Постанова

від 22.05.2019 по справі 520/11199/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 р.Справа № 520/11199/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 30.01.19 року по справі № 520/11199/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00002741411 від 30.11.2018 року, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 103793,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25948,25 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2019р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС" залишено без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає рішення суду безпідставним та необґрунтованим, в якому має місто недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Вказує , що податковим органом не зазначено на підставі чого здійснено висновок про недобросовісність саме ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС та надано оцінку господарській операції, що не обумовлено повноваженнями податкового органу, не спростовано невідповідність ліцензійним умовам ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ та неможливість виконання робіт за договором підряду. Вважає , що відсутність контрагента за місцезнаходженням не може слугувати підставою для зменшення податкового кредиту покупця. Судом безпідставно зазначено, що ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ є стороною кримінального провадження, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази вручення підозри посадовим особам ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ . Можливі порушення податкового законодавства контрагентів ТОВ ВІДІ- ЕЛЕКТРОНІКС не може бути підставою для притягнення до відповідальності ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС . Відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод. Оскільки Товариство не отримувало будь-яких робіт безоплатно, виконало обов`язок щодо відображення податкових зобов`язань з ПДВ за травень 2018 року,а висновок відповідача та суду першої інстанції щодо не підтвердження її здійснення, є неспроможним, що спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами необхідними для здійснення такого виду господарської операції. Таким чином, оскільки висновки викладені в рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи, мас місто недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, вважаємо, що судове рішення підлягає скасуванню. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

ГУ ДФС у Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та помилковими, а скаргу відповідно такою, що не підлягає задоволенню , просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 залишити без змін, залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав свої заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 31 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено наказ № 8143 та направлення № 11004 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС .

З 31.10.2018 по 06.11.2018 ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами - постачальником ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ за травень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт №4735/20-40-14-11-11/39667744 від 15.11.2018 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в травні 2018 року на загальну суму ПДВ 103793 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення форми Р № 00002741411 від 30 листопада 2018 р., яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 103793 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 25948,25 грн.

Підставою для вказаних дій послугувало твердження ДФС про те, що постачальник ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ з ознаками фіктивності, територіально розташований в Донецькій області, а об`єкт, який ремонтували - у м.Харкові, незначна кількість працівників, відсутність інформації в Договорі щодо можливості залучення субпідрядників, відсутність придбання послуг будівельних машин та механізмів тощо, відсутність інформації щодо придбання послуг перевезень між м.Маріуполь (юридична адреса ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ на дату підписання Договору) та м.Харків (розташування об`єкта - будівлі, на якій здійснювався ремонт покрівлі) (згідно ЄРПН), відсутність придбання паливо - мастильних матеріалів для транспорту (згідно ЄРПН), який міг би здійснювати перевезення необхідних ресурсів для здійснення ремонтних робіт, відсутність придбання будівельних матеріалів (згідно ЄРПН) необхідних для ремонту покрівлі, свідчить про відсутність реальних господарських операцій, та оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС та РЕАЛ БУДПРОЕКТ за травень 2018 року, а отже і підтвердити правомірність включення до складу податкового кредиту за травень 2018 року суми ПДВ по вищезазначеним взаємовідносинам, а саме суму ПДВ 103793,00 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 198.1.-198.2. ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстріп податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що Товариство позивача є власником приміщення за адресою: місто Харків, вул. Москалівська, будинок 99 , покрівля такої будівлі потребувала ремонту.

У зв`язку з необхідністю ремонту покрівлі нежитлового приміщення, що належить на праві власності Товариству, між Товариством та ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ укладено договір 27/04-01 від 27.04.2018 року по ремонту покрівлі будівлі, розташованої в м. Харкові , по вул. Москалівській, 99 .

Вартість робіт та матеріалу визначалася кошторисом та договірною ціною на проведення ремонтних робіт і складає - 622755,60 грн.

По закінченню проведення ремонту покрівлі 18.05.2018 року складено акт виконаних робіт № 18/05-01 від 18 травня 2018 року, який розкриває зміст господарської операції та містить посилання на договір 27/04-01 від 27.04.2018 року на суму 622755,60 грн., в якому безпосередньо визначається кошторис робіт та договірна ціна, тобто відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

В подальшому ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ виписано на адресу позивача податкову накладну № 123 від 18.05.2018р., яка зареєстрована в установлені законодавством терміни, про що свідчить квитанція отримана нами з ЄРПН.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено підприємством ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС до податкового кредиту відповідного податкового періоду, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунки між ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС та ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ за вищезазначеними договорами проводились у безготівковій формі, згідно платіжного доручення від 08.06.2018 року №596.

Вище встановлене не спростовано податковим органом та підтверджено в акті перевірки (а.с.25-27).

До перевірки та до матеріалів справи надані копії документів , в підтвердження здійснення вищенаведених господарських відносин між ТОВ ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС та ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , а саме копії ліцензії ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , виписки ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , довідки з ЄДРПОУ із зазначенням видів діяльності, які провадить ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , витягу з реєстру платників ПДВ ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , договору №27/04-1 від 27.04.2018 року з ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , договірної ціни на проведення ремонтних робіт ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , локального кошторису на проведення ремонтних робіт покрівлі будівлі, наданого ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ , відомості ресурсів , акту виконаних робіт (наданих послуг) №18/05-1 від 18.05.2018 року, податкова накладна №123 від 18.05.2018 року, надрукована з ЄРПН, квитанція, яка підтверджує факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН, платіжне доручення №596 від 08.06.2018 року, копія сторінок з технічного паспорту будівлі ТОВ ВІДІ-ЕЛКТРОНІКС із зазначенням характеристики будинку та площі забудівлі та фотографії із зображенням відремонтованої покрівлі.

ТОВ Реал Будпроект на момент здійснення господарських правовідносин мало ліцензію ДАБІ від 22 листопада 2017 року № 55-Л на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім та значними наслідками.

Можливість залучення ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ працівників та субпідрядників за договором та Цивільним кодексом України не обмежена, а тому висновки податкового органу в даній частині є безпідставними.

Також, ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ мало можливість залучити людські ресурси, спеціальну техніку на підставі договорів підряду, оренди, тощо, і дані обставини податковим органом не досліджувалися, а виплата винагороди могла здійснюватися у ІІІ кварталі 2018 року.

Відповідно до п. 1.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 цей стандарт обов`язковий при визначені вартості будівництва об`єктів, які споруджують за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гаранти (далі - державні кошти), або його використання обумовлено договором. Також пп. 6.4.2 ДСТУ БД. 1.1-1:2013 передбачено: При визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт, та витрати" (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та у додатку У . Таким чином, якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, то, їх приймання-передачу можна оформити відповідним актом, зміст якого відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

У ТОВ "РЕАЛ БУДПРОЕКТ" наявні трудові ресурси, оскільки Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30 березня 2016 р. № 256, кадровими вимогами є:

1) наявність у:

керівників, професіоналів та фахівців залежно від видів виконуваних робіт відповідної освіти та кваліфікації;

керівника суб`єкта господарювання або його заступника вищої освіти відповідної спеціалізації (магістр, спеціаліст, бакалавр). Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити: для магістра або спеціаліста не менше двох років, бакалавра - не менше трьох років;

головного інженера вищої освіти відповідної спеціалізації (магістр, спеціаліст).

Стаж роботи за посадою нижчого рівня повинен становити: для магістра не менше двох років, спеціаліста - не менше трьох років;

начальника виробничо-технічного відділу, технічного відділу вищої освіти відповідної спеціалізації (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією повинен становити не менше двох років;

виконавця робіт вищої освіти відповідної спеціалізації (магістр, спеціаліст, молодший спеціаліст, бакалавр або молодший бакалавр). Стаж роботи майстром на будівництві повинен становити не менше двох років. Спеціалізація за освітою повинна відповідати напряму діяльності суб`єкта господарювання;

майстра будівельних та монтажних робіт вищої освіти відповідної спеціалізації (магістр, спеціаліст, молодший спеціаліст, бакалавр, молодший бакалавр). Спеціалізація за освітою повинна відповідати напряму діяльності суб`єкта господарювання;

техніка-будівельника вищої освіти відповідної спеціалізації (молодший спеціаліст, бакалавр або молодший бакалавр). Спеціалізація за освітою повинна відповідати напряму діяльності суб`єкта господарювання.

2) працевлаштування за основним місцем роботи керівника суб`єкта господарювання і головного інженера. Для заступників керівника суб`єкта господарювання і керівників його виконавчих та функціональних підрозділів допускається працевлаштування не за основним місцем роботи, однак кількість таких керівників повинна становити не більш як 50 відсотків їх загальної кількості - для провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми наслідками, та не більш як 20 відсотків - для провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками.

Тобто, податковим органом не спростовано невідповідність ліцензійним умовам ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ та неможливість виконання робіт за договором підряду.

Відсутність контрагента TOB РЕАЛ БУДПРОЕКТ за місцезнаходженням не може слугувати підставою для зменшення податкового кредиту покупця, оскільки покупець не відповідає за можливу недостовіриість відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, якщо на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до зазначеного Реєстру та мали статус платника податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 2а-5529/11/2070.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складання згаданої вище податкової накладної контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Вказані документи свідчать, про те, що усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в декларації з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

Колегія суддів дійшла висновку, що факт отримання позивачем послуг , оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем факту отримання послуг, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції , що позивачем виконанo всі необхідні умови для формування податкового кредиту по господарських операціях з вищевказаним контрагентом з придбання ТМЦ з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Також, норми Податкового кодексу України не пов`язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов`язок підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Наведене узгоджується з практикою , викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 816/809/17 від 27 березня 2018 року та Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб`єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов"язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що господарські операції позивача з ТОВ РЕАЛ БУДПРОЕКТ мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням послуг до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення № 00002741411 від 30.11.2018 року, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 103793,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25948,25 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 року по справі № 520/11199/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00002741411 від 30.11.2018 року, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 103793,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25948,25 грн..

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДІ-ЕЛЕКТРОНІКС" судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1947,0грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 2921,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області. .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З.Г. Подобайло Судді А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 27.05.2019 року