Постанова

від 20.05.2019 по справі 520/9881/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 р. Справа № 520/9881/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Ковтун А.С.

представника відповідача Репетун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019, суддя Зоркіна Ю.В., 61022, майдан Свободи, 6, Харків, повний текст складено 04.03.19 по справі № 520/9881/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД"

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових оперіцій,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" (далі по тексту - ТОВ "ЛЮМЕН ЛТД", відповідач), в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують ТОВ «Люмен ЛТД» .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року по справі 520/9881/18 адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року по справі 520/9881/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ДФС у Харківській обл. у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що запити направлені податковим органом містили фактичні і правові підстави для їх направлення з описом інформації, що запитується та переліком документів, які необхідно надати для її підтвердження або спростування. Посилаючись на вимоги пп.16.1.13 п.16.1 ст.16, пп.20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, вважає необхідним здійснення арешту майна платника податків, зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують ТОВ «Люмен ЛТД» . Стверджує, що існують всі правові підстави для задоволення судом вимог ГУ ДФС у Харківській обл.

Представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, про не відповідність запитів від 10.07.2017 року №9449/10/20-40-14-21-16 та від 17.07.2018 №29737/10/20-40-14-21-16 вимогам чинного законодавства. При цьому, звернув увагу на те, що на зазначені запити підприємством позивача були надані пояснення по правовідносинам із зазначеними у запиті контрагентами. З огляду на викладені обставини, вважає правомірним недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та, як наслідок, безпідставними позовні вимоги про накладення арешту майна ТОВ "ЛЮМЕН ЛТД". Також, вважає, що обраний спосіб захисту по зверненню контролюючого органу до суду із позовом про зупинення видаткових операцій на рахунку відповідача не охоплюється підставами, визначеними у статті 94 ПК України, зокрема, відмовою платника податку у проведенні перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Крім того, зауважив, що з моменту застосування рішенням начальника ГУ ДФС у Харківській обл. № 40648/10/20-40-14-21-16 від 26.09.2018 року умовного адміністративного арешту майна позивача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до вимог п.п. 94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України. Також, вказав на те, що звертаючись до суду, податковий орган просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача без зазначення його виду, що є обов`язковим, оскільки, в такому випадку судове рішення втрачає елемент правової визначеності. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що10.07.2017 року за вих. № 9449/10/20-40-14-21-16 податковим органом на адресу відповідача направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) по взаємовідносинам з ТОВ «Еко-клін» , ТОВ «Крокусагротрейд» , ТОВ «Нео-Текс» , ТОВ «Агросервіс» та ТОВ «РБК Еліто-сфера» за відповідні періоди.

17.07.2018 року за вих. № 29737/10/20-40-14-21-16 податковим органом на адресу відповідача направлено запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) по взаємовідносинам з ТОВ «Союз Кепітал Строй» , ТОВ «Крокусагротрейд» , ТОВ «Нью Білд Прайм» та ТОВ «РБК Еліто-сфера» за відповідні періоди.

Вказані запити відповідачем отримані, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться у матеріалах справи.

Листами від 18.08.2017 року № 12 та від 05.09.2018 року № 46 товариством надано податковому органу інформацію про взаємовідносини з відповідними контрагентами, без надання копій первинних бухгалтерських документів, із посиланням на те, що запити не відповідають вимогам ст.73 ПК України.

За результатами розгляду вказаних листів, позивачем з посиланням на положення пп.20.1.4 п.201.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п 78.1.19 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України 24.09.2018 видано наказ № 7141 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Люмен ЛТД»

25.09.2018 року фахівцем позивача здійснено вихід на перевірку за податковою адресою товариства, проте у допуску до проведення перевірки йому відмовлено, про що було складено акт № 7517/20-40-14-21-07.

Внаслідок недопуску до проведення перевірки, з урахуванням приписів п.п.94.2.2 п.92.2 ст.94 ПК України, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській обл. 26.09.2018 року прийняте рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача № 40648/10/20-40-14-21-16.

Головне управління ДФС у Харківській обл. звернулось до суду з даним позовом про підтвердження обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують ТОВ «Люмен ЛТД» .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що із зазначених у запиті документів не вбачається наявності інформації про порушення закону саме відповідачем, адміністративний арешт на момент звернення до суду є припиненим, відсутні докази наявності у відповідача податкового боргу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують ТОВ «Люмен ЛТД» .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Право на проведення перевірки, в тому числі документальної виїзної визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із абзацом 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом. Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до підпункту 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючим органам надано право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Аналогічні положення закріплені в пункті 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245.

За змістом положень п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналізуючи наведені положення податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

У відповідності до п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

З аналізу наведених норм вбачається, що арешт майна платника є негативним наслідком дій платника та може бути застосовано з двох підстав: - якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пунктом 94.6. статті 94 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, в т.ч. недопуску до перевірки, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що ГУДФС у Харківській обл. на підставі пп. 20.1.4 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1 ст. 61, пп. 62.1.3 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України прийнято наказ від 24 вересня 2018 року №7141 «Про ведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Люмен ЛТД» .

Прийняттю наказу № 7141 передувало направлення на адресу позивача, письмових запитів про надання документальних підтверджень та пояснень від 10.07.2017 року за вих. № 9449/10/20-40-14-21-16 по взаємовідносинам з ТОВ «Еко-клін» , ТОВ «Крокусагротрейд» , ТОВ «Нео-Текс» , ТОВ «Агросервіс» та ТОВ «РБК Еліто-сфера» за відповідні періоди; від 17.07.2018 року за вих. № 29737/10/20-40-14-21-16 по взаємовідносинам з ТОВ «Союз Кепітал Строй» , ТОВ «Крокусагротрейд» , ТОВ «Нью Білд Прайм» та ТОВ «РБК Еліто-сфера» за відповідні періоди.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу. Вказані висновки узгоджуються в позицією Верховного Суду (постанова №820/4437/18 від 28 лютого 2019 року), яка враховується судом апеляційної інстанції згідно з ч.5 ст.242 КАС України.

Однак, із вказаних запитів податкового органу, вбачається, що зазначені в них документи не надають обґрунтованих та достатніх сумнівів у вчиненні позивачем податкового правопорушення у розумінні ст. 109 ПК України, як передумови направлення запитів, податкові інформації складені відносно інших платників податків, охоплюють лише певні періоди діяльності контрагентів, що не виключає можливості придбання контрагентом товару у попередні звітні податкові періоди, документи не враховує предмету вчинених між платниками правочинів (обіг товарів, що не потребує задіяння в господарських операціях кваліфікованого персоналу, спеціальних технічних ресурсів тощо).

При цьому, листами від 18.08.2017 року № 12 та від 05.09.2018 року № 46 товариством надано податковому органу інформацію про взаємовідносини з відповідними контрагентами.

Отже, з огляду на те, що п.п. 78.1.1 ст. 78 ПК України визначає підставою для прийняття контролюючим органом рішення з приводу призначення перевірки саме отримання інформації про порушення закону платником, а не будь-якими іншими особами, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для винесення наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Люмен ЛТД» від 24.09.2018 року № 7141.

Крім зазначеного, застосування арешту коштів платника податків можливе лише за наявності підстав визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, який є спеціальним щодо норм пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018, по справі №813/4401/16, в якій, зокрема, зазначено, що за змістом підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20ПК України, пункту 94.2 статті 94 ПК України , вбачається, що законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням, суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (не виключно обов`язку сплатити податкове зобов`язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна). При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, колегія суддів враховує наведену позицію суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вказує на те, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції ГУ ДФС в Харківській області не додано доказів наявності в у відповідача податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту .

Щодо посилань апелянта на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки відповідача, як на підставу для зупинення видаткових операцій на банківських рахунках ТОВ «Люмен ЛТД» , колегія суддів зазначає наступне.

Можливість застосування такого заходу податкового примусу, як зупинення видаткових операцій передбачена щодо наступних правовідносин, закріплені в положеннях пп. 20.1.32. п. 20.1. ст. 20 ПК України, згідно з якими, контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Згідно з абз. 2, 3 п. 89.4. ст. 89 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов`язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна;

У відповідності до абз. 2, 3 п. 91.4. ст. 91 ПК України, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 20.1.31,20.1.32 п. 20.1. ст. 20, п. 89.4 ст. 89, п. 91.4 ст. 91 ПКУкраїни не передбачено можливість зупинення видаткових операцій платника податків внаслідок відмови від проведення фактичної перевірки, натомість ПК України чітко визначено, що такий захід стосується податкового керуючого та здійснюваних ним повноважень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року по справі № 520/9881/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 24.05.19.