Постанова

від 22.05.2019 по справі 922/1224/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Справа № 922/1224/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Дучал Н.М., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Кужелєвої С ОСОБА_1 ., посвідчення №690 від 16.01.2017, ордер серія ЧК №88301 від 10.12.2018;

відповідача - Щербак Т.М., довіреність № 32-20-0.14,2-17/62-19 від 03.01.2019, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №764 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.18 у справі № 922/1224/18

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Михайлівське", с. Комуніст,

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

про визнання права користування,-

ВСТАНОВИЛА:

Селянське (фермерське) господарство "Михайлівське", с. Комуніст (позивач), звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (відповідач), в якому просить суд: визнати за Селянським (фермерським) господарством "МИХАЙЛІВСЬКЕ" право постійного користування земельною ділянкою площею 47,84 гектарів в межах згідно з планом, розташованою на території Роганської селищної ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , на підставі Розпорядження Харківської райдержадміністрації 07.09.2000.

В обґрунтуванні позову зазначає, що з моменту реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи обвязки земелекористувача земельної ділянки несе створене ОСОБА_2 (фермерське) господарство "Михайлівське", а не фізична особа засновник, на ім`я якої видано Державний акт на право постійного користування землею. У зв`язку з чим, на думку позивача, смерть фізичної особи засновника жодним чином не впливає на можливість користування Селянським (фермерським) господарством "Михайлівське" земельною ділянкою на праві постійного користування.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.09.18 у справі №922/1224/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що:

1)позивачем не доведено, що йому перейшло право постійного користування на земельну ділянку згідно з актом, а таке право залишилось за гр. ОСОБА_2 та припинилось з його смертю;

2)наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2017 про припинення права користування земельною ділянкою, припинено право постійного користування земельною ділянкою державною власності сільськогосподарського призначення площею 49,84 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 , який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею від 10.11.2000 за № 1, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , а без визнання недійсним, у встановленому законом порядку даного наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, відсутні правові підстави для визнання за С(Ф)Г "Михайлівське" права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтуванні апеляційної скарги наголошує, що:

1) після створення, державної реєстрації фермерського господарства саме воно є фактичним землекористувачем земельної ділянки;

2) суд першої інстанції незаконно послався обставину чинності Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 13102-СГ від 30.06.2017 оскільки позивач намагався його оскаржити шляхом подання заяви про зміну предмету позову;

3) суд першої інстанції мав можливість самостійно визнати наявність права у позивача на постійне користування земельною ділянкою в порядку статті 20 Господарського кодексу України, за умови чинності Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 13102-СГ від 30.06.2017;

4) суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про невизнання з боку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області права позивача на постійне користування земельною ділянкою, оскільки Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 13102-СГ від 30.06.2017 припинено право постійного користування земельною ділянкою державною власності сільськогосподарського призначення площею 49,84 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 , який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею від 10.11.2000 за № 1, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , а відтак фактично оспорено право позивача на постійного користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2019 Поновлено апеляційне провадження у справі № 922/1224/18; розгляд справи призначено на 22.05.2019 о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132.

У судове засідання, яке відбулось 22.05.2019, зявились належні представники сторін, які підтримали правові позиції по справі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі №922/1224/18 відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що зпорядженням Харківської райдержадміністрації від 07.09.2000 №373, було надано ОСОБА_2 у постійне користування земельну ділянку площею 49,84 гектара в межах згідно з планом, на території Роганської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства, та видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 10 листопада 2000 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.

09.11.2000 ОСОБА_2 зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Михайлівське" (ЄДРПОУ 31214567), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 та випискою серії НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 1.4. Статуту Селянського (фермерського) господарства "Михайлівське" від 03.11.2000, зареєстрованого Харківською РДА 09.11.2000, далі мовою оригіналу: "Хозяйство является пользователем земельного участка общей площадью 49,8 га, который предоставлен Хозяйству из земель запаса Роганского поселкового Совета Харьковского района Харьковской области по решению №373 от 07 сентября 2000 года Харьковской районной администрации".

15.05.2009 на засіданні членів селянського (фермерського) господарства "Михайлівське" було розглянуто заяву ОСОБА_3 , за результатами розгляду якої було вирішено призначити ОСОБА_3 головою селянського (фермерського) господарства "Михайлівське" з 18.05.2009.

Після зміни голови СФГ "Михайлівське" господарство продовжило користуватися земельною ділянкою виданою для його створення відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 .

12 червня 2009 ОСОБА_2 - голова Селянського (фермерського) господарства, на ім`я якої було видано Державний акт на право постійного користування землею - помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 13102-СГ від 30.06.2017 припинено право постійного користування земельною ділянкою державною власності сільськогосподарського призначення площею 49,84 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 , який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею від 10.11.2000 за № 1, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_2 . Земельну ділянку площею 49,84 га віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Позивач зазначає, що після одержання державного акта на право користування землею, обов`язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що з моменту реєстрації СФГ, як юридичної особи, обов`язки землекористувача земельної ділянки несе створене ОСОБА_2 (Ф)Г "Михайлівське", а не сам ОСОБА_2 , на ім`я якого лише було видано Державний акт.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач не визнає право позивача на користування вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого особистого права.

Господарський суд Харківської області з правовою позицією позивача не погодився та наголосив про відсутність переходу до Селянського (фермерського) господарства "Михайлівське" права постійного користування на земельну ділянку згідно з актом, оскільки останнє залишилось за гр. ОСОБА_2 та припинилось з його смертю.

Звертаючись з апеляційною скаргою Селянське (фермерське) господарство "Михайлівське" повторно наголошує, що з системного аналізу положень ст. ст. 2, 9, 10, 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", чинних на момент створення зазначеного господарства, випливає, що хоча державний акт на право користування земельною ділянкою виписувався на фізичну особу-засновника фермерського господарства, сама земельна ділянка мала тісний зв`язок з конкретним фермерським господарством, для створення якого вона надавалась, в подальшому використовувалась саме фермерським господарством як юридичною особою з покладенням на нього усіх прав та обовязків землекористувача, обліковувалась сільською радою, відділом земельних ресурсів та податковим органом саме за юридичною особою. Оформлення правовстановлюючого документа на фермерське господарство було неможливим, оскільки саме отримання державного акта його засновником було необхідним етапом, передумовою створення фермерського господарства, набуття ним статусу юридичної особи. Проте після створення, державної реєстрації фермерського господарства саме воно є фактичним землекористувачем земельної ділянки. Таким чином, на думку позивача саме воно має бути визнане єдиним належним та законним користувачем спірної земельної ділянки.

Колегія суддів не погоджується з відповідною позицією сторони з огляду на таке.

За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

-право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

-права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

-постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

-земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц).

Відповідно до частини 3 статті 407 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

За змістом пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3, 4 статті 142 цього Кодексу передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Проте Селянським (фермерським) господарством "Михайлівське" не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Ураховуючи положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також зважаючи на встановлені судом обставини, колегія суддів зазначає про виключення можливості приналежності Селянському (фермерському) господарству "Михайлівське" на титулі постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_2 у 2000 році на підставі відповідного рішення згідно з державним актом на землю.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою палатою Верховного суду у постанові від 18 березня 2019 року по справі № 922/3312/17.

Крім того, за змістом статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні положення наведено у статті 12 Закону України "Про фермерське господарство".

Проте за СФГ "Відродження" права власності чи користування земельною ділянкою зареєстровано не було.

При цьому згідно з частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, згідно з положеннями земельного законодавства, що діяло на час звернення Селянського (фермерського) господарству "Михайлівське" до суду із вимогою про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 49,84 гектара на території Роганської селищної ради для ведення фермерського господарства, набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17.

Одночасно суд першої інстанції правомірно визначив, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 13102-СГ від 30.06.2017, припинено право постійного користування земельною ділянкою державною власності сільськогосподарського призначення площею 49,84 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 , який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею від 10.11.2000 за № 1, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_2 . Земельну ділянку площею 49,84 га віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області.

Статтею 20 ГК України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб`єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання.

Статтею 16 ЦК України серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом визначено визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади та органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на ці норми, підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Натомість, відповідну заяву позивачем до суду, у визначені ст. 237 ГПК України строки, надано не було.

Враховуючи те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.06.2017 про припинення права користування земельною ділянкою, припинено право постійного користування земельною ділянкою державною власності сільськогосподарського призначення площею 49,84 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 , який зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею від 10.11.2000 за № 1, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , то без визнання недійсним, у встановленому законом порядку даного наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, відсутні правові підстави для визнання за С(Ф)Г "Михайлівське" права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Аргументи апелянта стосовно незаконного посилання суду на обставину чинності Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 13102-СГ від 30.06.2017 з підстав намагання його оскарження стороною шляхом зміни предмету позову є безпідставними з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2018 позивач звернувся до господарського суду із уточненою позовною заявою (вх. № 21146), відповідно до якої просить суд:

1)Визнати за Селянським (фермерським) господарством "МИХАЙЛІВСЬКЕ", код ЄДРПОУ 31214567, (юридична адреса: 62103, Харківська обл., Богодухівський район, м. Богодухів, пров. Шпильки, 6.15) право постійного користування земельною ділянкою площею 49,84 гектарів в межах згідно з планом, розташованою на території Роганської селищної ради, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , на підставі Розпорядження Харківської райдержадміністрації №37 3 від 07.09.2000.

2)Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №13102-СГ від 30 червня 2017 року "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.08.2018 заяву Селянського (фермерського) господарства "Михайлівське" про уточнення позовних вимог (вх. № 21146 від 23.07.2018) - повернути заявнику.

Відтак, вказана вимога не була предметом судового розгляду. При цьому, стороною в апеляційній скарзі не вказується про незаконність повернення судом першої інстанції даної заяви, а відтак не оспорюється правомірність вказаної процесуальної дії суду.

Твердження апелянта стосовно можливості суду самостійно визнати наявність права у позивача на постійне користування земельною ділянкою в порядку статті 20 Господарського кодексу України, за умови чинності Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 13102-СГ від 30.06.2017, є також помилковими, оскільки вказаний спосіб захисту ставиться в залежність від встановлення судом обставини відсутності акту органу виконавчої влади про припинення права користування.

Аргументи апелянта стосовно незаконності висновку суду про невизнання з боку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області права позивача на постійне користування земельною ділянкою є безпідставними, оскільки вказане твердження було висловлено судом в контексті недоведеності Селянським (фермерським) господарством "МИХАЙЛІВСЬКЕ" права постійного користування земельною ділянкою, і як результат неможливості відповідного оспорювання відповідачем, а не обрання стороною неналежного відповідача, як окремої підстави відмови в задоволенні позову.

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.18 у справі № 922/1224/18 слід залишити без змін.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 129, 282 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 253, 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Михайлівське" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 у справі № 922/1224/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 24.05.2019.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Н.М. Дучал

Суддя П.В. Тихий