОСОБА_3 на договорі від 16 серпня 2018 року присутній, доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.

Враховуючи, що стороною позивача не було надано, а також не було здобуто в ході судового розгляду, жодних доказів того, що ОСОБА_3 не підписувала договір оренди земельної ділянки від 16 серпня 2018 року, в задоволенні позову при визнання його недійсним необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Фермерського господарства ВЛАД-2016 , ідентифікаційний код юридичної особи: 40394283, місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. № 33 А, с. Любимівка, Михайлівський район, Запорізька область, 72011, про визнання недійсним договору оренди землі від 16 серпня 2016 року, зареєстрованого в державному реєстрі прав 16.08.2016 року за № 16000363 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна