Рішення

від 18.02.2019 по справі 160/9358/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Справа № 160/9358/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

11 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправними дії і бездіяльність з боку Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що мали прояв у неприйнятті ним наказу про надання мені дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок (масивів), які знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровській області: за кадастровим в„– НОМЕР_2 , яка на території Личківської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_3 , яка на території Ковпаківської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_4 , яка на території Бузівської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_5 , яка на території Дмухайлівської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_6 , яка на території Дмухайлівської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_7 , яка на території Заплавської сільської ради, на підставі моїх шести клопотань та повторного звернення (заяви), поданих мною на розгляд Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно, у травні 2017 року та у липні 2018 року;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути шість моїх клопотань та повторне моє звернення [заяву], подані мною йому на розгляд у травні 2017 року та у липні 2018 року, відповідно, та прийняти наказ про надання мені, ОСОБА_1 , дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок (масивів), що знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, а саме:

за кадастровим № НОМЕР_2 - на території Личківської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_3 - на території Ковпаківської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_4 - на території Бузівської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_5 - на території Дмухайлівської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_6 - на території Дмухайлівської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_7 - на території Заплавської сільської ради.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у травні 2017 року направив до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області шість клопотань щодо надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок (масивів), що знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Однак наприкінці вересня позивач отримав шість листів-відповідей за результатами розгляду своїх клопотань згідно яких позивачу фактично відмовлено у наданні відповідних дозволів у зв`язку з невідповідністю звернень (клопотань) приписам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України та запропоновано подати повторні звернення з доповненими графічними матеріалами, які б дозволяли визначитись з місцем розташування бажаної земельної ділянки, формою власності та її правовим статусом, та з належним чином оформленими додатками.

Позивач вважає відмови Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у задоволені його клопотань безпідставними і формальними (без зазначення конкретних причин відмови), протиправними і недопустимими, оскільки у клопотаннях були зазначені всі необхідні матеріали та інформація щодо земельних ділянок, які б позивач хотів отримати.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на ч. 3 статті 116 ЗК України, відповідно до якої безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Також згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

20 січня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов.

У відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог позивача у зв`язку з наступним.

Так, в порушення ст. 116 та ст. 118 Земельного кодексу України в пакеті документів, який був наданий на розгляд позивачем Головному управлінню, зазначено одразу декілька земельних ділянок для відведення у власність.

Вимога позивача стосовно визнання протиправними дії і бездіяльності з боку Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що мали прояв у неприйнятті ним одного наказу про надання йому декілька дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 та за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації в межах шести земельних ділянок суперечить законодавству.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області після розгляду клопотань позивача було рекомендовано йому привести у відповідність наданий пакет документів і це не перешкоджало ОСОБА_1 повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що ним і було здійснено, але, повторне звернення ОСОБА_1 від 08.08.2018 № К-4578/0/31-18 не відповідало законодавству, зокрема ст. ст. 116 та 118 Земельного кодексу України, адже в пакеті документів, який був наданий на розгляд Головному управлінню, зазначено одразу декілька земельних ділянок для відведення у власність, про що Головним управлінням було повідомлено позивача листом від 05.07.2018 № К-4570/0-3421/0/20-18.

Крім того, позивачу було рекомендовано визначитися на яку саме земельну ділянку необхідно отримати дозвіл та повторно звернутись до Головного управління.

Також у відзиві представник відповідача зазначив, що позивачем пропущено строк для звернення з даним адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

У травні 2017 року ОСОБА_1 - позивач, направив до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області шість клопотань щодо надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок (масивів), що знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, а саме:

за кадастровим № НОМЕР_2 - на території Личківської сільської ради,

за кадастровим № НОМЕР_3 - на території Ковпаківської сільської ради,

за кадастровим № НОМЕР_4 - на території Вузівської сільської ради,

за кадастровим № НОМЕР_5 - на території Дмухайлівської сільської ради,

за кадастровим № НОМЕР_6 - на території Дмухайлівської сільської ради,

за кадастровим № НОМЕР_7 - на території Заплавської сільської ради.

Наприкінці вересня 2017 року позивач звернувся до канцелярії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та отримав листи - відповіді від відповідача, а саме:

від 11.07.2017 р. за № К-5953/0-3872/6-17 щодо земельного масиву за кадастровим № НОМЕР_2 , розташованого на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області,

від 11.07.2017 р. за № К-5951/0-3871/6-17 щодо земельного масиву за кадастровим № НОМЕР_3 , розташованого на території Ковпаківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (Додаток № 16),

від 11.07.2017 р. за № К-5949/0-3874/6-17 щодо земельного масиву за кадастровим № НОМЕР_4 , розташованого на території Вузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (Додаток № 17),

від 11.07.2017 р. за № К-5947/0-3875/6-17 щодо земельного масиву за кадастровим № НОМЕР_5 , розташованого на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (Додаток № 18),

від 11.07.2017 р. за № К-5946/0-3877/6-17 щодо земельного масиву за кадастровим № НОМЕР_6 , розташованого на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (Додаток № 19),

від 11.07.2017 р. за № К-5943/0-3888/6-17 щодо земельного масиву за кадастровим № НОМЕР_7 , розташованого на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Зі змісту відповідей позивачу відмовлено у задоволенні клопотань щодо надання відповідних дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вищевказаних земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га та зазначено, що з метою розгляду наданого звернення по суті позивачу необхідно належним чином оформити додатки та доповнити інформацією передбаченою ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Звернення доповнити графічними матеріалами, які дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки та відповідно її форму власності і правовий статус.

У червні 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо повторного розгляду шести клопотань щодо надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації.

Наприкінці липня 2018 року позивач отримав лист відповідача від 05.07.2018 р. за № К- 4570/0-3421/0/20, яким позивачу було відмовлено у задоволенні клопотань з тих підстав, що:

а) в пакеті документів, який був наданий на розгляд до Головного управління, зазначено декілька земельних ділянок для відведення у власність, що суперечить чинному законодавству;

б) з метою розгляду питання по суті, відповідач рекомендував визначитись на яку саме земельну ділянку необхідно отримати дозвіл та повторно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Разом у цьому листі відповідача додатково зазначено, що відповідно до вимог діючого законодавства України Держгеокадастр та його територіальні органи при передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати у власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який щоквартально формується, у розмірі 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області.

Враховуючи, що лист відповідача про відмову у задоволенні клопотань про надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою позивач отримав у липні 2018 року, а з адміністративним позовом до суду звернувся 11 грудня 2018 року, суд не приймає доводів представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, так як позивач звернувся до суду протягом шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї етапі, у власність або у користування для всіх потреб.

Органом, уповноваженим державою здійснювати дані функції виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Держгеокадастру України.

Відповідно до пункту 4.13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах Дніпропетровської області.

Згідно ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Як передбачено ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ст.118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу, у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою було те, що подані клопотання не відповідають вимогам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, а саме, не вказано інформацію, передбачену ч.6 ст.118 Земельного кодексу України та не додано графічні матеріали, які дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки, її форму власності і правовий статус.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем разом із клопотаннями було подано до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області копія паспорту, копія ідентифікаційного коду заявника та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Посилання відповідача на те, що на поданих позивачем до клопотання графічних матеріалах не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими судом графічними матеріалами.

Так, дослідивши графічні матеріали надані до клопотань, судом встановлено, що вони надані у вигляді скриншотів з Публічної кадастрової карти, на яких нанесено позначки бажаних місць розташування земельних ділянок, які позивач бажає отримати у власність, кадастрові номери, тип власності та місце розташування земельних ділянок в межах яких нанесені вказані позначки.

Суд зазначає, що законодавством не встановлено форми графічних матеріалів, а також норм, що регламентували порядок визначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

При цьому суд зазначає, що саме на стадії складання документації із землеустрою на земельну ділянку визначаються точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати, складається кадастровий план земельної ділянки та встановлюються прикордонні знаки.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеній у постановах від 19.01.2016 року (справа №21-3690а15), від 13.12.2016 року (справа №21- 2573а16), отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було подано всі необхідні документи визначені статтею 118 Земельного кодексу України.

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивач отримав відмову також у зв`язку з тим, що не мав право на одночасне отримання дозволів по всіх клопотаннях, суд зазначає, що надання дозволу не є безумовною підставою для отримання земельних ділянок у власність.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 16.09.2015 року зазначено, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до ч. 3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1409,6 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок (масивів), які знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровській області: за кадастровим в„– НОМЕР_2 - на території Личківської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_3 - на території Ковпаківської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_4 - на території Бузівської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_5 - на території Дмухайлівської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_6 - на території Дмухайлівської сільської ради; за кадастровим № НОМЕР_7 - на території Заплавської сільської ради на підставі шести клопотань та повторного звернення (заяви), поданих ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у травні 2017 року та у липні 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання і звернення ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 (два) га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності згідно встановлених норм безоплатної приватизації, в межах шести земельних ділянок (масивів), що знаходяться у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, а саме:

за кадастровим № НОМЕР_2 - на території Личківської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_3 - на території Ковпаківської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_4 - на території Бузівської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_5 - на території Дмухайлівської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_6 - на території Дмухайлівської сільської ради;

за кадастровим № НОМЕР_7 - на території Заплавської сільської ради.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 1409,6 грн. (одна тисяча чотириста дев`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

18 лютого 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник