Рішення

від 13.03.2019 по справі 183/1817/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1817/18

№ 2/183/402/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом позовну заяву ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

03.04.2018року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому просить встановити факт належності її матері ОСОБА_3 садового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 11.08.2001року, посвідченого Новомосковською товарною біржею за реєстраційним № 105, а також визнати за нею право власності, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на садовий будинок АДРЕСА_1 , що складається з будинку - А , загальною площею 59,7кв.м., з надвірними побудовами сараї -Б,Д, літній душ -В, убиральня Г, альтанка -Є, навіс -Ж, огорожа № 1-2, покриття №3, водоколонка -К, що розташований на земельній ділянці, площею 0,0505га.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Майної Г.Є . 21 травня 2018 року відкрите провадження по справі.

В зв`язку з закінченням повноважень судді Майної Г.Є., після повторного автоматичного розподілу справа передана в провадження судді Сороки О.В.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , якій за життя належала на праві власності земельна ділянка № НОМЕР_8 у садівничому товаристві "Трубник" ( код ЄДРПОУ 24422119) с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 11.08.2001року, посвідченого Новомосковською товарною біржею за реєстраційним № 106 та дачний будинок -А, загальною площею 59,7кв.м., з надвірними побудовами сараї -Б,Д, літній душ -В, убиральня Г, альтанка -Є, навіс -Ж, огорожа № 1-2, покриття №3, водоколонка -К, що розташований на вказаній вище земельній ділянці № НОМЕР_8 у садівничому товаристві "Трубник" с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 11.08.2001 року, посвідченого Новомосковською товарною біржею за реєстраційним № 105. Спадкове майно, що залишилося на день смерті матері позивачка прийняла в установлений законом строк. 13.04.2017року державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-191, позивачеві було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0505га в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Піщанка, садівниче товариство " Трубник " , № НОМЕР_8 , що призначена для колективного садівництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, Дане свідоцтво зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним № 1224548712232, запис № 19969258 від 13.04.2017року. Стосовно дачного будинку, розташованого за вище зазначеною адресою, то на запит нотаріуса КП " Новомосковське МБТІ" ДОР видала довідку № 20202/16 від 29.03.2016року, де зазначено, що згідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно, у період з 03.09.2012року по 29.12.2012року, реєстрація прав власності на вказаний вище будинок не відбувалась. В період з 1999року по 01.09.2012року адміністративна територія Новомосковського району перебувала в зоні обслуговування Новомосковського районного комунального підприємства БТІ "Інвентаризатор", яке з серпня 2012року знаходиться в стані ліквідації і до теперішнього часу не передані інвентаризаційні, реєстраційні справи та реєстрові книги на об`єкти нерухомого майна, розташовані на території Новомосковського району. У зв`язку з цим КП " Новомосковське МБТІ" ДОР не має можливості надати інформацію щодо реєстрації права власності за її матір`ю на вказане нерухоме майно.

13.04.2017 року Державний нотаріус Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори надав мені Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де зазначалося, що згідно до п.4.15 глави 10 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року № 296/5, ст. 182 Цивільного Кодексу України, п. 19 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015року за № 1127, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Таким чином, позивач зазначає, що позбавлена можливості надати нотаріусу підтвердження належності спадкового майна спадкодавцеві, тому звернулася до суду з зазначеним позовом.

До початку судового розгляду представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Представник в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора надала до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Справа у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України, з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. НОМЕР_8 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у свій сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду надане свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , у відповідності до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контора заведено спадкову справу № 534/2015, у відповідності до якої ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємець за законом та отримала 13.04.2017 року свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0505га в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що призначена для колективного садівництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Постановою державного нотаріусу Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 13.04.2017року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину на садовий будинок, оскільки згідно до п.4.15 глави 10 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року № 296/5, ст. 182 Цивільного Кодексу України, п. 19 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015року за № 1127, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

У відповідності до ч. 2 ст. 315ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суду надано копію повторного свідоцтва про народження, видане російською мовою Ігренським міським ЗАГС Самарського району м. Дніпропетровська , серії НОМЕР_2 від 18.08.1982року згідно до актового запису № 76 від 05.04.1966року, у відповідності до якого ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками (мовою оригіналу) значаться ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_6 07.06.1986 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , внаслідок чого прізвище дружині присвоєне ОСОБА_9 , про що свідчить копія свідоцтва про одруження, видане російською мовою ЗАГС Індустріального району м. Дніпропетровська.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про її смерть Серії НОМЕР_3 , виданого 30.07.2015року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 767.

Суду надано копію договору купівлі-продажу нерухомості від 11.08.2001року, посвідченого Новомосковською товарною біржею за реєстраційним № 106 . Даний договір зареєстровано в Новомосковському БТІ за № 1276-3 від 10.09.2001року. На підставі вказаного договору купівлі - продажу спадкодавцю був переданий Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_4 , виданий 30.08.2001року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_5 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6 . Площа земельної ділянки дорівнює 0,0505га. Призначення - для колективного садівництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

З копії договору купівлі-продажу нерухомості від 11.08.2001року, посвідченого Новомосковською товарною біржею за реєстраційним № 105. Даний договір зареєстровано в Новомосковському БТІ у реєстрову книгу І за реєстром № 91 від 10.09.2001року, вбачається, що ОСОБА_3 належав на праві власності дачний будинок -А, загальною площею 59,7кв.м., з надвірними побудовами сараї -Б,Д, літній душ -В, убиральня Г, альтанка -Є, навіс -Ж, огорожа № 1-2, покриття №3, водоколонка -К, що розташований на вказаній вище земельній ділянці № НОМЕР_8 у садівничому товаристві "Трубник" с . Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області.

Суду надана копія свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у відповідності до якого ОСОБА_10 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0505га в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що призначена для колективного садівництва; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Зазначене свідоцтво зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним № 1224548712232.

Крім того, суду надано копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 31.07.2001року Новомосковським бюро технічної інвентаризації, з якого вбачається, що власником земельної ділянки та садового будинку з господарськими спорудами є ОСОБА_3 .

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону, а саме.

У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про власність , чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 ЗУ Про товарну біржу №1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року згідно ч. 2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Міністерство юстиції України за №17-12-44 від 10 квітня 1998 року роз`яснило, що угоди, укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Відповідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року Про судову практику по справам про визнання угод недійсними , з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно ст. ст. 227, 242 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. 15 ЗУ Про товарну біржу , біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Як вбачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомості, сторони за договором - уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належних продавцю на праві власності об`єктів нерухомого майна. Позивачем у справі усі умови за договором виконані. Згідно з п. 3 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана позивачу за 42 576 грн., які отримані Продавцем від Покупця до підписання угоди. Доказів того, що сторони заперечували укладений договір, згідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не було надано, тому, суд вважає укладений договір дійсним.

Оскільки покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, фактично володіє об`єктами нерухомості, угода купівлі-продажу не визнавалась недійсною, позивач на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 ЗУ Про власність набув право власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володіє ним. Передбачених законом підстав для невизнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу нерухомого майна в судовому порядку немає.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості, виконання договору відбулося.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності реєстрації таких прав, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу, яка втратила чинність 13 грудня 1995 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене Міністерством юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, зареєстроване і Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу, реєстрація будинків проводили органи БТІ виконкомів місцевих рад. Об`єктами реєстрації були будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером в межах міст та сіл, що належали , в тому числі громадянам на праві особистої власності. Інструкція втратила чинність 13 грудня 1995 року.

В свою чергу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справа у своєму листі № 24-753/04/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , коли перші власники належним чином не оформили належне їм право власності та не зареєстрували його в органах БТІ, спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, його право має бути визнане в судовому порядку.

Аналіз поданих зазначених норм закону, у сукупності з поданими доказами, дає суду достатніх даних про те, що спадкодавець на законних підставах набула право власності на спірний садовий будинок, що не потребує встановлення факту належності їй нерухомого майна, в судовому порядку. Між тим, спадкоємець позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкодавець за життя належним чином не зареєстрував своє право на нерухоме майно, тому позов в частині визнання права власності, в порядку спадкування за законом, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.392,1220,1223 ЦК України, ст.ст. 12,76,81,89, 263, 265,315 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора - про встановлення юридичного факту та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом-задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_12 , ідентифікаційний № НОМЕР_7 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на садовий будинок АДРЕСА_1 , що складається з будинку - А , загальною площею 59,7кв.м., з надвірними побудовами сараї -Б,Д, літній душ -В, убиральня Г, альтанка -Є, навіс -Ж, огорожа № 1-2, покриття №3, водоколонка -К, що розташований на земельній ділянці, площею 0,0505га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.