Рішення

від 22.05.2019 по справі 280/1179/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2019 року Справа № 280/1179/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 245, ЄДРПОУ 40386712)

третя особа Відділ освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області (70600, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Єдності, буд. 32, ЄДРПОУ-02136258

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа Відділ освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та скасувати рішення про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 1 від 11 січня 2019 року;

-зобов`язати Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугою років з 11 січня 2019 року, відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Ухвалою суду від 25 березня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 23 квітня 2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що у січні 2019 року позивач звернувся до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та надав всі необхідні документи. Листом від 21 січня 2019 року № 848/03 відповідач направив ОСОБА_1 Рішення Комісії з проблемних питань пенсійного забезпечення № 1 від 11 січня 2019 року, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки до стажу роботи за вислугою років мені зараховано лише 19 років 08 місяців 17 днів. З рішенням Відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугою років позивач не погоджується, вважає відмову протиправною з огляду на те, що загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає - 31 рік 06 місяців 22 дні, з них вислуга років, як працівник освіти складає 28 років 02 місяці 24 дні.

ОСОБА_1 просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№15417 від 17 квітня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що як вбачається з довідки №4 від 08 січня 2019 року, виданої Відділом освіти, молоді та спорту, в період з 02 квітня 2007 року по 08 січня 2019 року, ОСОБА_1 працювала на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації та вчителем історії КУ Пологівської СРШ I- III ступенів №2 за сумісництвом. Період роботи з 02 квітня 2007 року по 08 січня 2019 року, на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, не зараховується до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки зазначена посада не передбачена Переліком №909 від 04 листопада 1993 року, а період роботи вчителем історії за сумісництвом права на пенсію за вислугу років не дає. Отже вказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не має достатнього стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

Представник Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№13804 від 08 квітня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи працівників освіти є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах та у закладах, віднесених до Переліку. Відповідно до Переліку робота Позивача ОСОБА_1 на посадах вчителя історії та ОБЖ (Основ безпеки життєдіяльності) відноситься до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років. Відомості з трудової книжки Позивача ОСОБА_1 та довідка від 22 лютого 2019 року № 27, видана відділом освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, підтверджують наявність у Позивача 31 року 06 місяців 22 дня загального стажу роботи, з них на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - 28 років 06 місяців. Таким чином у Позивача наявний спеціальний стаж роботи, який дозволяє призначення пенсії за вислугою років.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Листом від 21 січня 2019 року №848/03 Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача про відмову в призначені пенсії за вислугою років Рішенням Комісії з проблемних питань пенсійного забезпечення №1 від 11 січня 2019 року, та надане вказане Рішення.

ОСОБА_1 , не погодившись із Рішенням Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 1 від 11 січня 2019 року, звернулась з цим позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

В матеріалах адміністративної справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 Серія НОМЕР_2 від 15 серпня 1987 року, довідка Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської Районної Державної Адміністрації про стаж роботи №4 від 08 січня 2019 року, довідка Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської Районної Державної Адміністрації про стаж роботи №27 від 22 лютого 2019 року, з яких судом встановлено, що позивач у період з 15 серпня 1987 року по 02 квітня 2007 року працювала на посадах: вчителя історії, вчителя ОБЖ, заступника директора школи з виховної роботи зі збереженням годин ОБЖ, заступника директора школи з навчально-виховної роботи на час декретної відпустки основного працівника.

З 02 квітня 2007 року ОСОБА_1 працювала на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Пологівської Районної Державної Адміністрації, та в період з 02 квітня 2007 року по 08 січня 2019 року працювала на посаді вчителя історії КУ Пологівської СРШ І-ІІІ ступенів №2 за сумісництвом.

Таким чином загальний стаж позивача складає 36 років 1 місяць 4 дні.

Суд зазначає, що пенсія за вислугу років працівникам освіти призначається відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Переліку закладів і установ освіти, охороні здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 51 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

За приписами пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років необхідна наявність ряду умов у сукупності, зокрема: досягнення особою пенсійного віку; наявність у особи необхідного спеціального стажу; вихід пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

У Рішенні відповідача № 1 від 11 січня 2019 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років зазначено, що ОСОБА_1 має стаж роботи за вислугою років 19 років 08 місяців 17 днів, а період роботи з 02 квітня 2007 року по 08 січня 2019 року, на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, не зараховується до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки зазначена посада не передбачена Переліком №909 від 04 листопада 1993 року

З цього приводу суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік).

Відповідно до зазначеного Переліку, педагоги - організатори загальноосвітніх навчальних закладів, військових навчальних закладів, музичних і художніх шкіл мають право на пенсію працівника освіти за вислугу років.

В примітці 2 до цього Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Розділом 1 Освіта Переліку передбачені, зокрема, викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, а саме: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Таким чином, суд звертає увагу, що вказаному переліку посада методиста районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту відсутня, отже суд погоджується з твердженням відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду праці позивача на вказаній посаді до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Щодо роботи позивача у період з 02 квітня 2007 року по 08 січня 2019 року на посаді вчителя історії КУ Пологівської СРШ І-ІІІ ступенів №2 за сумісництвом суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій №245 від 03 квітня 1993 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Постанова №245) робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Пунктом 2 Постанова №245 встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Таким чином суд зазначає, що оскільки робота за сумісництвом не забезпечує зайнятість працівника протягом повного робочого дня, а тому не може зараховуватись до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Отже, враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного спеціального стажу роботи для призначення їй пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , тому дії відповідача є законними та обґрунтованими, отже Рішення № 1 від 11 січня 2019 року є таким, що прийняте на підставі та у межах чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість дій при прийнятті Рішення № 1 від 11 січня 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 143, 243-246, 263, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул. Магістральна, буд. 245, ЄДРПОУ 40386712), третя особа Відділ освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області (70600, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Єдності, буд. 32, ЄДРПОУ-02136258) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 травня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов