Постанова

від 23.05.2019 по справі 910/3177/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу житлово - будівельного кооперативу Темп - 14 ,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Бойко Р.В.)

від 30.08.2018,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді - Зубець Л.П., Пашкіна С.А.)

від 04.02.2019,

за позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал ,

до житлово - будівельного кооперативу Темп - 14 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства Київенерго ,

про стягнення 341 397,71 грн,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2018 року приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу Темп-14 249 272,78 грн заборгованості за послуги з водопостачання і водовідведення, 51 381,07 грн інфляційних втрат, 10 894,59 грн 3% річних, 4 921,99 грн пені та 24 927,28 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 8848/4-02 від 09.01.2001 позивачем надано відповідачу послуги з питного водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2015 до 31.12.2017. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати цих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача з 3 % річних, інфляційними втратами та штрафними санкціями.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано частково та прийнято в цій частині нове рішення.

Викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Темп-14 (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 37; ідентифікаційний код 22894943) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 249 272 (двісті сорок дев`ять тисяч двісті сімдесят дві), 78 основного боргу, 51 345 (п`ятдесят одна тисяча триста сорок п`ять),06 грн інфляційних втрат, 10 894 (десять тисяч вісімсот дев`яносто чотири),59 3% річних, 4921 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять одна),99 пені, 24927 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять сім),28 грн штрафу та 5120 (п`ять тисяч сто двадцять),41 грн судового збору за подання позовної заяви. 3. В іншій частині позову відмовити .

Здійснено розподіл судового збору.

19.03.2019 житлово - будівельний кооператив Темп - 14 подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає те, що господарські суди помилково прийняли як доказ копії актів зняття показань з приладів обліку, які були складені та підписані позивачем та третьою особою - ПАТ Київенерго , оскільки, вказані акти доводять факт надання позивачем послуг третій особі, а не відповідачу. Стверджує, що обсяг наданих послуг за вказаними актами не відповідає зазначеним у розрахунку позивача обсягам; абонентський код не відповідає коду, що наведений позивачем у розрахунку. Зазначає, що зняття показань з приладів обліку у цьому випадку відбувалося з порушенням п. 3 договору, адже відбувалося не за приладом обліку, що знаходиться на межі балансової належності сторін, а у виносному бойлері за адресою: м. Київ, вул. Деміївська, 45, від якого споживають гарячу воду кілька абонентів. У вказаному виносному бойлері знаходиться межа балансової належності позивача та третьої особи ПАТ Київенерго . Факт прийняття послуги третьою особою не породжує для відповідача прав та обов`язків (як взагалі так і визначених у актах розмірах). Посилається і на те, що не може бути прийнята як доказ надання послуг з водовідведення і надана ПАТ Київенерго інформація про обсяги наданої гарячої води відповідачу, оскільки такі обсяги відповідачем та позивачем не погоджені, відповідні первинні документи (акти) в матеріалах справи відсутні. Вважає, що апеляційний суд при підрахунку заборгованості припустився арифметичної помилки. Вказує на те, що, оскільки, відповідач не отримував документів від позивача, він був позбавлений можливості виконати умову п. 3.7 договору і послуги не можуть вважатися безумовно прийнятими відповідачем. Не маючи платіжних документів від позивача, відповідач, керуючись п. 6.5 договору, здійснював оплату, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води, яка була зафіксована належним чином актами зняття показань з приладу обліку по холодній воді та її стокам. Стверджує, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується оплата за кодом 1-878 на загальну суму 421 597,38 грн. Посилається на те, що судами не враховано платіжні доручення на загальну суму 42 274,73 грн та, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня. Оскільки, будь-яка заборгованість у відповідача відсутня, то немає підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України та санкцій за порушення грошового зобов`язання.

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ Акціонерна компанія Київводоканал стверджує, що факт надання відповідачу послуг підтверджується належними доказами. Оскільки ЖБК Темп - 14 отримував зазначені послуги (зокрема, відведення стоків гарячої води), то він зобов`язаний їх оплатити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 910/8730/18). Стверджує про наявність у відповідача заборгованості у сумі 42 274, 73 грн за кодом абонента 1 - 878. Посилається на правомірність висновків апеляційного суду про те, що відсутність платіжних документів у будь-якому випадку не звільняє відповідача від встановленого законодавством та передбаченого умовами договору обов`язку своєчасно сплачувати фактично спожиті послуги; відповідачем протягом спірного періоду було змінено банківські реквізити, проте не повідомлено про це позивача у встановленому порядку. Вважає, що відповідач намагається заплутати суду і навмисно затягує розгляд справи. Посилається на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі № 910/22129/16. Просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції від 04.02.2019 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 09.01.2001 між Державним комунальним об`єднанням Київводоканал , правонаступником якого є ПрАТ Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) і житлово-будівельним кооперативом Темп-14 (абонент) було укладено договір № 8848/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від абонента каналізаційні стоки, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Згідно з п. 3.1 договору № 8848/4-02 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками постачальника.

