Постанова

від 21.05.2019 по справі 908/299/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 року м.Дніпро Справа № 908/299/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Вечірка І.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2019 (рішення оформлено та підписано 07.02.2019, суддя Дроздова С.С.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000", Запорізька область, м. Бердянськ

до відповідача Бердянської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Бердянськ

про поновлення договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000" завернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області про поновлення договору оренди землі.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ТОВ "Дніпро 2000" належно виконує свої обов'язки за договором оренди, з боку Бердянської міської ради протягом строку дії договору оренди відсутні заяви про порушення його умов; до закінчення строку дії договору ТОВ "Дніпро 2000" повідомило орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення ТОВ "Дніпро 2000" додало проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; ТОВ "Дніпро 2000" продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець - Бердянська міська рада письмово не повідомила ТОВ "Дніпро 2000" про відмову в поновленні договору оренди.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2019 у даній справі позовні вимоги задоволено. Визнано поновленим на 9 років 8 місяців, а саме до 01 серпня 2027 року, договір оренди землі від 07 лютого 2008, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09 жовтня 2017 року, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2008 року за № 040826500170, укладений між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2000" (Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Толстого, 2-а, код 30419620), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,8387 га (кадастровий номер 2310400000:09:015:0173), розташованої за адресою: вул.Толстого, 2-а, для обслуговування пляжу з організацією вільного доступу громадян, на тих саме умовах, які були передбачені договором оренди землі від 07.02.2008 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09 жовтня 2017 року, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2008 р. за № 040826500170.

Стягнуто з Бердянської міської ради Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000" 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Стягнуто з Бердянської міської ради Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000" 16 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із згаданим рішенням, Бердянська міська рада Запорізької області звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на наявність одночасної сукупності підстав, передбачених ч.1 ст.277 ГПК України, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що суд повинен був розглянути позовні вимоги, які остаточно було сформовано за наслідком проведених підготовчих засідань та відмовити у задоволенні позову з огляду на невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, та відсутність спору між сторонами.

Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично розглянув спір між сторонами як спір, що виник при укладанні договору, хоча такий спір взагалі не виник між сторонами, оскільки позивач не направляв до відповідача жодної пропозиції (оферти) щодо укладення договору відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України.

Згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та враховуючи правові висновки Верховного Суду стосовно застосування даної норми: "сам лише факт спливу місячного строку за відсутністю заперечення орендодавця в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, вказаними в ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі. Укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах має відбуватись на загальних підставах укладання договорів, визначених Цивільним кодексом України, а саме - шляхом оферти зацікавленою стороною та акцепту зобов'язаною стороною.

Позивачем не подавався проект договору під час підготовчого засідання, а лише викладено умови неіснуючого проекту договору в заяві про уточнення позовних вимог, яка була подана та задоволена судом в ході розгляду справи по суті.

ТОВ "Дніпро-2000" не направляло до Бердянської міської ради пропозицію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

На думку апелянта, станом на сьогодні спір між сторонами взагалі відсутній.

Судом було розглянуто відсутній спір між сторонами щодо спонукання до укладення договору, і протиправно покладено весь розмір судових витрат на Бердянську міську раду.

Заява щодо судових витрат була подана позивачем безпосередньо в судовому засіданні 29.01.2019. При цьому, ні заява, ні додані до неї документи, як докази понесених позивачем витрат не направлялись до Бердянської міської ради всупереч приписам ГПК України.

Судом не враховано жодним чином, що розмір понесених судових витрат, заявлений позивачем в ході судового засідання значно перевищує орієнтовний розмір судових витрат, заявлений разом з поданням позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

ТОВ Дніпро-2000 вважає, що зміни предмета позову в порядку ч.З ст.46 ГПК не відбулося, а заява про конкретизацію позовних вимог, подана в судовому засіданні 16.01.2019 та прийнята судом, не є порушенням процесуальних норм.

ТОВ Дніпро-2000 звернулося до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону (ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі ) із дотриманням відповідної процедури та порядку, при цьому подана заява мала на меті конкретизувати формулювання позовної вимоги, а не зміни її по суті.

Позивач вважає безпідставними посилання скаржника про відсутність порушеного права позивача на момент звернення з позовом до суду.

ТОВ "Дніпро-2000" документально доведено, що товариством понесено витрати на правову допомогу та надано відповідні бухгалтерські документи.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач зазначає про те, що заперечення позивача на посилання Бердянської міської ради про відсутність порушеного права у позивача не стосуються предмету спору, оскільки позивач описує правовідносини між сторонами в ході поновлення договору оренди землі в порядку першої правової конструкції ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Натомість, предмет спору стосується тези про "автоматичне поновлення договору оренди землі" в порядку другої правової конструкції ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Приписами ст.187 ГК України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону (відповідно до ст.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку), а в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

21.05.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Місцевим господарським судом встановлено, що 07.02.2008 між Бердянською міською радою Запорізької області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000" (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для обслуговування пляжу і організацією вільного доступу громадян, яка знаходиться в м.Бердянську Запорізької області по вул.Толстого, 2-а.

Згідно п.1.2 земельна ділянка надається в оренду на підставі п. 3.1 рішення тридцять шостої сесії V скликання Бердянської міської ради від 27 грудня 2007 року № 11 "Про передачу в оренду земельних ділянок".

У пункті 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,8387 га (кадастровий номер: 2310400000:09:015:0173).

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: вільна від забудови (п.3 договору).

Відповідно до додаткової угоди від 09.10.2017 про внесення змін до договору, внесено зміни в п.п. 5, 9 договору: зменшено ставку орендної плати з 4 % до 3 % та встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у новому розмірі.

За п.8 договору, цей договір укладено строком до 01.12.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Тобто договір оренди землі було укладено на строк з 07.02.2008 до 01.12.2017, а саме на 9 років 9 місяців та 24 дні.

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки від 30.01.2008 Бердянська міська рада, в особі виконуючого обов'язки голови Степаненка А.А., передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000" прийняло земельну ділянку в натурі в розмірі 0,8387га, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Толстого, 2-а, надана для обслуговування пляжу з організацією вільного доступу громадян. Також, вказано, що земельна ділянка передана у стані придатному для її подальшого цільового використання - засмічення, забруднення, захаращення бур'янами не виявлено. Претензії щодо стану вказаної земельної ділянки з боку орендаря відсутні. Зазначений акт підписаний уповноваженими представниками.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.08.2017 № 94213957, за реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна: 1323759523104 містяться наступні відомості: об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка; кадастровий номер - 2310400000:09:015:0173, опис об'єкта - площа 0,8387 га., дата державної реєстрації земельної ділянки 23.11.2007, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - Бердянський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК"; цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для обслуговування пляжу з організацією доступу громадян; адреса - Запорізька область, м. Бердянськ, вул.. Толстого, земельна ділянка 2а; державний реєстратор - Мірошниченко Р.Ю., Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області; підстава виникнення права власності: договір оренди землі серія та номер 486, виданий 07.02.2008, видавник - Приватний нотаріус Данціг-Картофлицька С.Я.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36558826 від 10.08.2017, Мірошниченко Р.Ю., Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області; вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки; відомості про суб'єкта іншого речового права - орендар: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-200", орендодавець: Територіальна громада міста Бердянськ в особі Бердянської міської ради Запорізької області; опис об'єкта іншого речового права - земельна ділянка площею 0,8387 га.

11.10.2017, за п'ятдесят днів до закінчення строку дії договору, на ім'я Бердянського міського Голови ТОВ "Дніпро 2000" позивачем направлено листа, який зареєстровано Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Бердянської міської ради 11.10.2017 за вхідним номером 20901.

До листа окрім іншого додано проект додаткової угоди про поновлення строку дії договору на строк 10 років.

Питання про поновлення договору оренди землі від 07.02.2008 реєстраційний № 486 розглядалось 15.11.2017 на засіданні постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології Бердянської міської ради (копія відео трансляції засідання додано до позовної заяви, розгляд питання ТОВ "Дніпро 2000" з 1 год. 11 хв. до 1 год. 35 хв. 28 сек.), але було відкладено у зв'язку з наявними запереченнями громадськості щодо засміченості території пляжу та невідповідністю фактичного розміру земельної ділянки пляжу з даними договору оренди. Заперечень з боку Бердянської міської ради, як орендодавця, на адресу ТОВ "Дніпро 2000" з приводу відмови у поновленні договору оренди були відсутні.

В подальшому такі висновки спростовані комісією відповідача, яка здійснила виїзд на пляж та склала акт огляду земельної ділянки від 24.11.2017, копія якого додається в якості доказу спростування обвинувачень (витяг з протоколу засідання комісії від 15.11.2017 міститься в матеріалах справи).

Питання про поновлення договору оренди земельної ділянки пляжу повторно було винесено на розгляд постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології Бердянської міської ради 05.01.2017 (копія відеотрансляції засідання додається до позовної заяви, розгляд питання ТОВ "Дніпро 2000" з 33 хв. 30 сек. по 44 хв. 37 сек. та з 1 год. 12 хв. 43 сек. по 1 год. 15 хв. 16 сек.).

В ході даного засідання рішення про поновлення договору прийнято не було, так як головою комісії Безверхим В.П. було оголошено про наявність скарги громадянина Васильєва з проханням припинити договір оренди та не поновлювати його дію, у зв'язку з чим розгляд питання було відкладено. Також членами земельної комісії було наголошено, що на території пляжу є замощення з плитки, яке перешкоджає використовувати територію пляжу за цільовим призначенням і що фактичні межі земельної ділянки пляжу не відповідають плану земельної ділянки. Про надання витягу з протоколу на адресу Бердянської міської ради 16.02.2018 направлено листа № 1602/18-1.

Як зазначив позивач, витяг з протоколу станом на день подання позову позивачу відповідачем не надано.

З метою спростування цих звинувачень ТОВ "Дніпро 2000" було замовлено обстеження земельної ділянки загальною площею 0,8387 га, кадастровий номер 2310400000:09:015:0173. Обстеження проведено сертифікованим інженером-землевпорядником 13.01.2018. У своєму листі №4 від 18.01.2018 інженер-землевпорядник Приходько С.П. зазначив, що точки 18-28 відповідають координатам точок повороту межі земельної ділянки, згідно розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не виходять за межі даної земельної ділянки (копія матеріалу міститься в матеріалах справи).

11.07.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області за зверненням жителя Бердянська Васильєва В.М. проведено перевірку дотримання земельного законодавства ТОВ "Дніпро 2000" по земельній ділянці площею 0,8387 га, кадастровий номер 2310400000:09:015:0173. Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 0-8-0.4-448/91 від 11.07.2017 порушень не встановлено.

Втретє питання про поновлення договору оренди земельної ділянки пляжу повторно було винесено на розгляд постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології Бердянської міської ради 09.02.2018 (копія відеотрансляції засідання додається до позовної заяви, розгляд питання ТОВ "Дніпро 2000" з 56 хв. 34 сек. по 1 год. 30 хв. 47 сек.).

На засіданні комісія проголосувала за наступне: рекомендувати депутатам Бердянської міської ради на пленарному засіданні відмовити ТОВ "Дніпро 2000" у поновленні договору оренди землі, який зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2008 рок за №040826500170. З цього питання підготовлено проект рішення № 25 сесії № 41 (за посиланням https:bmr.gov.ua/index.php?id=800000905).

Про надання витягу з протоколу на адресу Бердянської міської ради 16.02.2018 позивачем направлено лист № 1602/18-1.

Витяг з протоколу станом на день подання позову позивачу відповідачем не надано.

06.03.2018 директором ТОВ "ДНІПРО-2000" отримано від Бердянської міської ради витяги з протоколів від 05.01.2018 та від 09.02.2018 засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології Бердянської міської ради.

Відповідно до протоколу № 52 проведення засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології 09.02.2018, постійна комісія міської ради рекомендувала відмовити ТОВ "ДНІПРО-2000" (від 11.10.2017 № 20901) у поновленні договору оренди землі.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що до 01.12.2017, тобто до спливу дії договору оренди землі, відповідач не розглянув питання щодо поновлення договору оренди та не направив позивачу будь-якої відповіді щодо розгляду питання про поновлення (продовження) дії договору оренди або пропозицій щодо внесення змін до договору оренди.

Реалізуючи повноваження органу місцевого самоврядування як орендодавця землі, Бердянська міська рада, у разі наявності заперечень проти поновлення договору, зобов'язана була повідомити ТОВ "Дніпро 2000" листом-повідомленням про таку відмову протягом грудня 2017 року.

Станом на день звернення ТОВ "Дніпро 2000" з позовом до господарського суду Запорізької області лист-повідомлення про відмову у поновленні договору на адресу позивача не направлявся, що підтверджується протоколами засідань від 15.11.2017, 05.01.2018 постійної комісії Бердянської міської ради VII скликання з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології, на яких про відмову у поновленні договору мова не йде взагалі.

Після закінчення строку дії договору ТОВ "Дніпро 2000" продовжує користуватися земельної ділянкою для обслуговування пляжу з організацією вільного доступу громадян, яка знаходиться в місті Бердянську Запорізької області по вул.Толстого, 2а. Прибирається сміття, здана до органів ДФС податкова декларація з плати за землю на 2018 рік. За грудень 2017 року, січень-лютий 2018 року до бюджету м.Бердянська перераховано орендну плату за землю, докази чого містяться в матеріалах справи.

Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 07.02.2008 на час прийняття рішення у справі між сторонами не підписана.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v.The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою (правова позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо способу поновлення договору оренди землі від 07.02.2008 позивач посилається на ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Матеріали справи свідчать про те, що до закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права продовження дії договору, яке було йому гарантовано умовами договору та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Однак, в передбачений законом місячний термін відповідач не узгодив з позивачем (при необхідності) істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

Господарським судом обґрунтовано прийнято до уваги, що позивач належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди, з боку Бердянської міської ради протягом строку дії договору оренди відсутні заяви про порушення його умов; до закінчення строку дії договору у визначений договором та Законом строк, позивач повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк - повідомлення надійшло 11.10.2017 за вхідним номером 20901 - за п'ятдесят днів до закінчення строку дії договору; до листа-повідомлення ТОВ "Дніпро 2000" додало проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; позивач продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; відповідач письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди.

Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-2000" переважного права на поновлення договору оренди землі.

Враховуючи, що відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, позивач, після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою, а тому такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

Згідно з частинами 8,11 статті 33 цього Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, законодавством прямо передбачено оскарження відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі в судовому порядку. У разі визнання такої відмови органу в судовому порядку незаконною, права землекористувача підлягають захисту, у відповідності до вищенаведених вимог закону, шляхом поновлення його порушених прав, що виникли в результаті такої відмови.

Зміст наведеної позивачем додаткової угоди свідчить про те, що умови, викладені в ній, а саме: щодо поновлення договору на 9 років 8 місяців без зміни інших умов договору, відповідають вимогам, встановленим законодавством при поновленні договору оренди відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі".

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 у справі № 908/1793/18 позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсним пункт 92 рішення 44 сесії VII скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 24.05.2018 № 16 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" наступного змісту: "92. Відмовити в поновлені договору оренди землі від 07 лютого 2008 р., зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2008 р. за № 040826500170, укладеного між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2000" (Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Толстого, 2-а, ідентифікаційний код 30419620), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,8387 га (кадастровий номер 2310400000:09:015:0173), розташованої за адресою: вул. Толстого, 2-а, для обслуговування пляжу з організацією вільного доступу громадян, на підставі Закону України "Про оренду землі" та протоколу проведення засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин та екології від 09.02.2018 № 52".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №908/1793/18 апеляційну скаргу Бердянської міської ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.12.2018 залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що станом на 24.05.2018 - день прийняття рішення, що є предметом спору у цій справі, Бердянська міська рада не надала своєчасної (протягом місяця) відповіді на лист-повідомлення ТОВ Дніпро-2000 від 11.10.2017 про згоду або відмову у поновленні договору оренди землі.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача за надання правової допомоги витрат в розмірі 16 000,00 грн., суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 131-2 Конституції України встановлено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В підтвердження понесених витрат позивачем надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001097, ордер, оригінал договору про надання правової допомоги б/н від 22.02.2018, укладений між адвокатом Котелевським К.В. та ТОВ "ДНІПРО-2000", додаток № 1 до договору б/н від 22.02.2018 про надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 31 від 29.01.2019 на суму 16 000 грн. 00 коп., акт про виконання зобов'язання від 29.01.2019 по договору про надання правової допомоги, відповідно до якого на виготовлення судових документів та участь у судових засіданнях адвокатом витрачено: додатковий аналіз судової практики - 10 годин; підготовка позовної заяви з додатками - 8 годин; підготовка заяви про зміну предмета позову - 2 години; підготовка відповіді на відзив - 5 годин: підготовка заяви про конкретизацію (уточнення) позовних вимог - 1 година; участь адвоката в одному судовому засідання - 4 години (облік починається з моменту виходу адвоката з офісу і закінчується часом повернення); протягом розгляду справи відбулось 7 судових засідань, а саме 27.03.2018, 27.04.2018, 22.05.2018, 19.06.2018, 22.06.2018, 16.01.2019 та 29.01.2019 Участь у семи судових засіданнях - 4*7=28 годин. Загальна кількість часу, витрачена на підготовку матеріалів та участь у засіданнях у справі № 908/299/18 складає 54 години.

Колегія суддів враховує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Водночас, дослідивши надані позивачем докази щодо судових витрат, колегією суддів не встановлено недотримання ТОВ ДНІПРО-2000 вимог ч.3 ст. 126 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 16 000 грн. 00 коп. та підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта про те, що суд повинен був розглянути позовні вимоги, які остаточно було сформовано за наслідком проведених підготовчих засідань та відмовити у задоволенні позову з огляду на невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, та відсутність спору між сторонами, враховуючи таке.

Частиною 3 статті 46 ГПК України встановлено право позивача на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Зазначене свідчить, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

19.04.2018, тобто до закінчення підготовчого засідання, позивач звернувся до господарського суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив визнати поновленим на 9 років 8 місяців, а саме до 01 серпня 2027 року, договір оренди землі від 07 лютого 2008 року з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09 жовтня 2017 року, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2008 за № 040826500170, укладений між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2000" (Запорізька обл., м.Бердянськ, вул. Толстого, 2-а, код 30419620), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,8387 га (кадастровий номер 2310400000:09:015:0173), розташованої за адресою: вул. Толстого, 2-а, для обслуговування пляжу з організацією вільного доступу громадян, на тих саме умовах, які були передбачені договором оренди землі від 07.02.2008 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09 жовтня 2017 року, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2008 р. за № 040826500170.

Первісна редакція позову свідчить про те, що позивач просив визнати поновленим на 9 років 9 місяців та 24 днів, а саме з 01 грудня 2017 року по 25 вересня 2027 року договір оренди землі від 07 лютого 2008 року з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 09 жовтня 2017 року, зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 квітня 2008 за № 040826500170, укладений між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2000" (Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.Толстого, 2-а, код 30419620), щодо земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 0,8387 га (кадастровий номер 2310400000:09:015:0173), розташованої за адресою: вул.Толстого, 2-а, для обслуговування пляжу з організацією вільного доступу громадян.

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310400000:09:015:0173 відповідно до вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У даному випадку, позивач, звернувшись до суду із заявою про зміну предмету позову, залишив вимогу про поновлення договору оренди землі незмінною.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не змінено предмет позову, подана ним заява фактично є заявою про уточнення позовних вимог в частині строку дії договору, який слід визнати поновленим.

В подальшому позивачем подано до господарського суду заяву про конкретизацію (уточнення) позовних вимог без зміни їх по суті, в якій викладено проект додаткової угоди відповідно до ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та яка свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права у випадку застосування положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника про те, що ТОВ "Дніпро-2000" не направляло на адресу Бердянської міської ради пропозицію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, оскільки повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на ст.187 ГК України, оскільки ч.1 ст.4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, земельні відносини.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність спору між сторонами, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч.1 ст.16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

З огляду на встановлені судом обставини щодо неповідомлення орендодавцем орендаря протягом місяця, після закінчення строку дії договору, про наявність заперечень щодо поновлення договору та продовження позивачем користування орендованою земельною ділянкою, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність предмета спору.

Щодо посилання скаржника про те, що заява щодо судових витрат була подана позивачем безпосередньо в судовому засіданні 29.01.2019, при цьому, ні заява, ні додані до неї документи, як докази понесених позивачем витрат не направлялась до Бердянської міської ради всупереч приписам ГПК України, колегія суддів враховує таке.

Частинами 1,3 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданій позовній заяві ТОВ "Дніпро-2000" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи: 1762 грн. - сплата судового збору, 10 000 грн. орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, з яких 2 000,00 грн. на підготовку позовної заяви та 8 000,00 грн. за участь адвоката в судовому засіданні по 2 000,00 грн. за одне судове засідання.

Копія зазначеної позовної заяви надіслана на адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 22.02.2018 №6519.

29.01.2019 позивач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., що не суперечить приписам ч.3 ст.124 ГПК України.

При цьому, позивач у поданому клопотанні обґрунтував, у зв'язку з чим пов'язана зміна його витрат на професійну правничу допомогу (16 000,00 грн.) в порівнянні із сумою таких витрат (10 000 грн.), зазначених у орієнтовному розрахунку, що узгоджується з вимогами ч.6 статті 129 ГПК України.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України були подані докази щодо понесення витрат на послуги адвоката.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено надіслання учасникам справи заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї доказів.

Щодо заяви Бердянської міської ради щодо закриття провадження у справі з підстави порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК України, колегія суддів приймає до уваги наступне.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що дані правовідносини в частині оренди спірної земельної ділянки не стосуються господарської діяльності позивача жодним чином, оскільки даний договір оренди землі не є правочином, укладеним в порядку здійснення позивачем господарської діяльності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно п.п.1,15 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

З огляду на визначений позивачем суб'єктний склад учасників справи, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи скаржника щодо порушення правил підсудності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи в судовому засіданні 29.01.2019 не дослідив більшість суттєвих доказів у справі, оскільки зазначені процесуальні порушення були усунені судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, прийнятому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів покладає витрати по сплаті судового збору на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Бердянської міської ради Запорізької області відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2019 у справі №908/299/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 27.05.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко