Постанова

від 15.10.2019 по справі 160/2602/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2602/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№122)" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 р. (суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/2602/19 за позовом Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№122)" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державна установа «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)» звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 056721306 від 10.12.2018, яким донараховані штрафні санкції на суму 510,00 грн. за порушення п.п. "б" п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4; рішення № 0565731306 про застосування штрафних санкцій 169394,24 грн. за порушення п.1 ч. 2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за наслідками якого донараховано 339561,40 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; вимогу № Ю-0565741306 про сплату боргу на суму 339561,40 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник висловив свою незгоду з висновками акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні рішення. На його думку, контролюючий орган не врахував особливості працевлаштування осіб, засуджених до відбування покарання, у яких, у багатьох випадках, відсутні необхідні документи (паспорт, ідентифікаційний код). При складанні звітності про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів в системі відсутні спеціальні коди, не зроблена методика подання звітності саме на засуджених. Прогалини у діючому законодавстві створюють перешкоди для належного виконання вимог по нарахуванню обов`язкових платежів.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Державна установа «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)» (код ЄДРПОУ 08733073) зареєстрована 29.11.1999 у встановленому законом порядку, перебуває на податковому обліку в Кам`янській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. У період з 10.10.2018 по 31.10.2018 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 5418-п від 20.09.2018 року, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4ст.77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку Державної установи «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)»з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 , єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.07.2015 по 30.06.2018. За результатами перевірки, 07.11.2018 складено акт № 64013/04-36-13-06/0873307, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень: п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 338059,45 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених; п. 1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині не своєчасного нарахування єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати (доходу) працівників за період січень-квітень 2017 року, в сумі 1501,95 грн.; абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 р. за № 4, в частині подання Податкових розрахунків за ф. №1- ДФ про суми доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, за період III кв. 2015 року - II кв. 2018 року без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб та відображення застосованої податкової соціальної пільги. На підставі акта № 64013/04-36-13-06/0873307 від 07.11.2018 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 10.12.2018 прийняті на струпні рішення: - податкове повідомлення-рішення № 0565721306, яким ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№ 122)» нараховані штрафні санкції у сумі 510 грн.; - рішення № 0565731306 про застосування штрафних санкцій у сумі 169394,24 грн.; - вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0565741306, якою визначено суму боргу (недоїмки) у розмірі 339561,40 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок. У випадку невиконання цих обов`язків - нести визначену законодавством відповідальність.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

За приписами статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Відповідно до пункту 1 статті 122 цього ж Кодексу, засуджені до позбавлення волі, залучені до оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та облік визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами ( пункт 1 частини 1 статті 7 Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Перевіркою встановлено, що ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122)» у 2016 та 2017 роках використовувало працю осіб, засуджених до відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Оформлення трудових відносин за період з 01.10.2016 р. по 30.06.2018 р. здійснювалося наказами про працевлаштування.

В цей період ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122)» занизила базу нарахування єдиного внеску на суму 1536633,86 грн. за рахунок не включення заробітної плати засуджених із нарахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску (а.с.29, 30). Внаслідок наведеного порушення відбулось заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 338059,45 грн.

Крім того, під час перевірки встановлено, що ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122)» самостійно донарахувало єдиний внесок, у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, на заробітну плату найманим працівникам, у розмірі 22%.

Встановлені порушення стали підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень, які суд першої інстанції, за результатами дослідження змісту акту перевірки, аналізу доводів сторін та приписів чинного законодавства, визнав правомірними.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відсутність у засуджених, у більшості випадків, паспортів, ідентифікаційних кодів унеможливлюють виконання вимог законодавства в частині укладення трудових договорів, подачі повідомлення про прийом на роботу, здачі звіту № 1-ДФ. Крім того, на думку скаржника, зважаючи на відсутність належного нормативного регулювання праці засуджених, колонія не має правових підстав для вирішення питань, які не врегульовані законодавством, в тому числі, нарахування та сплати ЄСВ.

Однак, як зазначено в акті, перевіркою питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками не встановлено використання праці засуджених без належного оформлення трудових відносин (а.с.24). Крім того, предметом податкової перевірки визначені питання повноти нарахування та сплати податку на доходи фізиних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.18).

Доводи скаржника щодо відсутності належного нормативного регулювання праці засуджених колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вирішення цього питання виходить за межі компетенції як контролюючого органу, так і суду.

Колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого, їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також, додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Крім того, на думку колегії суддів, частина 1 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, в якій зазначено, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, не допускає множинного трактування права цих осіб на працю, на соціальне страхування та пенсійне забезпечення. При цьому, неналежне виконання позивачем обов`язку в частині нарахування та сплати ЄСВ прямо впливає на обсяг цих прав осіб, засуджених до позбавлення волі, як застрахованих осіб.

Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "П`ятихатська виправна колонія (№122)" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 р. в адміністративній справі №160/2602/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 15 жовтня 2019 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2019 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник

суддя Т.С. Прокопчук