Постанова

від 22.05.2019 по справі 286/45/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/45/19 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.

Категорія 61 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді Миніч Т.І.,

суддів Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

з участю позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року, ухваленене під головування судді Кулініча Я.В. у м.Овручі

у цивільній справі №286/45/19 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів , -

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, в обґрунтування вимог якого зазначала, що відповідно до постанови Овруцького районного суду Житомирської області по справі №286-6866/14-а від 09.12.2014 року їй було проведено донарахування щомісячної грошової допомоги за період з 01.04.2014 року по 31.07.2014 року у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до ст.37 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із розрахунку 40% від мінімальні заробітні плати щомісячно на суму 5821,20 грн.. Крім того, відповідно до вказаної постанови прийнято розрахункові документи та проведено донарахування доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, згідно ст.39 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 7613,76 грн. На її заяву стосовно стану виконання вищевказаного рішення відповідачем повідомлено, що їй було здійснено нарахування згідно рішення суду та загальна сума боргу по недоплачених сумах за період із 01.04.2014 року по 31.07.2014 року становить 13 434,96 грн. Однак виконання рішення в частині виплати неможливе через відсутність надходження коштів з державного бюджету для забезпечення виконання рішення суду.

Виходячи із наведеного, просила суд стягнути із відповідача на ї користь 13434, 96 грн збитків, що утворилися у зв`язку з неодержанням зазначених коштів та понесені судові витрати.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 09 грудня 2014 року у справі №286-6866/14-а зобов`язано Відділ держземагенства в Овруцькому районі Житомирської області (ІПН НОМЕР_1 ) провести нарахування ОСОБА_1 доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення та зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації провести нарахування і виплату ОСОБА_1 та на її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до ст.ст. 37,39 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.04.2014 року по 31.07.2014 року (а.с. 6-7).

Із змісту повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації від 08.01.2019 року №07-04/90 вбачається, що на виконання вказаної постанови Овруцького районного суду по справі №286/6866/14-а від 09.12.2014 року, проведено донарахування відповідно до ст.37 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , в розмірі 5821,20 грн. та проведено перерахунок коштів згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 7613,76 грн. за період з 01.04.2014 року по 31.07.2014 року (а.с. 8).

Однак на даний час коштів, які було донараховано на виконання вказаного рішення суду, розрахункові документи по яких було прийнято, перевірено, зареєстровано уповноваженим органом та яким подано органам Державного казначейства платіжні документи для здійснення вищевказаних видатків, позивачу не виплачено.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення зазначених коштів, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення невиплачених коштів, виплата яких не проведена відповідно до наданого відповідачем повідомлення про перерахунок, є наслідком невиконання рішення суду, а не збитками.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації в своїх повідомленнях вказує, що невиплата ОСОБА_1 донарахувань доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, згідно ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , вчинених на виконання рішень суду, зумовлена відсутністю коштів в державному бюджеті для забезпечення виконання судових рішень.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 зверталася до органів виконавчої служби із заявою щодо примусового виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що реалізація позивачем права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, які стягнуті рішенням суду, має здійснюватися в установленому законом порядку.

Оскільки порушені права ОСОБА_1 щодо права на доплату коштів, передбачених ст. 37, 39 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи захищені судом, про що свідчить постанови Овруцького районного суду Житомирської області по справі №286-6866/14-а від 09.12.2014 року, згідно якої відповідача вже зобов`язано здійснити нарахування та виплату коштів за період 01.04.2014 року по 31.07.2014 року, а тому звернення позивачки до суду із позовом про стягнення вказаного боргу в розумінні положень ст. 61 Конституції України є безпідставним.

Відповідно до статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Виходячи із аналізу зазначених норм, позивачка обрала не той спосіб захисту свого порушеного права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складено 24.05.2019 року.