Ухвала

від 23.05.2019 по справі 607/12286/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

23.05.2019 Справа №607/12286/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Хримко У. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватне підприємство Цілковита безпека про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на корпоративні права боржника, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПП Цілковита безпека про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на корпоративні права боржника.

Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна ПП Цілковита безпека (код 32549905), а саме, 23/50 частин адміністративно-торгових приміщень належних ПП Цілковита безпека по АДРЕСА_1 та заборонити відповідачу ОСОБА_3 здійснювати відчуження своїх корпоративних прав власника Приватного підприємства Цілковита безпека (код 32549905).

Заява обґрунтована тим, що відповідно до договору № 09-04/19-2 про відступлення права вимоги за договором невідновлювальної кредитної лінії № 770/11/379 від 29.02.2008 року ОСОБА_1 є кредитором відповідача ОСОБА_2 . Загальна сума заборгованості становить 10 430 837,13 грн.

Позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення даної суми боргу в розмірі 10 430 837,13 грн. шляхом звернення стягнення на корпоративні права боржника як власника Цілковита безпека . Разом із тим існує реальна і очевидна небезпека того, що боржник ОСОБА_4 може вчинити дії щодо уникнення своєї цивільно-правової відповідальності та погашення боргу.

На даний час ОСОБА_4 уже є боржником за виконавчими провадженнями № 50006433 (виконавчий лист № 607/23576/13-ц на суму 500 288,69 грн.) та № 50043584 (виконавчий лист № 755/27099/14-ц на суму 1 105 744,02 грн.); дані виконавчі провадження перебувають у Тернопільському міському відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Відповідно особисте майно боржника ОСОБА_5 , а саме, нежитлове приміщення (офіс) по АДРЕСА_2 та незавершений будівництвом склад продовольчих та промислових товарів по АДРЕСА_3 уже перебувають в арешті та підставі постанов державних виконавців. Іншого особистого майна у боржника немає.

Наявного особистого майна є очевидно недостатньо для того, щоб погасити існуючу заборгованість. Вартість 2/100 частин незавершеного будівництвом складу продовольчих та промислових товарів по АДРЕСА_3 тановить АДРЕСА_4 270 гривень, а вартість офісу по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 1 461 220 грн. Крім того, приміщення офісу по АДРЕСА_2 перебуває в іпотеці; за договором іпотеки укладеним в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль за кредитним договором № 010/09-01/294/07 віл 20.011.2007 року дане приміщення передане в іпотеку ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Боржник ОСОБА_2 є засновником та єдиним власником Приватного підприємства Цілковита безпека (код підприємства 32549905). Дане підприємство є власником 23/50 частин нежитлових адміністративно-торгових приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки існує реальна можливість відчуження спірного майна ПП Цілковита безпека , зокрема, 23/50 частини адміністративно-торгових приміщень належних ПП Цілковита безпека по АДРЕСА_1 , а також, реальна можливість відчуження корпоративних прав ОСОБА_5 третім особам, враховуючи велику суму боргу та наявність у боржника інших боргів, недостатність його особистого майна для покриття боргу, заявник вважає за доцільне вжити заходи забезпечення позову.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів…Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Натомість, у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навела достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому, відповідно, останньою не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 149-153, 261, 352-354 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватне підприємство Цілковита безпека про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на корпоративні права боржника.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 23 травня 2019 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко