Постанова

від 14.05.2019 по справі 308/11280/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11280/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 травня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Собослоя Г. Г.,

з участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 листопада 2018 року (у складі судді Іванова А.П.) за позовом ОСОБА_1 до Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області, директора Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області - ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - відділ освіти, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації, про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом у жовтні 2018 р.

Просила:

-поновити строк звернення до суду як пропущений з поважних причин;

-скасувати наказ 24-к від 02.03.2018 р. про звільнення її з посади вчителя хімії та обслуговуючої праці Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області як незаконний і протиправний і поновити її на цій посаді;

-стягнути з Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення, а саме: з 02.03.2018 р. по день постановлення рішення - 30082.50 грн.;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнення середньої заробітної плати.

Заявлені вимоги мотивувала таким.

Із січня 2006 р. і до моменту звільнення вона працювала вчителем хімії та обслуговуючої праці Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

Наказом директора школи № 24-к від 02.03.2018 р. вона була звільнена з роботи за прогули без поважних причин - на підставі ст. 40 п.4 КЗпП України.

Вважає указане звільнення незаконним, оскільки роботу не прогулювала, а була відсутня із поважних причин (через хворобу матері) і фактично звільнили через неприязні стосунки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.11.2018 р. поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом і в задоволенні такого відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення із підстав, передбачених ст. 376 ч.1 п.п.1, 3ЦПК України, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи скарги зводяться до такого:

- суд не дав належної оцінки письмовим доказам щодо причин відсутності на роботі з 02.02.2018 р. до 20.02.2018 р.;

- протокол засідання профспілкового комітету оформлений 26.02.2018 р. без її відома та за її відсутності, є фальсифікованим і не відповідає дійсності;

- жодного порушення трудової дисципліни вона не допустила, відповідні заяви про відпустку нею подані вчасно, нею у телефонному режимі було заздалегідь повідомлено та узгоджено питання термінової відпустки із заступником директора школи - ОСОБА_2 , на що він дав згоду, про причину її від`їзду в Черкаську область знала і завуч школи - ОСОБА_3, із телефонного повідомлення ОСОБА_4

У відзиві представник ОСОБА_5 - адвокат Ракущинець А.А., просить відмовити в задоволенні скарги повністю, а рішення суду залишити без змін у зв`язку з відсутністю порушень норм матеріального і процесуального права та безпідставністю решти доводів (щодо неправдивості показань свідків, подання заяви про відпустку, поважності причин відсутності на роботі та порушення порядку звільнення).

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи за прогули директором ОСОБА_5 були дотримані всі вимоги трудового законодавства, а тому підстав для скасування наказу № 24-к від 02.03.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 із роботи, поновлення її на роботі й задоволення решти вимог як похідних немає.

При цьому судом установлено таке.

Згідно з наказом №24-К від 02.03.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя хімії та обслуговуючої праці Оноківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області за прогули без поважних причин 01.02.2018 р., 05.02.2018 р., 06.02.2018 р., 07.02.2018 р., 08.02.2018 р., 09.02.2018 р., 12.02.2018 р., 13.02.2018 р., 14.02.2018 р., 15.02.2018 р., 16.02.2018 р. та 19.02.2018 р. на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Факт прогулу підтверджується низкою письмових доказів: доповідною класного керівника ОСОБА_6 (а.с.123), доповідною запискою класного керівника ОСОБА_7 (а.с.104), доповідною запискою ОСОБА_17 (а.с.107), численними комісійними актами роботодавця від 01.02.2018 р. (а.с.129), від 02.02.2018 р. (а.с.130), від 05.02.2018 р., 06.02.2018 р., 07.02.2018 р., 08.02.2018 р., 09.02.2018 р., 12.02.2018 р., 13.02.2018 р., 14.02.2018 р., 15.02.2018 р., 16.02.2018 р., 19.02.2018 р. (а.с.102, 132-141),від 02.03.2018 р. (а.с.142), доповідними записками вчителів школи (а.с.103-128), наказом від 16.02.2018 р. № 25 (а.с.144) про створення комісії зі службового розслідування про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, а саме: численних прогулів, актом від 27.02.2018 р. (а.с.131), відповідно до якого ОСОБА_1 відмовилась надавати будь які пояснення про причини її відсутності на роботі з 05.02.2018 р. по 19.02.2018 р.

Згідно із заявами про надання відпусток за 2017 р. за період з 05.02.2018 р. по 15.02.2018 р. та з 15.02.2018 р. по 24.02.2018 р. у зв`язку із хворобою матері (а.с.50-51) ОСОБА_1 були написані заяви на ім`я завідуючого Ужгородським міським відділом освіти ОСОБА_9 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що на прохання ОСОБА_1 віднесла вищевказані заяви про надання відпусток у відділ освіти молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації 05.02.2018 р. зранку. При цьому довіреності від ОСОБА_1 на подання від її імені заяв вона не мала. Працівник відділу взяв у неї ці заяви, але пояснив, що заяви про надання відпусток належить подавати за місцем роботи. Вказані заяви зареєстровані не були. Про необхідність подавати заяви про відпустку до школи вона по телефону повідомила ОСОБА_1

Із заяв про надання відпусток за 2017 р. за період з 05.02.2018 р. по 15.02.2018 р. та з 15.02.2018 р. по 24.02.2018 р. як матері, що сама виховує дитину, у зв`язку зі складними сімейними обставинами (а.с.52-53) вбачається, що ОСОБА_1 були написані заяви на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки директора Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів ОСОБА_2

Однак, у судовому засіданні директор школи ОСОБА_5 пояснив, що під час перебування його на лікарняному ОСОБА_2 невиконував обов`язків директора школи.

Згідно зі скріншотами (а.с.161-163) вказані заяви надсилались на електронну адресу школи 08.02.2018 р. з електронної адреси @ rambler.ru.

Між тим, як видно з листа-відповіді департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 04.04.2018 р. (а.с.59-60) при надходженні на електронну пошту школи листів з електронних адрес доменних зон .ru слід враховувати лист МОН № 1/9-669 від 08.12.17 р. Щодо недопущення завдання шкоди інтересам держави у сфері інформаційної безпеки та обмежити доступ співробітників державних установ, підприємств та організацій до доменних зон .ru та .ру .

Відповідно до медичної документації (а.с.48, 49) ОСОБА_11 (мати позивачки) знаходилась на стаціонарному лікуванні з 04.02.2018 р. по 09.03.2018 р.

Згідно з проїзними документами (а.с.54-55) ОСОБА_1 04.02.2018 р. виїхала до Черкаської області та повернулась 19.02.2018 р.

ОСОБА_1 ні з якими заявами про надання, перенесення відпусток, надання додаткових відпусток до керівництва школи не зверталась. Наказ про надання відпустки ОСОБА_1 в період часу з 05.02.2018 року по 19.02.2018 року не видавався.

Отже, ОСОБА_1 01.02.2018 р. і в період з 05.02.2018 р. по 19.02.2018 р. у відпустці не знаходилась.

ОСОБА_1 вийшла на роботу 20.02.2018 р., однак ніяких документів у підтвердження поважності причин тривалої відсутності на роботі (з 05.02.2018 р. по 19.02.2018 р.) керівництву школи не представила, документів про хворобу матері не надала. Крім того, 27.02.2018 р. ОСОБА_1 відмовилась дати будь-які пояснення щодо причин відсутності на роботі, про що був складений відповідний акт, що підтвердила в судовому засіданні сама ОСОБА_1

За таких фактичних обставин справи колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки письмовим доказам щодо причин тривалої відсутності на роботі не заслуговують на увагу як необґрунтовані.

Судом також установлено, що 26.02.2018 р. ОСОБА_1 була запрошена на засідання профспілкового комітету школи для розгляду подання директора закладу ОСОБА_5 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 із роботи за порушення трудової дисципліни, а саме: за прогули. На засіданні профспілкового комітету ОСОБА_1 відмовилась надавати будь які пояснення про причини своєї відсутності на роботі 01.02.2018 р. та в період із 05.02.2018 р. по 19.02.2018 р., що підтвердила в судовому засіданні й сама ОСОБА_1

Розглянувши подання директора, профспілковий комітет школи одноголосно надав свою згоду на звільнення ОСОБА_1 відповідно до ст. 40 КЗпП України за прогули, що підтверджується витягом з протоколу №2 засідання профспілкового комітету від 26.02.2018 р. (а.с.143).

Факт відмови ОСОБА_1 від пояснень і надання нею яких-небудь доказів у підтвердження поважності причин відсутності на роботі засвідчили допитані в судовому засіданні ОСОБА_12 (голова профспілки), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20

Указаними обставинами повністю спростовується твердження апелянта проте, що протокол засідання профспілкового комітету оформлений 26.02.2018 р. без її відома та за її відсутності, є фальсифікованим і не відповідає дійсності.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції по суті спірних правовідносин через його відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, згідно з положеннями п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника (правові позиція ВСУ від 13 вересня 2017 р. у справі № 6-1412цс17).

У спірних правовідносинах достовірно встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 01.02.2018 р. більше трьох годин, що підтверджено доповідними записками, відповідним актом і показаннями свідків, а також була відсутня на роботі в період з 05.02.2018 р. по 19.02.2018 р. включно, що підтверджується доповідними записками, відповідними актами та показаннями свідків, які не спростовані.

Із приводу поважності відсутності ОСОБА_1 на роботі з 05.02.2018 р. по 19.02.2018 р. судом першої інстанції правильно встановлено, що її мати ( ОСОБА_11 ) перебувала на лікуванні, а ОСОБА_1 виїжджала в цей час у Черкаську область. Однак, ні перед виїздом до матері, ні після повернення із Черкаської області ОСОБА_1 на вимогу керівництва школи та профспілкового комітету школи не надала жодних пояснень та підтверджуючих документів поважності причин відсутності на роботі, не подала у встановленому законом порядку заяву про надання відпустки, не отримала наказ про відпустку, а відтак її відсутність на роботі протягом указаного періоду не може вважатися поважною.

Висновки суду першої інстанції підтверджуються також оглянутими та дослідженими під час апеляційного перегляду справи табелем обліку використання робочого часу за лютий місяць 2018 р., наказом роботодавця № 161 від 18.08.2017 р. Про розподіл функціональних обов`язків та посадової відповідальності між адміністрацією школи , статутом Оноківськоїзагальноосвітньої школи I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області, показаннями допитаних у суді апеляційної інстанції заступника директора школи з виховної роботи ОСОБА_2 , який пояснив, що обов`язки директора на момент відсутності ОСОБА_1 на роботі не виконував і жодних питань щодо відпустки із нею не погоджував, а також показаннями заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_16 , яка пояснила, що з ОСОБА_1 щодо можливої відпустки не розмовляла і ОСОБА_4 (тітка позивачки) їй із цього приводу не дзвонила.

Отже, доводи апелянта про те, що жодного порушення трудової дисципліни вона не допустила, відповідні заяви про відпустку нею подані вчасно, нею у телефонному режимі було заздалегідь повідомлено та узгоджено питання термінової відпустки із заступником директора школи - ОСОБА_2 , на що він дав згоду, про причину її від`їзду в Черкаську область знала і завуч школи - ОСОБА_3, із телефонного повідомлення ОСОБА_4 , не можуть бути взяті до уваги як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і показання свідків.

Згідно з положеннями ст. 367 ч.1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу в частині вирішення спору без задоволення, а судове рішення у цій частині - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 листопада 2018 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 24 травня 2019 р.

Судді: