Постанова

від 24.05.2019 по справі 820/4444/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2019 року

Київ

справа №820/4444/16

адміністративне провадження №К/9901/31092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (суддя - Мельников Р.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року (судді: Дюкарєва С.В. (головуючий), Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі №820/4444/16 за позовом Агровиробничого торгівельно-заготівельного підприємства КООПЕРАТОР до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Агровиробниче торгівельно-заготівельне підприємство КООПЕРАТОР (далі - АТЗП "Кооператор") звернулось до суду з позовом до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.04.2016 №0002161300.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення, зважаючи на відсутність об`єкту оподаткування, оскільки належне на праві власності нежитлове приміщення в 2012 році було знищене.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.04.2016 №0002161300.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено з підстав та мотивів задоволення позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 у справі №820/4444/16 залишено без змін.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 2012 року об`єкт нерухомості нежитлового фонду АТЗП "Кооператор" за адресою: Харківська область, Валківський район, смт. Ков`яги, вул. Привокзальна, буд. 32 фактично перестав існувати, запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний нежитловий об`єкт, вчинений після 01.01.2013, також відсутній, а відтак саме вищезазначений об`єкт не вбачається за можливе визначити як об`єкт оподаткування згідно Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції у мотивувальній частині виходив з того, що сам факт знищення нерухомо майна не свідчить про втрату власником права власності на таке майно, оскільки право власності в такому випадку припиняється з моменту внесення змін до державного реєстру, а відтак на час проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у АТЗП Кооператор все ще було право власності на нежитлові будівлі площею 2761 метрів квадратних, які розташовані за адресою: Харківська область, Валківський район, смт. Ков`яги, вул. Привокзальна, буд. 32 , що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відтак, вищезазначене нерухоме майно, що належить позивачеві на праві власності є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Разом з тим, положеннями п. 33 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 пункту 265.5 статті 265 цього кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об`єктів нежитлової нерухомості. Таким чином, зазначеними вище положеннями встановлено максимальну ставку для обчислення у 2015 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що не може перевищувати 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. Прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 01.04.2016 №0002161300 вказаним вимогам не відповідає, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог АТЗП "Кооператор".

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку АТЗП "Кооператор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 01.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 01.03.2016, про що складено акт № 76/20-20-14-08/30640719 від 10.03.2016, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 266.3.3 п. 266.3, пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266, пп. 266.10.1 п. 266.10 ст 266 ПК України та донараховано податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на загальну суму 10 088,69 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002161300 від 01.04.2016, яким донараховано підприємству податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на загальну суму 63 394, 34 грн у т.ч. суму основного зобов`язання у розмірі 50 443,47 грн та штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 12 950,82 грн.

Контролюючим органом складено висновок від 30.03.2016 №2/76/20-20-14-08/30640719 до акту перевірки № 76/20-20-14-08/30640719 від 10.03.2016, яким встановлено, що рішенням від 23.01.2015р. № 752-УІ Ков`язької селищної ради Про справляння податків та зборів на території Ков`язької селищної ради виділено об`єкти нежитлової нерухомості, зокрема будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування та визначено ставку для будівель торговельних у розмірі 1,5% (18,27 грн./кв.м.) від розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином, перевіркою з урахуванням розгляду заперечення встановлено заниження суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на загальну суму 50 443,47 грн, податкові декларації з податку на нерухоме майно за 2015 рік, 2016 рік не подавались.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, а також порушення судами приписів ст. 12, ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 2.11 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3502/5, ст. 346 Цивільного кодексу України, пп. 266.3.3 п. 266.2, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу контролюючого органу у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, з посиланням на її необґрунтованість.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1 Пункт12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

9.2 Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

9.3 Пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

10. Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII).

10.1 Пункту 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII.

Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки (для об`єктів нежитлової нерухомості). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Враховуючи ухвалення Закону №71-VIII, яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, касаційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки здійснено на підставі рішення від 23.01.2015 №752-УІ Ков`язької селищної ради Про справляння податків та зборів на території Ков`язької селищної ради .

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податку на майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції при розгляді даної справи досліджено правомірність визначення об`єкта оподаткування та правильність розрахунку податку, однак, залишено поза увагою судів встановлення наявності законодавчих підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, що є визначальним у спірних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина перша та третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону, що є підставою для зміни рішення судів першої та апеляційної інстанції у мотивувальній частині, а тому касаційна скарга Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного суду України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року у справі №820/4444/16 змінити у мотивувальній частині щодо підстав для задоволення позовних вимог.

В решті рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду