Рішення

від 21.05.2019 по справі 906/169/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/169/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Груп" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня)

про стягнення 198063,37 грн.

До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" про стягнення 214065,44 грн. боргу з врахуванням 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, а також поштових витрат на суму 1000,00 грн., витрат на правову допомогу на суму 10000,00 грн. та сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з договором № 02102018-1 від 02.10.2018 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Ухвалою від 22.02.2019 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 21.03.2019 о 11:00.

Копію вказаної ухвали господарського суду відповідач отримав 26.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 114).

Ухвалами від 21.03.2019 господарський суд постановив (а. с. 126, 127):

- закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15300,00 грн. основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору (а. с. 126);

- відкласти розгляд справи у підготовчому провадженні на 09.04.2019 о 11:30, витребував у позивача правове обгрунтування щодо стягнення поштових витрат.

Копії цих ухвал господарського суду відповідач отримав 26.03.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 135).

Ухвалою від 09.04.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду справи по суті на 03.05.2019 об 11:00 (а. с. 134).

Копію вказаної ухвали господарського суду відповідач отримав 11.04.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 152).

Ухвалою від 03.05.2019 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 21.05.2019 о 12:00; зобов`язав позивача надати докази оплати витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн., згідно із договором про надання послуг професійної правничої допомоги від 11.02.2019 (а. с. 154).

13.05.2019 до суду від позивача надійшли заяви від 08.05.2019 про долучення доказів витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. та про розгляд справи без участі повноважного представника (а. с. 156; 158).

Представники сторін в засідання суду не прибули.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, свого представника в судове засідання не направив.

За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст. 165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ареал Груп" (експедитор, позивач) укладено договір № 02102018-1 від 02.10.2018 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір) (а. с. 19-22), відповідно до п.1.1 якого даний договір регулює та визначає порядок взаємовідносин замовника та експедитора, які пов`язані із здійсненням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів замовника автомобільним транспортом на території України та за її межами, а також з надання замовнику інших послуг, узгоджених в заявках до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Сторонами погоджено у п. 2.1. договору, що міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення, а також відповідно до вимог діючих на території України нормативних актів.

Згідно з п. 2.2. та п. 2.3 договору виконання кожного перевезення, що здійснюється в рамках даного договору, здійснюється на підставі окремих заявок замовника на конкретні перевезення, узгоджених з експедитором; факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, на підставі яких здійснюються розрахунки між сторонами.

До обов`язків перевізника у п. 3.1.3 договору віднесено виконання перевезення вантажів замовника відповідно до вимог законодавчих актів замовника відповідно до вимог законодавчих актів України та міжнародних Конвенцій. Вантаж приймається до перевезення відповідно до товарно-транспортних документів відправника.

Згідно з п. 3.1.13 договору перевізник зобов`язаний оформляти належним чином акт виконаних робіт та інші документи, зазначені у п. 5.3. Підставою для складання акту є копія CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі заявок замовника, узгоджених перевізником, які є невід`ємною частиною даного договору та вказується у виставлених перевізником рахунках. Розрахунки за виконані послуги проводяться по факту розвантаження автомобіля на протязі 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання документів, вказаних в п. 5.2 даного договору, згідно рахунку перевізника.

Для проведення замовником оплати послуг по виконаній заявці експедитор протягом 5-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобілів повинен надати замовнику оригінали наступних документів: акт виконаних робіт; рахунок за надані послуги (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.3. договору оплата вартості кожного автомобільного перевезення проводиться замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі, в банк і на поточний рахунок експедитора, який вказаний у договорі.

Відповідно до п. 6.1.1. договору замовник зобов`язується надавати експедитору заявки на виконання перевезень не пізніше, ніж за 2 доби да бажаної дати завантаження автомобіля.

Пунктом 6.1.2. договору передбачено, що заявки оформлюються згідно з встановленої та завчасно узгодженої сторонами форми і є невід`ємними частинами даного договору. Заявки завіряються підписами уповноважених осіб та круглими печатками замовника та експедитора. Документи передані за допомогою факсимільного зв`язку і завірені підписом і печатками вважаються чинними до заміни на оригінали. Експедитор зобов`язується приймати подані заявки до виконання, підтверджувати їх підписом уповноваженої особи та своєю круглою печаткою та відсилати замовнику протягом 8 робочих годин з моменту отримання заявки від замовника.

Експедитором повністю виконано зобов`язання за даним договором, однак замовником не проведено всіх розрахунків.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 8-б, від 23.01.2018 (а. с. 87- 89), однак відповідач частково оплатив рахунок-фактуру № АР-0000339 від 31.10.2018 на суму 13091,00 грн. та повністю оплатив рахунок-фактуру № АР-0000315 від 23.10.2018 на суму 16909,00 грн.

Після відкриття провадження у справі, відповідачем частково погашено суму боргу у розмірі 15300,00 грн., про що свідчать такі платіжні доручення:

- № 4485 від 27.02.2019 на суму 2419,00 грн. - за транспортні послуги згідно з рахунком № АР-0000339 від 31.10.2018;

- № 4486 від 27.02.2019 на суму 12881,00 грн. - за транспортні послуги згідно з рахунком № АР-0000355 від 05.11.2018.

Ухвалою від 21.03.2019 (а. с. 126) господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 15300,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору та постановив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 198063,37 грн., з яких 180014,00 грн. основного боргу, 3349,78 грн. 3 % річних, 1184,98 грн. інфляційних нарахувань, 13514,61 грн. пені, а також стягнення з відповідача поштових витрат у сумі 1000,00 грн., витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн., сплаченого судового збору, що згідно з платіжним дорученням №3064 від 15.02.2019 становить 3210,99 грн.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей).

Аналогічне визначення поняття договору транспортного експедирування наведено у ст. 316 ГК України.

За приписами ст.ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Транспортно - експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов`язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п. 1, 11.1 Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ст. 916 ЦК України).

За ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 10 цієї ж статті Закону підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

За ч. 12 вказаної статті Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо позовних вимог в частині стягнення 180014,00 грн. основного боргу.

Судом встановлено, що на підставі умов договору від № 02102018-1 від 02.10.2018, позивачем здійснено перевезення вантажу на загальну суму 208405,00грн, про що свідчить акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №АР-0000339, № АР-0000355, № АР-0000354, № АР-0000356, № АР-0000358, №АР-0000370, № АР-0000371, № АР-0000373, № АР-0000374, № АР-0000392, № АР-0000407, № АР-0000411, № АР-0000425, № АР-0000411, № АР-0000425, № АР-0000441 (а.с. 24 , 28 , 32 , 36 , 40 , 44 , 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 76, 80, 84 ) та міжнародні товарно - транспортні накладні CMR (а.с. 26, 30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86).

Також в матеріалах справи є такі рахунки - фактури, які виставлені позивачем відповідачу для оплати (а. с. 23, 27, 31, 35, 39, 43, 47, 52, 55, 59, 63, 67, 71, 79, 83):

- № АР-0000339 від 31.10.2018 - на суму 15510,00 грн.;

- № АР-0000355 від 05.11.2018 - на суму 14079,00 грн.;

- № АР-0000354 від 08.11.2018 - на суму 15408,00 грн.;

- № АР-0000356 від 09.11.2018 - на суму 15376,00 грн.;

- № АР-0000358 від 12.11.2018 - на суму 13963,00 грн.;

- № АР-0000370 від 15.11.2018 - на суму 15312,00 грн.;

- № АР-0000371 від 16.11.2018 - на суму 16665,00 грн.;

- № АР-0000373 від 19.11.2018 - на суму 15355,00 грн.;

- № АР-0000374 від 19.11.2018 - на суму 15355,00 грн.;

- № АР-0000392 від 28.11.2018 - на суму 13898,00 грн.;

- № АР-0000407 від 04.12.2018 - на суму 15615,00 грн.;

- № АР-0000411 від 06.12.2018 - на суму 14086,00 грн.;

- № АР-0000425 від 10.12.2018 - на суму 13940,00 грн.;

- № АР-0000411 від 06.12.2018 - на суму 14086,00 грн.;

- № АР-0000425 від 10.12. 2018 - на суму 13940,00 грн.;

- № АР-0000441 від 22.12. 2018 - на суму 13859,00 грн.

Зазначені рахунки - фактури оформлені на підставі таких замовлень до договору: № 6 від 29.10.2018, № 7 від 02.11.2018, № 8 від 05.11.2018, № 9 від 06.11.2018, № 10 від 08.11.2018, № 11 від 09.11.2018, № 12 від 02.11.2018, № 13 від 13.11.2018, № 14 від 13.11.2018, № 15 від 25.11.2018, № 16 від 30.11.2018, №17 від 03.12.2018, № 18 від 07.12.2018, № 17 від 03.12.2018, № 18 від 07.12.2018, № 19 від 19.12.2018 (а.с. 25, 29 , 37 , 41 , 45, 49, 53, 57, 61, 65, 69, 73, 77, 81, 85).

Крім того, про факт отримання товару та виконання договору № 02102018-1 від 02.10.2018 на перевезення вантажів автомобільним транспортом свідчать міжнародні товарно-транспортні накладні типової форми CMR від 30.10.2018, від 03.11.2018, від 07.11.2018, від 08.11.2018, від 11.11.2018, від 12.11.2018, від 14.11.2018, від 15.11.2018, від 16.11.2018, від 27.11.2018, від 02.12.2018, від 04.12.2018, від 08.12.2018, від 21.12.2018 (а.с. 26, 30 , 34 , 38 , 42 , 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86).

Після відкриття провадження у справі, відповідачем частково сплачено позивачу за отримані міжнародні транспортні послуги на загальну суму 15300,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи факт невиконання належним чином обов`язку зі оплати поставленого вантажу, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу залишок основного боргу у розмірі 180014,00 грн.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 13514,61 грн. пені.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви (а. с. 13 - 15), позивач нарахував пеню по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за загальний період з 10.11.2018 до 14.02.2019 на загальну суму 14219,61 грн.

Однак, з прохальної частини заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.03.2019 (а. с.1 16), у зв`язку з частковою сплатою відповідачем боргу, позивачем заявлено, у тому числі, про стягнення з відповідача пені у сумі 13514,61 грн.

Тому суд приймає до уваги заявлений розмір пені у сумі 13514,61 грн.

Відповідно до п. 7.2.7 договору сторонами погоджено, що у випадку затримки оплати послуг експедитора замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день затримки.

Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту п. 7.2.7 договору, суд вважає, що сторонами погоджено відповідальність у вигляді сплати пені за затримку оплати послуг експедитора.

Отже, вимога позивача в частині стягнення пені у розмірі 13514,61 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3349,78 грн. інфляційних втрат та 1184,98 грн. 3% річних згідно з розрахунком позивача, доданим до позовної заяви (а. с. 13-15).

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено їх правильність, тому заявлені суми 3349,78 грн. інфляційних втрат та 1184,98 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

6. Висновок Господарського суду Житомирської області за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати боргу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 198063,37 грн., з яких 180014,00 грн. основного боргу, 3349,78 грн. 3 % річних, 1184,98грн. інфляційних нарахувань, 13514,61 грн. пені,

7. Щодо обгрунтованості заявлених сум судових витрат.

7.1. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвокати, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як свідчать матеріали справи, 11.02.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Коларіс" укладено договір про надання послуг професійної правничої допомоги № 37/40-ю (а. с. 90 - 95).

Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджено ордером серії КС №482467 від 15.02.2019 за підписом адвоката Кепич І.В. (а. с. 96).

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю видане 16.08.2012 гр. ОСОБА_1 (а. с. 97).

Згідно з банківською випискою з рахунку № 26004601919 станом на 13.02.2019 вбачається, що ТОВ "Ареал Груп" сплачено Адвокатському об`єднанню "Коларіс" 10000,00 грн. за правничі послуги згідно з договору № 37/40-ю від 11.02.2019 (а. с.157).

Зважаючи на викладене та враховуючи фактичність понесених витрат позивачем згідно з зазначеною банківською випискою, суд прийшов до висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

7.2. Поштові витрати на суму 1000,00 грн.

Посилаючись на ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача поштові витрати у сумі 1000,00 грн.

В підтвердження понесених поштових витрат позивачем надано суду копії описів вкладення, накладних та фіскальних чеків на загальну суму 231,64 грн. (а. с. 137-146):

- від 15.02.2019 на суму 90,80 грн.;

- від 18.03.2019 на суму 92,64 грн.;

- від 03.04.2019 на суму 48,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 3 ст. 128 ГПК України унормовано, що у випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом

Частиною 4 ст. 128 ГПК України граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В ч. 8 ст. 129 ГПК України зазначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ згідно з додатком.

Відповідно до додатку до зазначеної постанови "Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ" у господарських справах компенсуються витрати пов`язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, які не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Так, зазначена постанова Уряду регулює два окремих питання: граничні розміри компенсації витрат в судах різних юрисдикцій та порядок компенсацій витрат за рахунок держави.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З огляду на судову практику, суд вважає, що до таких витрат слід віднести, наприклад, витрати, пов`язані з отриманням висновку спеціаліста до подання позову (підготовка справи до розгляду), направлення адвокатських запитів з метою отримання відомостей, що мають значення для справи, вчинення інших дій з метою отримання доказів в межах підготовки справи до розгляду.

Крім того, представником позивача не надано суду підтвердження факту понесених зазначених судових витрат.

Враховуючи викладене та зважаючи, що відшкодування поштових витрат діючим Господарським процесуальним Кодексом України не передбачено, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення поштових витрат у розмірі 1000,00 грн.

7.3. Розподіл між сторонами судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що первісно позивачем заявлено до стягнення 214065,44 грн. боргу та сплачено 3210,99 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням № 3064 від 15.02.2019 (а. с. 10).

В подальшому, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 15300,00 грн., позовні вимоги фактично було зменшено до розміру 198063,37 грн. Судовий збір за зменшені позовні вимоги складає - 2970,95 грн.

Відтак, поверненню підлягає різниця між сумою судового збору, сплаченого за розгляд первісно заявлених вимог (214065,44 грн.) та сумою збору, що підлягає сплаті за розгляд зменшених позовних вимог (198063,37 грн.), яка становить 240,04 грн., однак за письмовим клопотанням позивача, яке станом на дату розгляд справи позивачем не надано, про що буде постановлено відповідну ухвалу господарського суду.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Гонти, буд. 1, код ЄДРПОУ 41011218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Груп" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, офіс 11, код ЄДРПОУ 40113111):

- 180014,00 грн. основного боргу;

- 13514,61 грн. пені;

- 3349,78 грн. 3% річних;

- 1184,98 грн. інфляційних нарахувань;

- 10000,00 грн. витрат на правову допомогу;

- 2970,95 грн. судового збору.

3. В частині стягнення поштових витрат у розмірі 1000,00 грн. відмовити в задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.05.19

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)