Постанова

від 22.05.2019 по справі 500/2876/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3901/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (суддя - Мартиць О.І., час ухвалення - 14:18, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 25.02.2019 року),

в адміністративній справі №500/2876/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області,

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

У грудні 2018 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1621/414/АВ/ТД-ФС від 05.12.2018 р. про накладення на позивача фінансових штрафу в розмірі 111690 грн..

Відповідач Управління Держпраці у Тернопільській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1621/414/АВ/ТД-ФС від 05.12.2018 р. на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 111690 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 18.02.2019 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є незаконним і необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 15-16.11.2018 року Управлінням було проведено інспекційне відвідування позивача ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено, що на пилорамі, за місцем здійснення підприємницької діяльності позивачем, працював ОСОБА_2 , який трудового договору чи іншого договору з ФОП ОСОБА_1 не надав. Таким чином, Управлінням встановлено, що в порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України позивач фактично допустив до роботи на об`єкті своєї підприємницької діяльності в якості пилорамника (помічника пилорамника) без повідомлення Державної фіскальної служби та без укладення трудового договору гр. ОСОБА_2 .. Тому, на підставі виявленого порушення, відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України відповідачем правомірно винесено постанову №ТР1621/414/АВ/ТД-ФС від 05.12.2018р. про накладення на позивача штрафу в розмірі 111690 грн.. Вказує апелянт, що суд першої інстанції безпідставно не врахував вимог чинного законодавства та доводів Управління щодо безпідставності позову.

За результатами апеляційного розгляду апелянт Управління Держпраці у Тернопільській області просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18.02.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 18.02.2019 року - без змін.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу №736 від 14.11.2018 р. та направлення №ТР1621/414 від 14.11.2018 р., в період з 15.11.2018 р. по 16.11.2018 р. Управлінням Держпраці у Тернопільській області було проведено інспекційне відвідування ФОП Паньківа Т. ОСОБА_3 . щодо дотримання вимог законодавства про працю, за місцем фактичного здійснення діяльності: м.Зборів АДРЕСА_1 Хмельницького,55 пилорама (територія ТОВ Зборівський цегельний завод ) (а.с. 25, 26).

16.11.2018 р. за результатами проведення інспекційного відвідування інспектором праці Управління Держпраці у Тернопільській області було складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ТР1621/414/АВ (а.с. 27-29).

Із змісту вказаного Акту інспекційного відвідування видно, що в ході інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем ФОП ОСОБА_1 , зокрема, вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: фактично допустив до роботи на об`єкті своєї підприємницької діяльності - орендованій пилорамі в якості пилорамника (помічника пилорамника) без повідомлення ДФС та без укладення трудового договору у письмовій формі відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України гр. ОСОБА_2 , що на день інспекційного відвідування 15.11.2018 року працював на пилорамі, обговорював з замовником порізки деталі оплати за виконану роботу та не мав укладеного з ФОП ОСОБА_1 трудового договору, тобто не перебував у трудових відносинах з позивачем.

Листом №4066/01-05-12.3/18 від 28.11.2018 року відповідач направив позивачу повідомлення про розгляд справи на 05.12.2018 року щодо накладення фінансових санкцій (а.с. 36).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі Акту інспекційного відвідування, відповідачем Управлінням Держпраці у Тернопільській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР1621/414/АВ/ТД-ФС від 05.12.2018 р., якою застосовано до позивача ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 111690 грн. за виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог ч.3 статті 24 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с. 9, 37).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, тобто визнання протиправною та скасування постанови №ТР1621/414/АВ/ТД-ФС від 05.12.2018 р. про накладення штрафу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. пост. КМ України від 26.04.2017 р. № 295 (далі Порядок № 295).

Так, пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів (п.10 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником (п.19, п.20 Порядку №295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (п.28 Порядку №295).

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п.29 Порядку №295).

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. пост. КМ України від 17 липня 2013 р. №509.

Так, відповідно до пункту 6 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

З матеріалів справи видно, що підставою для винесення оскарженої постанови від 05.12.2018 року про накладення на позивача штрафу стали, зокрема, висновки Акту інспекційного відвідування від 16.11.2018 року про те, що позивач ФОП ОСОБА_1 за адресою фактичного здійснення підприємницької діяльності в м.Зборів, вул АДРЕСА_1 Хмельницького,55 пилорама (територія ТОВ Зборівський цегельний завод ) допустив до роботи в якості пилорамника (помічника пилорамника) гр. ОСОБА_2 без укладення трудового договору.

Колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника, а підприємство (чи ФОП) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено та вірно враховано, що 15.11.2018 року гр. ОСОБА_2 не працював на пилорамі у ФОП ОСОБА_1 в якості найманого працівника, а допомагав пилорамнику ОСОБА_4 у роботі по порізці своїх пиломатеріалів, оплати за роботу не отримував, оскільки ріже свої пиломатеріали, договору чи домовленостей трудового характеру із підприємцем не укладав, іншої роботи (окрім порізки власних пиломатеріалів) не виконував.

Наведені обставини були встановлені судом першої інстанції шляхом допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_6 ..

Тому, безпідставними є твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції пояснень згаданих свідків.

Крім того, факт виконання ОСОБА_2 на час інспекційного відвідування 15.11.2018 р. будь-якої роботи в якості пилорамника (помічника пилорамника) досліджувався Зборівським районним судом Тернопільської області при розгляді матеріалів управління Держпраці у Тернопільській області щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого винесена постанова від 11.12.2018 р., якою закрито провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП (а.с. 15).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ФОП ОСОБА_1 громадянина ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, а відтак висновки відповідача, наведені в акті інспекційного відвідування від 16.11.2018 р. щодо порушень ФОП Паньківим Т.І. законодавства про працю, являються необ`єктивними.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що постанова про накладення штрафу на позивача №ТР1621/414/АВ/ТД-ФС від 05.12.2018 р. є протиправною і підлягає скасуванню.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України , не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року в адміністративній справі №500/2876/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складено 24.05.2019 року