Ухвала

від 18.07.2019 по справі 286/45/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 липня 2019 року

м. Київ

справа № 286/45/19

провадження № 61-12535ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів в сумі 13 434, 96 грн.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року залишено без змін.

27 червня 2019 року, засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 22 травня 2019 року у справі № 286/45/19, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України ) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Ціна позову у справі № 286/45/19 становить 13 434,96 грн , що не перевищує

ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на час пред`явлення позову та подання касаційної скарги (1921 грн х 100 = 192 100 грн, згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік ).

Таким чином справа № 286/45/19 є малозначною в силу вимог закону

(пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б свідчили про наявність підстав передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради

Європи від 7 лютого 1995 року, державам-членам

рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , рішення Європейського суду з прав людини у справі Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia).

Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 9 жовтня 2018 року у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Отже касаційну скаргу ОСОБА_1 подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; справа № 286/45/19 була розглянута судами першої та апеляційної інстанцій, які мали повну юрисдикцію; наявність обставин передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтована, а судом не встановлена, тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Вказівка у постанові Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку, сама по собі не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 20 лютого 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у цивільній справі № 286/45/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович