Рішення

від 24.05.2019 по справі 160/2602/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року Справа № 160/2602/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ :

20.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Державна установа "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" (далі - ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)", позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року № 056721306, яким донараховані штрафні санкції у сумі 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0565731306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.12.2018 року у сумі 169394,24 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0565741306 від 10.12.2018 року, внаслідок якого, Державній установі "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" донараховано 339561,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року № 056721306, рішення № 0565731306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.12.2018 року у сумі 169394,24 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0565741306 від 10.12.2018 року, є протиправними, складеними без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, складені на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки № 64013/04-36-13-06/0873307 від 07.11.2018 року. Вказує, що в разі коли засуджений до позбавлення волі виявив бажання працювати або відповідно до вимог законодавства він зобов`язаний працювати у адміністрації установи немає ніяких законних підстав відмовити йому, а у випадку наявності заборгованості за виконавчими документами, навіть зобов`язана його працевлаштувати. Згідно з п. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості, а засуджені до позбавлення волі залучені до суспільно корисної оплачуваної праці підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Посилається на те, що підставою для нарахування єдиного соціального внеску є надане згідно постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 Про порядок повідомлення ДФС України та її територіальними органами про прийняття працівника на роботу повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем: обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, де вказується ідентифікаційний код. Проте, при етапуванні засудженого до установ виконання покарань надходить лише особова справа засудженого, в якій містяться наступні документи: вирок суду як підставу для виконання покарання і здійснення виправно-трудового впливу, анкета засудженого з упізнавальними фотокартками, дактилокарта; протокол затримання; характеристика й інші документи, які відображають поведінку і переміщення засудженого в період перебування у місцях попереднього ув`язнення, а в подальшому - і відбуття покарання, а паспорт громадянина України та ідентифікаційний код засудженого, як правило, відсутні. З огляду на вищевикладене виходить, що під час працевлаштування та оплати праці засуджених виникає ряд питань, які унеможливлюють виконання вимог законодавства в частині укладання трудових договорів, подачі повідомлення про прийом на роботу, здачі звіту та перерахування єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати (доходу), здачі звіту за ф. № 1- ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, так як, для складання будь-якого з наведених документів необхідні паспорт та ідентифікаційний код. Також вказує, що по причині відсутності паспорта та ідентифікаційного коду неможливо здати звіт за ф. № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу. Окрім того, враховуючи те, що засуджені не виконують норму виробітку, отримання ними мінімальної заробітної плати, є не можливим. Тобто, якщо засуджений не виконав норму виробітку у зв`язку з відмовою працювати або у зв`язку з порушенням правил внутрішнього розпорядку був покараний та деякий час не працював, був етапований до медичної частини, то все одно установа повинна сплатити ЄСВ в повному розмірі, а це неймовірно великі суми, які є непосильними для установи. При цьому, заробітна плата засуджених в установі не фінансується з загального фонду, всі виплати проводяться за рахунок спеціального фонду.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 24.05.2019 року.

11.05.2019 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити та зазначив, що в ході проведення перевірки з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р.встановлено, що в порушення п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. позивачем занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 1536633,86 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску, в наслідок чого, занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 338059,45 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Державна установа "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" (код ЄДРПОУ 08733073) зареєстрована 29.11.1999 року у встановленому законом порядку, перебуває на податковому обліку в Кам`янській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 10.10.2018 року по 31.10.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 5418-п від 20.09.2018 року, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4ст.77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)"з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018 р.

За результатами перевірки, 07.11.2018 року складено акт № 64013/04-36-13-06/0873307, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:

п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 338059,45 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених;

п. 1 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині не своєчасного нарахування єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати (доходу) працівників за період січень-квітень 2017 року, в сумі 1501,95 грн.;

абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, в частині подання Податкових розрахунків за ф. №1- ДФ про суми доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за період III кв. 2015 року - II кв. 2018 року без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб та відображення застосованої податкової соціальної пільги.

Не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки, ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт № 64013/04-36-13-06/0873307 від 07.11.2018 року, за розглядом яких, листом від 05.12.2018 року № 74889/10/04-36-13-06-17 повідомлено, що висновки акту перевірки є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі акта № 64013/04-36-13-06/0873307 від 07.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0565721306 від 10.12.2018 року, яким ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" нараховані штрафні санкції у сумі 510 грн.;

- рішення № 0565731306 від 10.12.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 169394,24 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0565741306 від 10.12.2018 року, якою визначено суму боргу (недоїмки) у розмірі 339561,40 грн.

Вказані податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) оскаржені ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" в адміністративному порядку, та рішенням Державної фіскальної служби України від 04.02.2019 р. № 5586/6/99-99-11-05-02-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0565721306 від 10.12.2018 року, рішення № 0565731306 від 10.12.2018 року та рішення № 0565731306 від 10.12.2018 року, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи правомірність прийнятих податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, згідно акту перевірки № 64013/04-36-13-06/0873307 від 07.11.2018 року, відповідно наданих до перевірки строкових договорів, наказів на працевлаштування, табелів обліку робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати встановлено, що ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) (код ЄДРПОУ 08733073) використовувало працю у 2016 році: жовтень 46 осіб, листопад 41 особа, грудень 36 осіб, у 2017 році: січень 14 осіб, лютий 18 осіб, березень 25 осіб, квітень 25 осіб, травень 20 осіб, червень 20 осіб, липень 18 осіб, серпень 19 осіб, вересень 20 осіб, жовтень 21 особа, листопад 20 осіб, грудень 21 особа, у 2018 році: січень 21 особа, лютий 19 осіб, березень 29 осіб, квітень 32 особи, травень 29 осіб, червень 26 осіб.

Оформлення трудових відносин між засудженими за період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. здійснювалося наказами про працевлаштування. ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) здійснювало нарахування, утримання та перерахування до відповідних бюджетів податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Перевіркою питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками встановлено, що у період з 01.10.2016 по 31.12.2016 р. ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) не встановлено використання праці засуджених без належного оформлення трудових відносин.

Також, перевіркою встановлено, що між ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) (код ЄДРПОУ 08733073) Виконавцем та ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) (код ЄДРПОУ 08679793) Замовником укладено договір № Г-6/Г-10 від 18.01.2016 р. про використання праці засуджених та № Г-1/Г-1 від 03.01.2017 р. та №Г-3 від 10.01.2018 р. про працевлаштування робочих із числа осіб, які утримуються в ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) . Згідно вказаних договорів, за період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р., використовувалась праця засуджених у наступній кількості: у 2016 році: жовтень 51 особа, листопад 51 особа, грудень 52 особи, у 2017 році: січень 42 особи, лютий 39 осіб, березень 45 осіб, квітень 53 осіб, травень 37 осіб, червень 41 особа, липень 38 осіб, серпень 40 осіб, вересень 37 осіб, жовтень 39 осіб, листопад 30 осіб, грудень 32 особи, у 2018 році: січень 25 осіб, лютий 30 осіб, березень 38 осіб, квітень 34 особи, травень 38 осіб, червень 37 осіб.

ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) надано Податкові розрахунки за ф. № 1- ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за період III кв. 2015 р. - II кв. 2018 р., без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб, чим порушено вимоги Наказу № 4.

В порушення п. 51.1 ст. 51, абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України податкові розрахунки за ф. 1- ДФ за період III кв. 2015 р. - II кв. 2018 р., до П`ятихатського відділення Кам`ямської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області надавались не в повному обсязі, а саме, без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб, та відображення застосованої податкової соціальної пільги.

Перевіркою правильності відображення у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів сум нарахованої заробітної плати, з яких утримується єдиний внесок, встановлено не нарахування та не відображення у звітності за період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. сум заробітної плати засуджених із врахування сум додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 1536633,86 грн., а саме: ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) за період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. велись відомості нарахування заробітної плати з числа спецконтингенту за кожний місяць, які містять: кількість відпрацьованих чол./днів; заробітна плата робочих з числа засуджених; кінцеві дані по нарахуванню заробітної плати та її утримання.

ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) ведеться табель обліку робочого часу засуджених, оформляються наряди виконання робіт, нараховується щомісячно заробітна плата засуджених, виконується функція податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору - ДУ П`ятихатська виправна колонія (№ 122) , є роботодавцем відповідно до діючого законодавства. У зв`язку з вищевикладеним та відповідно до зазначених норм ДУ П`ятихатська виправна колонія (№ 122) , є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі вищевикладеного, в порушення п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) занизило базу нарахування єдиного внеску на суму 1536633,86 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску.

На підставі вищевикладеного, в порушення п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) занижено суму нарахованого єдиного внеску на суму 338059,45 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених.

Крім зазначеного, перевіркою строкових трудових договорів, наказів на працевлаштування, табелів обліку робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати та звітності з ЄСВ встановлено, що ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) самостійно донарахувало єдиний внесок, у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, на заробітну плату найманим працівникам, у розмірі 22%.

Отже, ДУ П`ятихатська виправна колонія (№122) в порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464 не своєчасно нарахувало ЄСВ на суми нарахованої заробітної плати (доходу) працівників за період січень-квітень 2017 року, в сумі 1501,95 грн.

Позивачем у поданому позові не спростовано виявлені в ході перевірки факти та висновки перевірки.

Таким чином, актом перевірки № 64013/04-36-13-06/0873307 від 07.11.2018 року підтверджується, а позивачем не заперечується факт порушення законодавства в частині заниження бази нарахування єдиного внеску на суму 1536633,86 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску, а також, несвоєчасної сплати узгодженої суми збору єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період, з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р.

Натомість, в обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що при етапуванні засудженого до установ виконання покарань надходить лише особова справа засудженого, в якій містяться наступні документи: вирок суду як підставу для виконання покарання і здійснення виправно-трудового впливу, анкета засудженого з упізнавальними фотокартками, дактилокарта; протокол затримання; характеристика й інші документи, які відображають поведінку і переміщення засудженого в період перебування у місцях попереднього ув`язнення, а в подальшому - і відбуття покарання, а паспорт громадянина України та ідентифікаційний код засудженого, як правило, відсутні. З огляду на викладене виходить, що під час працевлаштування та оплати праці засуджених виникає ряд питань, які унеможливлюють виконання вимог законодавства в частині укладання трудових договорів, подачі повідомлення про прийом на роботу, здачі звіту та перерахування єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати (доходу), здачі звіту за ф. № 1- ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, так як, для складання будь-якого з наведених документів необхідні паспорт та ідентифікаційний код. Вказує, що по причині відсутності паспорта та ідентифікаційного коду, неможливо здати звіт за ф. № 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу. Також враховуючи те, що засуджені не виконують норму виробітку, отримання ними мінімальної заробітної плати, є не можливим. Тобто, якщо засуджений не виконав норму виробітку у зв`язку з відмовою працювати або у зв`язку з порушенням правил внутрішнього розпорядку був покараний та деякий час не працював, був етапований до медичної частини, то все одно установа повинна сплатити ЄСВ в повному розмірі, а це неймовірно великі суми, які є непосильними для установи. При цьому, заробітна плата засуджених в установі не фінансується з загального фонду, всі виплати проводяться за рахунок спеціального фонду.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку, відповідно до умов трудового договору (контракту).

Так, Закон України від 08 липня 2010 року № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , (далі - Закон № 2464-VI) визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункти 2, 3, 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1(крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).

За приписами частини 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У відповідності до частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, згідно із законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною 10 ст.25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

В силу частини 13 статті 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цимЗаконом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування), включно.

Також, суд враховує, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 13 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінально-виконавчим кодексом України визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Згідно частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Згідно частини першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

У частини першій статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України вказано, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Нормативно-правовим актом, яким встановлюється форма і система оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі, є Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 396/5 від 07.03.2013 року (далі Інструкція № 396/5).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 396/5, засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю (пункт 1.3 Інструкції № 396/5).

Згідно пункту 3.1 Інструкції № 396/5 засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

У пункті 5.1 Інструкції № 396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі, при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до пункту 6.3 зазначеної Інструкції, відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюється відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого, їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також, додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Примусовість характеру трудових відносин засуджених, а також, мета їх виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що, однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу ознак заробітної плати.

Норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці. У зв`язку з чим, обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

Відповідно допункту 176.2 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4.

Згідно пункту 1.3 зазначеного Порядку, його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також, суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (пункт 119.2 ПК).

Відповідно допункту 127.1 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків, нести визначену законодавством відповідальність.

Під час розгляду справи судом було встановлено не нарахування та не відображення позивачем у звітності (таблиця 1, 6 додатка 4 Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів), за 2016 рік: жовтень 51 особа, листопад 51 особа, грудень 52 особи, за 2017 рік: січень 42 особи, лютий 39 осіб, березень 45 осіб, квітень 53 осіб, травень 37 осіб, червень 41 особа, липень 38 осіб, серпень 40 осіб, вересень 37 осіб, жовтень 39 осіб, листопад 30 осіб, грудень 32 особи, за 2018 рік: січень 25 осіб, лютий 30 осіб, березень 38 осіб, квітень 34 особи, травень 38 осіб, червень 37 осіб, сум заробітної плати засуджених із врахуванням сум додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 1536633,86 грн.

Таким чином, позивачем за період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. занижено базу нарахування єдиного внеску на суму 1536633,86 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску та не включено до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених на суму 1536633,86 грн., що призвело дозаниження суми нарахованого єдиного внеску, на суму 338059,45 грн..

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку, суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

На підставі викладеного, позовна заява Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)", є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)", суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки)- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 травня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька