Рішення

від 27.05.2019 по справі 240/254/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/254/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авиком", про визнання протиправними та скасування рішення від 20.12.2018 та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

встановив:

16.01.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся із адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2018 UA101000/2018/200132/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА0101070/2018/00605.

Підставами для звернення з позовом слугувала правомірність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у порушення вимог статті 57 Митного кодексу України визначено митну вартість транспортного засобу, який було імпортовано позивачем за резервним методом, а не за ціною договору, що, на думку позивача, є неправомірним. Вказує, що митний орган безпідставно відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, а проведене відповідачем коригування митної вартості імпортованого автомобіля у розмірі 22050 євро вчинене із порушенням норм Митного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що як картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці ДФС №UA101070/2018/00605 від 20.12.2018, так і рішення про коригування митної вартості товарів Житомирської митниці ДФС №UA101000/2018/200132/2 від 20.12.2018 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 22.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 26.03.2019 на 11:30.

18.03.2019 до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №746/9/06-70-10 від 14.03.2019, відповідно до змісту якого Житомирська митниця ДФС позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.

Зазначає, що подані декларантом разом з митною декларацією до митного оформлення документи були проаналізовані на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Резервний метод визначений самостійно декларантом. Так, у ході аналізу документів, поданих декларантом, встановлено, що до митного оформлення не подано документ, який свідчить про те, що оцінюваний товар належить юридичній фірмі Mann Automobile, що склала рахунок-фактуру від 21.11.2018, що викликало сумніви у достовірності правочину, у тому числі у праві власності на оцінюваний товар та праві розпорядження оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником зазначено особу "СМL Тгаnsроrt&Logistik Gmbh&Со КС", відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру (інвойс) від 21.11.2018.

Додатково надана декларантом копія митної декларації країни відправлення МRN 18DЕ290395631206Е4 від 21.11.2018 взята до уваги органом доходів і зборів, але не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, у зв`язку із відсутністю в ній відомостей про вартісні характеристики транспортного засобу.

За твердженнями відповідача, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, однак, на вимогу органу доходів і зборів декларантом надано лише копію митної декларації країни відправлення. Зазначає, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості із декларантом проведена консультація та органом доходів і зборів запропоновано здійснити митне оформлення за резервним методом за вартістю, яка ґрунтується на вартості автомобіля із програмного продукту SchwackeNet, яка проведена органом доходів і зборів за VIN кодом транспортного засобу і становить з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, на рівні 22050,00 євро/шт., проте під час проведення консультації декларантом не надано цінової інформації про транспортний засіб. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на не подання декларантом договору, рахунків із третіми особами, експертного висновку, наголошує, що відповідач при винесенні спірних рішень діяв у межах, на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством (а.с. 124-128).

Підготовче засідання 26.03.2019 відкладено на 23.04.2019 на 15:15 у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 26.03.2019 (а.с. 153).

16.04.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 159-160).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 23.04.2019, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 23.04.2019 (а.с. 210-212).

У судовому засіданні 23.04.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві. Крім того заявив клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 209).

У судовому засіданні 23.04.2019 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що зазначені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 124-128). Проти клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 23.04.2019 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 158).

У судовому засіданні суд ухвалою від 23.04.2019, постановленою у порядку статті 243 КАС без виходу до нарадчої кімнати, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 23.04.2019 (а.с. 210-212).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.12.2018 позивачем була подана до митного посту Житомир-Центральний електронна митна декларація (далі - ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ №UА101070/2018/047946 на товар - легковий автомобіль: марка - НYUNDAI; модель - GRAND SANTA FЕ; номер кузова - НОМЕР_1 ; колір - білий; тип двигуна - дизельний, рік виготовлення 2016 (а.с. 129).

Разом із митною декларацією декларантом були подані:

- рахунок-фактура Маnn Automobile №1970 від 21.11.2018 (а.с. 20);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205010/2018/318359 від 15.12.2018 та додатковий аркуш до нього (а.с. 23-24);

- технічний паспорт на автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4 (а.с. 172);

- довідку про транспортні витрати від 17.12.2018 (а.с. 174);

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_5 від 12.07.2017 (а.с. 175);

- паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_6 від 28.01.1997 (а.с. 176-177).

Декларантом в електронної митної декларації ІМ 40 ДЕ №UА101070/2018/047946 зазначено, що визначення митної вартості товару (автомобілю) який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт здійснювалось за 6 (резервним) методом, графа 43.

Після реєстрації вказаної вище ЕМД у базі даних електронної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів (далі - ЄАІС) та початку здійснення митного контролю спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі - АС АУР), а саме ризики: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів , 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів .

Після спрацювання ризиків АСАУР посадовою особою митного посту Житомир-Центральний було направлено запит №218 від 17.12.2018 до управління адміністрування митних платежів Житомирської митниці ДФС з метою визначення митної вартості.

У ході аналізу встановлено, що до митного оформлення не подано документ, якій свідчить про те, що оцінюваний товар належить юридичний Маnn Аutomobile , що склала рахунок-фактуру від 21.11.2018, що викликало сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником зазначено особу "СМL Тгаnsport&Lоgistik Gmbh&Co KG , відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру (інвойс) від 21.11.2018.

Додатково надана декларантом копія митної декларації країни відправлення МRN 18DЕ290395631206Е4 від 21.11.2018 взята до уваги органом доходів і зборів, але не могла бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, у зв`язку із відсутністю в ній відомостей про вартісні характеристики транспортного засобу.

На вимогу органу доходів і зборів декларантом не надано:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надавалась інформація щодо вартості аналогічного товару. Під час проведення консультації декларантом не надано додаткової інформації (документів), що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Зокрема, повідомлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України, та враховуючи дані про вартість оцінюваного автомобіля із програмного продукту SchwackeNet (витяг від 17.12.2018 №021922/28296205), яка проведена органом доходів і зборів за VIN кодом транспортного засобу з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 22050,00 EUR/шт (а.с. 132).

Відповідно до вчиненої декларантом письмової відмітки на матеріалах консультації "консультацію проведено, додаткових документів надати не можу" (а.с. 133-134).

Рішенням про коригування митної вартості товарів Житомирською митницею ДФС №UA101000/2018/200132/2 від 20.12.2018 скориговано митну вартість товару за ВМД №UA101070/2018/047946 на товар - легковий автомобіль: марка - НYUNDAI; модель - GRAND SANTA FЕ; номер кузова - НОМЕР_1 ; колір - білий; тип двигуна - дизельний, рік виготовлення 2016 з 10050,00 EUR на 22050,00 EUR (а.с. 16-17).

Відповідно до Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці ДФС №UA101070/2018/00605 від 20.12.2018 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих 17.12.2018 о 14 год. 07 хв. ТОВ "АВИКОМ", повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу органу доходів та зборів не надано податкових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування вартості товару №UA101000/2018/200132/2 від 20.12.2018 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України та статті 57 Податкового кодексу України.

Роз`яснено, що для можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, необхідно: подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2018/200132/2 від 20.12.2018, сплатити платежі в повному обсязі (а.с. 18-19).

Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, а також у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15 та від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).

Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

При здійсненні заходів, зазначених у попередньому пункті, дозволяється змінювати їх послідовність та обсяг залежно від характеру зовнішньоекономічної операції та результатів аналізу, виявлення та оцінки ризиків за вже проведеними заходами.

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.

Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митний орган протиправно застосував резервний метод визначення митної вартості товару за можливості встановлення митної вартості товару за ціною договору (контракту).

ТОВ АВИКОМ , яке діяло в інтересах позивача, було надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною, вказаною у рахунку-фактурі (інвойсі) згідно з вимогами частини четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Посилання відповідача на розбіжності та відсутність всіх даних щодо ціни, що була фактично сплачена, а саме: до митного оформлення не подано документ, який свідчить про те, що оцінюваний товар належить юридичній особі, що склала рахунок-фактуру, що викликає сумніви у достовірності правочину; додатково надана митної декларації країни відправлення взята до уваги органом доходів і зборів, але не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, у зв`язку з відсутністю в ній відомостей про вартісні характеристики транспортного засобу.

Щодо рахунку-фактури (інвойсу) та відповідності її чинному законодавству України, вказаний правочин є правомірним та дійсним, не був визнаний судом у встановленому законодавством порядку недійсним, а також не є нікчемним в силу закону.

Так статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому статтею 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, сумнів у достовірності правочину є надуманим та безпідставним.

Власне, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митним органом у рішенні не було обґрунтовано зазначено в чому саме полягали об`єктивні сумніви чи неточності у заявленій позивачем митній вартості товару.

Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати пошкодженість та непридатність для використання за призначенням легкового автомобіля марки - НYUNDAI; модель - GRAND SANTA FЕ; номер кузова - НОМЕР_1 ; колір - білий; тип двигуна - дизельний, рік виготовлення 2016, що й обумовлює ціну, за яку його було придбано, а саме: 10000 євро (десять тисяч євро).

Використання періодичного довідника Suреr SСНWАСКЕ - Еurotax, Швейцарія передбачено у Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003.

Проте, для визначення вартості за каталогом Schwacke, відповідач використав лише базові дані: марку, модель автомобіля, номер кузова та пробіг, не звернувши увагу на зовнішній стан автомобіля.

Однак під час митного оформлення товару уповноважені працівники митного органу не звернули уваги, що автомобіль було придбано із значними пошкодженнями, які характерні дорожньо-транспортній пригоді, а саме зім`яті та перекрученні переднього бампера та переднього крила, спрацьовані усі подушки безпеки, подряпини лакофарбового покриття передньої частини автомобіля пошкоджені передні колеса та підвіска, тому вартість придбаного позивачем автомобіля значно нижча від тієї, що вказана як середня у каталозі Schwacke . Відповідач був зобов`язаний врахувати це при прийнятті спірного рішення.

Так, працівниками митного органу у додатковому аркуші до Акта про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205010/2018/318359 чітко зазначено: Пошкоджено переднє праве та ліве крило, передній бампер, капот, радіатори, передня права фара, передня права підвіска. Сколи та подряпати ЛФП по всьому кузову. Забруднено салон та сидіння. Спрацьовані дві подушки безпеки (а.с. 24).

Окрім того, автомобіль не на ходу , що, зокрема, вказано і у рахунку-фактурі (інвойсі) Маnn Automobile №1970 від 21.11.2018 (а.с. 20).

У зв`язку із чим середня вартість за каталогом не може застосовуватись до конкретних правовідносин, а тому завищення відповідачем митної вартості автомобіля покладає на позивача надмірний тягар по сплаті митних платежів, що є неправомірним з огляду на фактичні обставини та надані документи.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці ДФС №UA101070/2018/00605 від 20.12.2018 та рішення про коригування митної вартості товарів Житомирської митниці ДФС №UA101000/2018/200132/2 від 20.12.2018, винесені без дотриманням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, доведено протиправність картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці ДФС №UA101070/2018/00605 від 20.12.2018 та рішення про коригування питної вартості товарів призначення Житомирської митниці ДФС №UA101000/2018/200132/2 від 20.12.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39421140), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авиком" (10003, Житомирська область, м. Житомир, майдан Короленка, буд. 4, код ЄДРПОУ 37221145) про визнання протиправними та скасування рішення від 20.12.2018 та картки відмови у прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2018 №UA101000/2018/200132/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА0101070/2018/00605.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1537,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 27 травня 2019 року.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко