Постанова

від 23.05.2019 по справі 804/3440/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №804/3440/16

адміністративне провадження №К/9901/41508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (суддя: О.В. Єфанова) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (колегія у складі суддів: А.А. Щербак, Н.П. Баранник, Ю.В. Дурасова) у справі № 804/3440/16 за позовомПублічного акціонерного товариства Комбінат Придніпровський доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби провизнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комбінат Придніпровський (далі - ПАТ Комбінат Придніпровський ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо безпідставного призначення та проведення перевірки ПАТ Комбінат Придніпровський за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року;

визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську по визнанню у акті № 8/08-03/2-01528186 від 06 січня 2012 року правочинів, вчинених ПАТ Комбінат Придніпровський з ТОВ Самара-Агро Плюс за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року нікчемними;

визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, які полягають у викладені в акті № 8/08-03/2-01528186 від 06 січня 2012 року протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених ПАТ Комбінат Придніпровський з ТОВ Самара-Агро Плюс за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000278822 від 18 квітня 2012 року.

Позов мотивований тим, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються наявним матеріалами, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську від 18 квітня 2012 року за №0000278822. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні господарських операцій з контрагентом - ТОВ Самара-Агро Плюс , які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами встановлені неправильно. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснено в задоволеній частині позовних вимог, яка оскаржується контролюючим органом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ Комбінат Придніпровський з питань відображення в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Самара-Агро Плюс за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт 06 січня 2012 року №8/08-03/2-01528186, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1408692 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 746354 грн., за червень 2011 року в сумі 629512 грн., за липень 2011 року в сумі 32826 грн.

Виявлені порушення пов`язані з тим, що в ході перевірки контролюючим органом не встановлено ланцюга постачання молочної сировини від контрагента - ТОВ Самара-Агро Плюс , податковий кредит якого формувався за рахунок ТОВ Нові системи та СФГ Оріль , у яких відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспортне обладнання. підставою такого висновку слугували матеріали позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Самара Агро Плюс Новомосковської ОДПІ з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року (акт від 21 липня 2011 року №280/231/37259341) та матеріали зустрічної звірки ТОВ Самара Агро Плюс Новомосковської ОДПІ щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СФГ Оріль їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року (довідка від 13 вересня 2011 року №498/231/37259341).

На підставі акта перевірки 18 квітня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000278822 по податку на додану вартість на суму 1375866,00 грн., штрафні санкції - 1 грн.

Судами попередніх інстанцій, а також в ході перевірки встановлено взаємовідносини між ПАТ Комбінат Придніпровський та ТОВ Самара-Агро плюс за договором №23 від 01 січня 2011 року на закупівлю молочної сировини та договору на транспортно-експедиційне обслуговування №188 від 26 березня 2011 року.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товару, дійшли правильного висновку, що реальність господарських операцій позивача за наведеними договорами підтверджується первинними документами податкового обліку, які містять всі необхідні реквізити, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

При укладенні договорів сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірним контрагентом договорів, цілком обґрунтовано також врахували використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

Разом з цим, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та від`ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Інших переконливих доводів ніж зазначено в касаційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у судах попередніх інстанцій, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентом, є недостовірними та суперечливими, контролюючим органом не представлено.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду