Рішення

від 14.05.2019 по справі 902/294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2019 р. Cправа № 902/294/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: Дробахи С.В.,

відповідача: Яковишеної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" (вул. Антоновича, буд. 51, офіс 601, м. Київ, 03150)

до: Відділу освіти Шаргородської районної державної адміністрації (вул. Героїв Майдану, буд. 224, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500)

про стягнення 203 676 грн 00 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" подано позов до Відділу освіти Шаргородської районної державної адміністрації про стягнення 203 676 грн 00 коп. заборгованості за договором постачання природного газу № 16-01-2019 від 16.01.2019 р.

Ухвалою суду від 18.04.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/294/19 в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 14.05.2019 р.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представниками сторін до суду подано обопільно погоджене ними клопотання б/н від 14.05.2019 р., в якому останні просили суд закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, яке судом задоволено, відтак здійснено розгляд справи по суті у цей же день після закінчення підготовчого засідання.

Представник позивача в ході розгляду справи по суті заявлений позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в свою чергу поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" позов визнала в повному обсязі, про що надала до суду відповідну заяву б/н від 14.05.2019 р., в якій вимоги в частині стягнення боргу в сумі 203 676 грн 00 коп. визнала повністю. В частині витрат на професійну правничу допомогу просив суд відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору постачання природного газу № 16-01-19 від 16.01.2019 р., відповідно до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" поставлено Відділу освіти Шаргородської районної державної адміністрації природний газ на суму 203 676 грн 00 коп., який останнім не оплачено.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення відповідача 203 676 грн 00 коп. заборгованості з оплати поставленого природного газу.

Відповідач у поданій до суду заяві заборгованість за поставлений природний газ в сумі 203 676 грн 00 коп. визнає повністю .

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 16.01.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" (постачальник, позивач) та Відділом освіти Шаргородської районної державної адміністрації (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 16-01-19 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором (а.с. 10-15).

Згідно із п. 1.5. Договору постачальник передає споживачу природний газ в період з 16.01.2019 р. по 31.01.2019 р. в обсязі 17000 тис. метрів кубічних.

Прийом-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом прийому-передачі газу, що є підставою для остаточних розрахунків споживача за природний газ (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору загальна сума договору становить 204 000 грн 00 коп. з ПДВ за 17000 тисяч кубічних метрів природного газу.

Моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 4.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного їх виконання (п. 8.1. Договору).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов укладеного Договору поставлено відповідачу природний газ в кількості 16 973 куб.м. на загальну суму 203 676 грн 00 коп ., що стверджується обопільно підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу (а.с. 16).

Відповідач в свою чергу за поставлений природний газ не розрахувався, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з оплати поставленого газу в сумі 203 676 грн 00 коп., наявність якої ним підтверджено та визнано повністю у поданій до суду заяві б/н від 14.05.2019 р.

Несплата відповідачем наявної заборгованості за Договором постачання природного газу слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 203 676 грн 00 коп . заборгованості за поставлений природний газ правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому суд відповідно до приписів ст.ст. 46, 191 ГПК України приймає до уваги визнання відповідачем позову в повному обсязі.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу за поставлений товар, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того, пред`явлений позов визнав.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на вказане, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, а саме 1 527 грн 57 коп . Решта 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 1 527 гнрн 57 коп . відноситься на відповідача.

Також, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно зі ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи 11.03.2019 р. між Адвокатським об`єднанням "МТА Партнери" (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 018МТА, відповідно до п. 1.1. клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу щодо стягнення заборгованості з боржників клієнта, шляхом підготовки позовних заяв, представництва та захисту інтересів клієнта в судах України, супроводу процесу стягнення за виконавчими документами (а.с. 18-20).

Згідно із п. 3.1. Договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги клієнт виплачує адвокатську об`єднанню винагороду, сума якої є фіксованою та/або визначається виходячи з кількості годин затрачених за надання правової допомоги та вартість однієї години роботи адвокатського обєднання.

На підтвердження факту надання адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги згідно Договору, складається акт здавання-приймання правової допомоги, що підписується сторонами (п. 3.6. Договору про надання правової допомоги).

Згідно замовлення на надання юридичних послуг № 1 від 12.03.2019 р. вартість послуг за Договором про надання правової допомоги складає 12 000 грн 00 коп. (а.с. 21).

18.03.2019 р. сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 16 та № 17, згідно яких вартість послуг за Договором про надання правової допомоги складає 12 000 грн 00 коп. (а.с. 22-23).

Також матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5164/10 від 29.05.2014 р., видане Дробасі Сергію Вікторовичу , ордер на надання правової допомоги серії ВН № 102368 від 16.04.2019 р., рахунок на оплату послуг № 16 від 18.03.2019 р. та платіжне доручення про оплату послуг на суму 12 000 грн 00 коп. (а.с. 9, 24, 29-30).

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Разом тим, в судовому засіданні та у поданій до суду заяві б/н від 14.05.2019 р. відповідач заперечував щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", "East/West Alliance Limited" проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їхній розмір - обґрунтованим .

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд іще раз зауважує, що в даних умовах він не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями , з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе (див., inter alia, рішення у справі Екля від 21 червня 1983 року, серія A, N 65, с. 15, п. 35). У даній справі не заперечувалося, що витрати були фактичними й необхідними; єдине питання полягає в тому, чи є розумним їх розмір.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір .

За змістом ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі № 910/2170/18, від 24.01.2019 р. у справі № 910/15944/17, постанова від 05.06.2018 р. № 904/8308/17) .

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права .

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність .

Таким чином, зважаючи на наведене вище, суто статистичний (математичний) підхід, при визначенні обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, не відображає в цілому сутності права, як регулятора суспільних відносин. Тобто сутності за результатами застосування якого сторонам буде продемонстровано ефективність застосування права (незалежно від того на чию користь вирішено справі) щодо кожної із них. А тому при в регулюванні спірних правовідносин слід також керуватися такими критеріями прояву верховенства права як добросовісність, розумність та справедливість.

Відтак для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 910/23210/17 та від 13.02.2019 р. у справі № 911/739/15 ).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку заявленому позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд в контексті викладеного вище критично сприймає наданий відповідачем розрахунок визначення вартості та обсягу отриманих ним юридичних послуг, позаяк останні не відповідають критерію справедливості, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу зазначених витрат.

За вказаних обставин в своїй сукупності, суд з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також участь адвокат лише в одному судовому засіданні, визнання позову відповідачем, дійшов висновку про обмеження розміру суми, яка підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу до 9 000 грн 00 коп., з огляду на розумну необхідність, реальність та справедливість відповідних судових витрат для даної справи.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Шаргородської районної державної адміністрації (вул. Героїв Майдану, буд. 224, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 23500,, ідентифікаційний код - 02141515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" (вул. Антоновича, буд. 51, офіс 601, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40532299) - 203 676 грн 00 коп . - боргу, 1 527 грн 57 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору та 9 000 грн 00 коп . витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО СЕНТРАЛГАЗ" (вул. Антоновича, буд. 51, офіс 601, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40532299) з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 1 527 грн 57 коп. згідно платіжного доручення № 130 від 19.03.2019 р.

5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 травня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Антоновича, буд. 51, офіс 601, м. Київ, 03150.

3 - відповідачу - вул. Героїв Майдану, буд . 224, м. Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область, 223500