Рішення

від 22.05.2019 по справі 320/6678/18

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 22.05.2019

Справа № 320/6678/18

Провадження № 2/320/319/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

за участю секретаря Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 29 498 грн. 40 коп., посилаючись на те, що він працював в ПАТ Запоріжжяобленерго у період з 14 червня 2017 року по 05 березня 2018 року, коли був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України . Проте, під час звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок та не виплатив йому заробітну плату вчасно.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника - адвоката Ярошенко О.П. надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю та за відсутністю позивача. Просить задовольнити позовну заяву, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 29 498 грн. 40 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, підтримує доводи викладені у відзиві на позову заяву.

Так, відповідно до відзиву відповідача на позовну заяву, останній зазначив, про те, що дійсно сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем становила 57 393 грн. 69 коп., яка в подальшому була виплачена в повному обсязі. Вважає, що затримка виплати заробітної плати позивачу виникла не з вини відповідача, оскільки на підприємстві склалась складна економічна ситуація. Стосовно виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати зазначив, що затримка була з 05 березня 2018 року по 05 серпня 2018 року включно та складає 103 робочі дні, а не календарних, як зазначає позивач, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за вищезазначений період складає 192,80 грн.х103 дні = 19 858 грн. 40 коп., просить врахувати вказане при вирішенні питання визначення розміру середнього заробітку.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України , а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 КЗпП України , при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з копії трудової книжки позивач дійсно працював в Публічному акціонерному товаристві Запоріжжяобленерго у період з 14 червня 2017 року по 05 березня 2018 року /а.с.5/.

05 березня 2018 року позивач був звільнений за ч. 3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням про що свідчить запис в трудовій книжці позивача, яка міститься в матеріалах справи /а.с.5/.

Відповідно до наданого Публічним акціонерним товариством Запоріжжяобленерго повідомлення про нараховану суму, належну працівнику при звільненні, ОСОБА_1 нарахована сума до виплати в розмірі 57 393 грн. 69 коп. /а.с.6/.

Вказана сума нарахованої заробітної плати була виплачена позивачу 22 серпня 2018 року, що підтверджується бухгалтерською довідкою /а.с.28/.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 закону Про оплату праці за правилами, передбаченими порядком.

Згідно з порядком, затвердженим постановою № 100 від 8 лютого 1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідно до загальнообов`язковим, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Отже, розмір середньоденної заробітної плати позивача за два повні останні робочі місяці складає: 5 784 грн. 22 коп./30 днів = 192,80 грн.

Разом з тим, відповідно до п.5 розд.IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 розді.IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові ВСУ від 21 січня 2015 року.

Таким чином, розрахунок позивача щодо строку нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яку він обчислив шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів у періоді затримки, суперечить змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування.

Отже, строк затримки виплати з 05 березня 2018 року по 05 серпня 2018 року становить 103 робочих дні.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь час затримки виплати заробітної плати складає: 192 грн. 80 коп. х 103 дні = 19 858 грн. 40 коп.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 березня 2018 року по 05 серпня 2018 року становить 19 858 грн. 40 коп., та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, згідно роз`яснень абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд обчислює суму, що підлягає стягненню без урахування податків та обов`язкових платежів, оскільки справляння податків і сплата обов`язкових платежів є відповідним обов`язком робітника і роботодавця.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 19 858 грн. 40 коп. без урахування податків та обов`язкових платежів.

На підставі п.1.ч.1ст.5 Закону України Про судовий збір позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України , стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України , ст.ст. 47 , 115-117 КЗпП України , ст. 625 ЦК України , ч. 1ст. 1 Закону України Про оплату праці , ст.ст. 12 , 81 , 89 , 133 , 141 , 206 , 247 , 258 , 263-265 , 274 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (код ЄДРПОУ 00130926), яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), який мешкає адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку, за період з 05 березня 2018 року по 05 серпня 2018 року у розмірі 19 858 /дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім/ грн. 40 коп., без урахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (код ЄДРПОУ 00130926), яке розташоване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім / грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.А. Фомін