У п. п. 3.6, 3.7 договору № 8848/4-02 сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем надання відповідачу послуг з водопостачання і водовідведення на загальну суму 507 505, 75 грн за період з 01.02.2015 до 31.12.2017 (за кодом 1-878 (холодна вода+стоки) вартістю 421 597, 38 грн та за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) у сумі 85 908, 39 грн. З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку вбачається, що ЖБК Темп-14 частково виконав свої зобов`язання з оплати наданих ПрАТ АК Київводоканал послуг, які обліковуються за кодом 1-878 (сплачено 379 322, 65 грн). Таким чином у відповідача наявна заборгованість з оплати послуг водопостачання холодної води та прийняття стоків у сумі 42 274, 73 грн та неоплаченими є послуги за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) на суму 85 908,39 грн. Однак, взявши до уваги те, що рахунок ЖБК Темп-14 НОМЕР_1 було закрито ще у 2006 році, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач не міг одержати платіжні повідомлення ПрАТ АК Київводоканал та, що станом на дату розгляду цієї справи у ЖБК Темп-14 не виник обов`язок з оплати цих послуг. Встановивши, що відповідачем не прострочено свого грошового зобов`язання за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з нього основного боргу і застосування такої міри відповідальності як нарахування 3% річних, інфляційний витрат, а також стягнення штрафних санкцій.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем доведено надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 507 505,77 грн за період з 01.02.2015 до 31.12.2017 (облікованої ПрАТ АК Київводоканал за кодом 1-878 (холодна вода+стоки) вартістю 421 597,38 грн, з яких сплачено 379 322,65 грн, а також облікованої за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) у сумі 206 998,05 грн). Оскільки ЖБК Темп-14 оплатив послуги, які обліковуються за кодом 1-878 на суму 379 322,65 грн, а послуги за кодом 1-50878 (стоки гарячої води) на суму 206 998,05 грн не були оплачені відповідачем, апеляційний суд стягнув з відповідача 249 272,78 грн основного боргу за надані послуги за період з 01.02.2015 по 31.12.2017, а також 4 921,99 грн пені, 24 927,28 грн штрафу згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору та 51 345,06 грн інфляційних втрат і 10 894,59 грн 3 % річних.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що обсяг водопостачання, тарифи та строки оплати за отримані послуги були відомі відповідачу. А відсутність платіжних документів не звільняє відповідача від встановленого законодавчо та передбаченого умовами договору обов`язку своєчасно сплачувати фактично спожиті послуги. Крім того, відповідачем протягом спірного періоду було змінено банківські реквізити та не повідомлено про це позивача у встановленому порядку.

Проте, повністю погодитися з такими висновками господарських судів не можна з огляду на таке.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України Про житлово-комунальні послуги та Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення .

Згідно з ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення встановлено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (ст. 4 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення , яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (Правила № 190). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Також, вказаним законом були внесені зміни до ст. 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

За приписами ст. ст. 509, 607 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Неможливість виконання зобов`язання з боку особи, яка не є виконавцем певних послуг полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, за відсутності відповідної ліцензії.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16, від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17, від 23.11.2018 у справі № 910/17776/17.

Однак, господарськими судами обох інстанції (судом першої інстанції при відмові у задоволенні позову, а апеляційним судом при задоволенні позову) не було враховано вказаного та не досліджено чи є відповідач, внаслідок внесення змін до зазначеного вище законодавства України, балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, теплового пункту, чи є він виконавцем послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та чи наділений на законодавчому рівні повноваженнями здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги. Також судами не досліджено чи покладено за законодавством України на позивача як виконавця послуг обов`язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України.

Без дослідження і встановлення вказаних обставин не можна прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі.

Оскільки, апеляційний господарський суд хоч і правомірно вказав на те, що відсутність самих лише платіжних документів не звільняє відповідача від встановленого законодавством та передбаченого умовами договору обов`язку своєчасної сплати спожиті ним послуг, однак без урахування і встановлення вищевказаного, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу (зокрема, 206 998,05 грн за стоки гарячої води), а також 4 921,99 грн пені, 24 927,28 грн штрафу згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору та 51 345,06 грн інфляційних втрат, 10 894,59 грн 3 % річних, які є похідними вимогами від основного боргу.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.

Водночас, не може бути залишене в силі і рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, адже місцевим господарським судом було прийнято таке рішення без належного дослідження всіх обставин справи та з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, взяти до уваги те, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким внесено зміни, зокрема, до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги і встановити які правові наслідки має прийняття такого закону для позивача і відповідача. Дослідити чи здійснював відповідач у спірний період господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або водовідведення, чи є він підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , балансоутримувачем. Належним чином встановити наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача вказаної позивачем заборгованості за кодом 1-878 та кодом 1-50878 за спірний період і похідних вимог від основного боргу. На підставі належного дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, в залежності від встановленого, відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу житлово - будівельного кооперативу Темп - 14 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 лютого 2019 року у справі за № 910/3177/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач