Постанова

від 23.05.2019 по справі 908/431/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019 року м.Дніпро Справа № 908/431/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 ( суддя Федорова О.В., повне рішення підписано 21.03.2019р.) у справі № 908/431/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ККС", м. Кропивницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2019р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ККС" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Український Рітейл" на користь ТОВ "ККС" основний борг у сумі 71 884,80 грн., пеню в сумі 1878,95 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1919,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №СТМ/060918 від 06.09.2018 щодо оплати товару на суму 71884,80 грн., поставленого позивачем згідно видаткових накладних №РН-0000025 від 14.11.2018, №РН-0000026 від 12.12.2018, №РН-0000049 від 19.12.2018. За прострочення оплати товару позивач нарахував пеню за загальний період з 14.01.2019 по 19.02.2019 в розмірі 1878,85 грн., яку просить стягнути разом із сумою основного боргу.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 року позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ККС" основний борг у сумі 71884,80 грн., пеню в сумі 1807,95 грн.

В обгрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що позивачем виконано зобов`язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.6 договору. Відповідач, у свою чергу, не надав доказів оплати поставленого товару.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, та відмовити в задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- до позовної заяви не було додано копій товарно-транспортних накладних, копій замовлень, копій декларацій виробника, підписаного уповноваженими представниками, копії акту, підписаного повноважними представниками;

- суд першої інстанції не повинен був приймати до уваги наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків, оскільки діючим законодавством України акту звірки взаємних розрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку;

- відповідач не погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що факт поставки підтверджений належними доказами, а саме: підписом з боку відповідача на товарно-транспортних накладних та видаткових накладних;

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що рішення господарського суду є законним та обгрунтованим, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2019року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 у даній справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України ).

Згідно ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 06.09.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ККС" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №СТМ/060918 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність покупця, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку №2.1 доданого договору (специфікація), що є його невід`ємною частиною. Орієнтовані річні обсяги закупівель погоджуються постачальником та покупцем і зазначаються в додатку №6 даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, що зазначені в замовленні, своїми транспортним засобами та за власний рахунок. Строки поставки товару погоджуються сторонами у графіку поставок (додаток №7).

Сторони погодили у п. 2.2 договору, що замовлення передаються покупцем шляхом направлення постачальнику електронного повідомлення (EDI- документа) через платформу електронної комерції, про що сторони підписують додаток №3 доданого договору. У випадку невикористання даного способу передачі замовлення, останній може бути направлений постачальнику електронною поштою на електронні адреси, зазначені в додатку №5 до даного договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

У п. 3.6 договору зазначено, що разом із товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- замовлення на поставку з відміткою постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення (в разі замовлення товару через електронну пошту);

- видаткову накладну;

- товарно-транспортну накладну;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.

Відповідно до п 6.4 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дня поставки товару.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Відповідачем були здійснені замовлення на поставку товару №0001573809 від 08.11.2018р., №0001635209 від 06.12.2018р., №0001650117 від 13.12.2018р. (а.с.71 - 73).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 71 884,80 грн., що підтверджується товарно-транспортним накладними та видатковими накладними:

- №РН-0000025 від 14.11.2018р. (поставлено товар на суму 47923,20 грн.);

- №РН-0000026 від 12.12.2018р. (поставлено товар на суму 11980,80 грн.);

- №РН-0000049 від 19.12.2018р. (поставлено товар на суму 11980,80 грн.).

На підтвердження якості поставленого товару позивач надав декларації виробника (якісне посвідчення) №14/11 від 14.11.2018р., № 12/12 від 12.12.2018р., №19/12 від 19.12.2018р.

В товарно-транспортних накладних засвідчено факт надання продавцем декларацій виробника на товар.

Станом на 31.12.2018р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2018 року, в якому відображено початкове сальдо на користь позивача в сумі 49171,07 грн. та поставки за видатковими накладними №РН-0000026 від 12.12.2018р. на суму 11980,80 грн., №РН-0000049 від 19.12.2018р. на суму на суму 11980,80 грн. Згідно цього акту звірки оплати не здійснювались, заборгованість складає 73132,67 грн.

В підписаному акті звірки за січень 2019 року сторони засвідчили, що оплат товару з боку відповідача не було, заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась за рахунок поставки в січні 2019 року (яка не входить до спірного періоду) і станом на 31.01.2019р. склала 89030,27 грн.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №СТМ/060918 від 06.09.2018 в розмірі 71884,80 грн. та пені в сумі 1878,85 грн. за загальний період з 14.01.2019 по 19.02.2019.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується здійснення відповідачем поставки товару на загальну суму 71884грн.80коп.

Враховуючи наведені норми права та фактичні обставини даної справи, колегія суддів вважає, що у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого йому товару.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 71884,80грн.

Крім основної суми заборгованості позивач нарахував та просив стягнути пеню в сумі 1878,85 грн. за період з 14.01.2019 по 19.02.2019.

Господарським судом було перераховано суму пені, внаслідок чого позов в цій частині було задоволено частково, в сумі 1807,95грн.

Колегія суддів, перевіривши здійснений господарським судом перерахунок, визнає його арифметично вірним та таким, що виконаний у відповідності до дійсної суми заборгованості та періодам заборгованості, з урахуванням вірно визначених дат прострочення виконання зобов`язання, а тому вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1807,95грн.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що до позовної заяви не було додано копій товарно-транспортних накладних, копій замовлень, копій декларацій виробника, підписаного уповноваженими представниками копії акту, підписаного повноважними представниками, оскільки вказані документи були витребувані у позивача ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2019, вимоги ухвали позивачем були виконані та вказані докази були надані суду 19.03.2019.

Також безпідставні доводи апеляційної скарги про помилковий висновок господарського суду стосовно того, що факт поставки підтверджений належними доказами, а саме: підписом з боку відповідача на товарно-транспортних накладних та видаткових накладних та які завірені печаткою підприємства відповідача, оскільки печатка не є обов`язковим реквізитом первинного бухгалтерського документу відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки, як правильно вказано господарським судом в оскаржуваному рішенні, відомості щодо посадової особи, яка отримала товар, не були зазначені саме представником відповідача.

Крім того, відповідач не повернув товар позивачу та не відмовився від прийняття товару з приводу відсутності товаросупровідних документів, як це передбачено п. 3.8 договору.

Не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повинен був приймати до уваги наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків, оскільки діючим законодавством України акту звірки взаємних розрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку, оскільки акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару за спірним договором.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові №910/1389/18 від 05.03.2019р..

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2019р. у справі №908/2177/18 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123 , 129 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2019р. у справі № 908/431/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного суду.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна