Постанова

від 23.05.2019 по справі 825/3842/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2019 року

Київ

справа №825/3842/15-а

адміністративне провадження №К/9901/28338/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуНіжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постановуЧернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 (суддя: Падій В.В.) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (колегія суддів у складі: Грищенко Т.М., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі №825/3842/15-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Овочева група доНіжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Овочева група звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козелецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (правонаступник Ніжинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області) від 07.07.2015 № 0002292200 та від 02.10.2015 № 0002652200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган, без належної на те правової підстави, дійшов висновку про зміну позивачем напряму використання товарів, робіт і послуг, придбаних протягом попередніх звітних періодів. Крім того, зазначив, що чинним законодавством України не визначено обов`язку платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов`язаного із виробництвом сільськогосподарської продукції, у періоді перебування сільгосппідприємства на загальній системі оподаткування у зв`язку із переходом на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2016, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, позовні вимоги задоволено.

Приймаючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки визначений Податковим кодексом України спеціальний режим оподаткування поширюється виключно на ті господарські операції, які здійснюються платником податків після переходу на спеціальний режим оподаткування, а відтак і на той податковий кредит, який виник за їх результатами. У той же час, в акті перевірки відповідача йдеться про розподіл сум податкового кредиту, сформованого у попередніх податкових періодах, які передували даті переходу на спеціальний податковий режим. Податковим кодексом України не передбачено, що у разі переходу на спрощену систему оподаткування у періоді, в якому відбувся такий перехід, платник податку втрачає право на отримання бюджетного відшкодування, яке, в свою чергу, виникло у попередньому податковому періоді, або ж на зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за рахунок значення попереднього податкового періоду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неврахування того, що при переході на спеціальний режим оподаткування ПДВ позивач змінив напрямок використання тих товарів (робіт, послуг), основних фондів, які були придбані підприємством в періоді перебування платником ПДВ на загальних підставах та які залишились на обліку у СГ на дату переходу на спеціальний режим оподаткування.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Овочева група зареєстроване юридичною особою та з 01.11.2011 було платником податку на додану вартість на загальних підставах, а з 01.03.2014 зареєстровано суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується копією відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом 21.01.2015 та копією витягу № 1425084500003 з реєстру платників податку на додану вартість станом на 21.02.2014, наявних у матеріалах справи.

Козелецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень на перевірку від 03.06.2015 №№ 64, 65, наказів від 27.05.2015 № 280 та від 09.06.2015 № 290, проведено з 03.06.2015 по 11.06.2015 позапланову документальну виїзну перевірку з питань правомірності декларування сум від`ємного значення, достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2015 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з травня 2013 року та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За результатами перевірки складено акт від 18.06.2015 № 950/22/37652123, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства: перевіркою не підтверджено відображене ТОВ Овочева група у декларації за березень 2015 року бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 388015 грн.; на порушення вимог підпункту 209.15.1. пункту 209.15. статті 209 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість (загальна декларація) на суму 538691 грн. у березні 2014 року; на порушення вимог підпункту 209.15.1. пункту 209.15. статті 209 Податкового кодексу України занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування) на суму 538691 грн. у березні 2014 року.

Виявлені порушення пов`язані з тим, що позивач при переході на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість змінив напрямок використання тих товарів (робіт, послуг), основних фондів, які були придбані підприємством у періоді перебування платником податку на додану вартість на загальних підставах, а тому повинен був в деклараціях з податку на додану вартість (загальній та скороченій) за березень 2014 року здійснити відповідне коригування податкового кредиту. Проте, у порушення вимог підпункту 209.15.1. пункту 209.15. статті 209 Податкового кодексу України, позивачем таке коригування проведено не було.

На підставі вказаного вище акта відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015: № 0002292200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 388015 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 97004 грн.; № 0002302200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 673364 грн., з них: за основним платежем - 538691 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 134673 грн.

Внаслідок оскарження прийнятих відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, скасовано в частині від 07.07.2015 № 0002302200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 485019 грн., у тому числі податку - 388015 грн. та штрафної санкції у сумі 97004 грн.; в іншій частині залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0002302200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 188345 грн., у тому числі податку - 150676 грн. та штрафної санкції у сумі 37669 грн. А також, залишено без змін і податкове повідомлення-рішення від 07.07.2015 № 0002292200 про зменшення розміру бюджетного відшкодування у сумі 388015 грн. та штрафної санкції у сумі 97004 грн.

За результатами розгляду скарг винесено нове податкове повідомлення-рішення із зменшеною сумою податкових зобов`язань: від 02.10.2015 № 0002652200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 150676 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 37669 грн.

Судами також встановлено, що в акті перевірки відсутні будь-які дані щодо зміни способу використання матеріальних ресурсів ТОВ Овочева група , та не вказано, яким чином підприємство використовує свої матеріальні ресурси і як це впливає на результати його діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва. При цьому, наявність даних щодо зміни способу використання матеріальних ресурсів ТОВ Овочева група не доведено представником відповідача і у судовому засіданні.

Пунктом 209.2. статті 209 ПК України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.2. статті 209 ПК України та пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів встановлено виключно цільовий характер використання сум ПДВ, перерахованих на окремі рахунки, а саме: такі кошти сільськогосподарські підприємства можуть використовувати лише для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Вказана норма не покладає обов`язку по проведенню коригування суми податкового кредиту з ПДВ по загальній декларації.

У свою чергу, підпункт 209.15.1. пункту 209.1. статті 209 ПК України містить перелік виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Так, у підпункті а підпункту 209.15.1. пункту 209.1. статті 209 ПК України зазначено, що у разі, якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Аналізуючи наведену норму, суди зробили правильний висновок про необхідність розподілу податкового кредиту з податку на додану вартість у процесі виробництва сільськогосподарської і несільськогосподарської продукції. І підставою для застосування вказаної норми є подія, яка пов`язана із зміною напрямку цільового використання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, скорочену декларацію по ПДВ подають лише ті платники податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування.

У абз. 5 п. 4 Розділу V Порядку вказано, що розподіл сум податкового кредиту здійснюється у тому періоді, в якому здійснювалось виготовлення та/або придбання товарів/послуг чи необоротних активів.

Водночас як правильно встановлено судами, у акті перевірки йдеться про розподіл сум податкового кредиту, сформованого у попередніх податкових періодах, які передували даті переходу на спеціальний податковий режим і подавати скорочену декларацію за попередні періоди з розподілом податкового кредиту, визначеного у періодах виготовлення/придбання товарів/послуг чи необоротних активів платник не може.

Проте, чинним законодавством не визначено обов`язку платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов`язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції у періоді перебування сільгосппідприємства на загальній системі оподаткування у зв`язку з переходом на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Виходячи вищевикладеного, суди дійшли правильного висновку, що вимога відповідача щодо необхідності коригування позивачем сум податкового кредиту у зв`язку із переходом на спеціальний режим оподаткування ПДВ є неправомірними.

Касаційний суд, також погоджується із застуванням норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій щодо визначення підстав вважати податковий кредит використаним або невикористаним.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами статті 200 ПК України податковий кредит з податку на додану вартість платник податків може використати або для погашення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, або для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, інших способів використання податкового кредиту податковим законодавством України не передбачено. Тобто невикористаним є податковий кредит, який не заявлявся до бюджетного відшкодування та який не зменшував податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Визначений цим кодексом спеціальний режим оподаткування поширюється виключно на ті господарські операції, які здійснюються платником податків після переходу на спеціальний режим оподаткування, а відтак і на той податковий кредит, який виник за їх результатами.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду