Постанова

від 08.08.2019 по справі 308/11280/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 308/11280/18-ц

провадження № 61-11308св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Оноківська загальноосвітня школа I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області,

відповідач - директор Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області Фещенко Віталій Михайлович,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - відділ освіти, молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2018 року у складі судді Іванова А. П. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів:

Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Оноківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області, директора Оноківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - відділ освіти молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації, в якому просила скасувати наказ про звільнення її з роботи від 02 березня 2018 року № 24-К з посади вчителя хімії та обслуговуючої праці Оноківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області, поновити її на роботі на посаді вчителя хімії та обслуговуючої праці Оноківської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення, 02 березня 2018 року, по день ухвалення рішення.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 2006 року вона працювала учителем хімії та обслуговуючої праці в Оноківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області. 01 лютого 2018 року вона знаходилась на роботі та проводила уроки. Перед початком 4 уроку її викликав до себе до кабінету директор школи ОСОБА_2 де почав її ображати та пред`являти претензії з приводу її роботи. В кабінеті директора були присутні деякі учні та вчителі. Після конфлікту в кабінеті директора конфлікт продовжився в класі у присутності учнів. Із-за конфлікту її стан був пригнічений, вона не могла заспокоїтись, не могла проводити уроки і тому пішла з роботи. Про неправомірну поведінку директора школи ОСОБА_2 щодо неї вона 01 лютого 2018 року звернулася з відповідною заявою до поліції. 02 лютого 2018 року вона була на роботі та провела всі уроки.

04 лютого 2018 року, в неділю, у її матері - ОСОБА_3 , яка проживає в Черкаській області, стався інсульт і її мати була терміново госпіталізована. У зв`язку з хворобою матері вона вимушена була терміново 04 лютого

2018 року виїхати до Черкаської області, щоб доглядати хвору матір та свого неповнолітнього сина, який проживав разом з її матір`ю. Відповідні заяви з проханням надати їй оплачувану відпустку з 05 лютого 2018 року по 15 лютого 2018 року та з 15 лютого 2018 року по 24 лютого 2018 року вона написала до Ужгородського районного відділу освіти та за її проханням ці заяви 05 лютого 2018 року віднесла до відділу освіти ОСОБА_5 Її зави у ОСОБА_5 взяли, але реєструвати у відділі освіти відмовили. Крім цього, вона повідомляла по телефону про необхідність надання відпустки у зв`язку з хворобою матері в. о. директора школи ОСОБА_6 На електронну адресу Оноківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області нею були надіслані відповідні заяви про надання відпусток.

20 лютого 2018 року вона вийшла на роботу до Оноківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області. Однак 05 березня 2018 року її було звільнено з роботи за пунктом 4 статті 40 КзПП України за прогули без поважних причин.

Вважала, що її було звільнено з роботи незаконно, справжньою причиною її звільнення було неприязне ставлення до неї особисто директора школи і всього педагогічного колективу. Зазначає, що причини її відсутності на роботі були поважними, а саме хвороба матері та необхідність догляду за хворою матір`ю.

ОСОБА_1 просила поновити їй строк звернення до суду, оскільки у зв`язку з юридичною необізнаністю вона зверталась із заявами про скасування наказу про звільнення до різних інстанцій, тривалий час не могла отримати кваліфіковану юридичну допомогу, тому вважає причину пропуску місячного строку звернення до суду поважною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом та відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільняючи ОСОБА_1 з роботи за прогули директор ОСОБА_2 дотримав вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для скасування наказу від 02 березня 2018 року № 24-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення її на роботі й задоволення решти вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 листопада 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2019 року,

ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 23 листопада 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Вказувала, що жодного порушення трудової дисципліни вона не допустила, відповідні заяви про відпустку подала вчасно, у телефонному режимі заздалегідь повідомила заступника директора школи ОСОБА_6 та узгодила з останнім питання щодо термінової відпустки, на що він дав згоду, про причину її від`їзду в Черкаську область знала і завуч школи ОСОБА_7 .

Вказувала, що суди першої й апеляційної інстанцій не дали належної оцінки письмовим доказам щодо поважності причин її тривалої відсутності на роботі.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

11 липня 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив директора Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області ОСОБА_2 на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вважає доводи касаційної скарги щодо неправдивості показань свідків, подання заяви про відпустку, поважність причин відсутності на роботі та порушення порядку звільнення безпідставними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 308/11280/18-ц з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що наказом від 02 березня 2018 року № 24-К ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя хімії та обслуговуючої праці Оноківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ужгородської районної ради Закарпатської області за прогули без поважних причин 01 лютого

2018 року, з 05 лютого 2018 року по 09 лютого 2018 року, з 12 лютого

2018 року по 16 лютого 2018 року та 19 лютого 2018 року на підставі

пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Факт прогулу підтверджується низкою письмових доказів: доповідною класного керівника ОСОБА_8 доповідною запискою класного керівника ОСОБА_9 , доповідною запискою ОСОБА_10 , комісійними актами роботодавця від 01 лютого 2018 року, від 02 лютого 2018 року, від 05 лютого 2018 року, 06 лютого 2018 року, 07 лютого

2018 року, 08 лютого 2018 року, 09 лютого 2018 року, 12 лютого 2018 року, 13 лютого 2018 року, 14 лютого 2018 року, 15 лютого 2018 року, 16 лютого 2018 року, 19 лютого 2018 року, від 02 березня 2018 року, доповідними записками вчителів школи, наказом від 16 лютого 2018 року № 25 про створення комісії зі службового розслідування порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, а саме: численних прогулів, актом від 27 лютого

2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення про причини її відсутності на роботі з 05 лютого 2018 року по

19 лютого 2018 року.

Згідно із заявами про надання відпусток за 2017 рік за період з 05 лютого 2018 року по 15 лютого 2018 року та з 15 лютого 2018 року по 24 лютого 2018 року у зв`язку з хворобою матері ОСОБА_1 були написані заяви на ім`я завідуючого Ужгородським міським відділом освіти

ОСОБА_11 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що на прохання ОСОБА_1 віднесла вищевказані заяви про надання відпусток у відділ освіти молоді та спорту Ужгородської районної державної адміністрації

05 лютого 2018 року зранку. При цьому довіреності від ОСОБА_1 на подання від її імені заяв вона не мала. Працівник відділу взяв у неї заяви, але пояснив, що заяви про надання відпусток належить подавати за місцем роботи. Вказані заяви зареєстровані не були. Про необхідність подавати заяви про відпустку до школи вона по телефону повідомила ОСОБА_1 .

Із заяв про надання відпусток за 2017 рік за період з 05 лютого 2018 року по 15 лютого 2018 року та з 15 лютого 2018 року по 24 лютого 2018 року як матері, що сама виховує дитину, у зв`язку зі складними сімейними обставинами вбачається, що ОСОБА_1 були написані заяви на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки директора Оноківської загальноосвітньої школи I-III ступенів ОСОБА_6

Однак, у судовому засіданні директор школи ОСОБА_2 пояснив, що під час перебування його на лікарняному ОСОБА_6 не виконував обов`язків директора школи.

Вказані заяви надсилались на електронну адресу школи 08 лютого

2018 року з електронної адреси з розширенням @rambler.ru.

Між тим, як видно з листа-відповіді департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 04 квітня 2018 року при надходженні на електронну пошту школи листів з електронних адрес доменних зон .ru слід враховувати лист Міністерства освіти і науки

від 08 грудня 2017 року № 1/9-669 Щодо недопущення завдання шкоди інтересам держави у сфері інформаційної безпеки та обмежити доступ співробітників державних установ, підприємств та організацій до доменних зон .ru та .ру .

Відповідно до медичної документації мати позивача ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 04 лютого 2018 року по

09 березня 2018 року.

Згідно з проїзними документами ОСОБА_1 04 лютого 2018 року виїхала до Черкаської області та повернулась 19 лютого 2018 року.

ОСОБА_1 із заявами про надання, перенесення відпусток, надання додаткових відпусток до керівництва школи не зверталась. Наказ про надання відпустки ОСОБА_1 в період часу з 05 лютого 2018 року по 19 лютого 2018 року не видавався.

Отже, ОСОБА_1 01 лютого 2018 року та в період з 05 лютого

2018 року по 19 лютого 2018 року у відпустці не перебувала.

ОСОБА_1 вийшла на роботу 20 лютого 2018 року, однак ніяких документів на підтвердження поважності причин тривалої відсутності на роботі керівництву школи не надала, документів про хворобу матері не надала. Крім того, 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 відмовилась дати пояснення щодо причин відсутності на роботі, про що був складений відповідний акт, що підтвердила в судовому засіданні сама ОСОБА_1 .

Судом також установлено, що 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 була запрошена на засідання профспілкового комітету школи для розгляду подання директора закладу ОСОБА_2 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за порушення трудової дисципліни, а саме: за прогули. На засіданні профспілкового комітету ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення про причини своєї відсутності на роботі

01 лютого 2018 року та в період з 05 лютого 2018 року по 19 лютого

2018 року, що підтвердила в судовому засіданні й сама ОСОБА_1 .

Розглянувши подання директора, профспілковий комітет школи одноголосно надав згоду на звільнення ОСОБА_1 відповідно до статті 40 КЗпП України за прогули, що підтверджується витягом з протоколу № 2 засідання профспілкового комітету від 26 лютого 2018 року.

Факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень та ненадання останньою доказів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі засвідчили допитані в судовому засіданні ОСОБА_12 (голова профспілки), ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника (правові позиція Верховного суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1412цс17).

Встановивши, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 01 лютого

2018 року більше трьох годин, а також була відсутня на роботі в період

з 05 лютого 2018 року по 19 лютого 2018 року включно у зв`язку з необхідністю догляду за матір`ю ОСОБА_3 , яка проживає в Черкаській області та перебувала на лікуванні, ОСОБА_1 виїжджала на цей час у Черкаську область, однак ні перед виїздом до матері, ні після повернення з Черкаської області остання на вимогу керівництва школи та профспілкового комітету школи не надала пояснень та підтверджуючих документів поважності причин відсутності на роботі, не подала у встановленому законом порядку заяву про надання відпустки, не отримала наказ про відпустку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом указаного періоду не може вважатися поважною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої й апеляційної інстанцій.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 23 листопада 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко