Постанова

від 21.05.2019 по справі 640/4999/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4999/19 Суддя (судді) першої інстанції:

Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.03.2019 №82 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.06.2017 №КВ083171602786.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу від 13.03.2019 № 82 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.06.2017 №КВ083171602786, виданого Департаментом з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі;

- встановлення заборони Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 34926981, юридична адреса: 04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21), Комунальному підприємству Київблагоустрій (ідентифікаційний код 26199708, юридична адреса: 03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська будинок 31, корпус 2), Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації (ідентифікаційний номер 26077520, 03115, м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 97), а також будь-яким іншим органам державної влади, установам, підприємствам та організаціям незалежно від форми власності та організаційно-правової форми господарювання, а також будь-яким особам та їх об`єднанням вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж (знесення) тимчасової огорожі (паркану) та будь-яких інших будівель, що використовуються для будівництва об`єкту громадського харчування (кафе) за адресою Святошинський район, проспект Перемоги, 138 , які входять до майнового комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь та який розташовано на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 , до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили;

- встановлення заборони Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 34926981, юридична адреса: 04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21), Комунальному підприємству Київблагоустрій (ідентифікаційний код 26199708, юридична адреса: 03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська будинок 31, корпус 2), Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації (ідентифікаційний номер 26077520, 03115, м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 97) виносити будь-які приписи або інші розпорядчі документи щодо демонтажу тимчасової огорожі вказаного будівельного майданчика демонтаж (знесення) тимчасової огорожі (паркану) та будь-яких інших будівель, що використовуються для будівництва об`єкту громадського харчування (кафе) за адресою Святошинський район, проспект Перемоги, 138 , які входять до майнового комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю Промінь та який розташовано на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:75:171:0014 , до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року заяву задоволено частково: зупинено дію наказу Департаменту з питань Державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.03.2019 № 82 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.06.2017 №КВ083171602786, до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваним наказом відповідача скасовано реєстрацію декларації про початок ведення будівельних робіт Будівництво об`єкту громадського харчування (кафе) за адресою: проспект Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва за № КВ 083171602786 від 09.06.2017, замовником якого є позивач.

В оскаржуваному рішенні суд дійшов висновків про те, що в разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог, на користь позивача, останньому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх порушених прав та інтересів шляхом повернення об`єктів будівництва до стану, який мав місце на момент зупинення будівництва на підставі оскаржуваного рішення відповідача.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов до висновку, що факт скасування спірним наказом декларації про початок виконання будівельних робіт, що зумовлює відсутність у позивача, як замовника, права на виконання будівельних робіт на об`єкті, щодо якого вказану декларацію було подано.

Разом з тим, необхідність вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції мотивує тим, що доводи позивача щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є обґрунтованими в частині зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, які зводяться до втрат фінансового характеру.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним.

Так, зупиняючи дію оскаржуваного наказу, суд першої інстанції, окрім іншого посилався на те, що зупинення будівельних робіт призведе до значних фінансових втрат забудовника, оскільки можливе часткове руйнування об`єктів будівництва.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що фінансові права забудовника можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва з порушеннями будівельних норм та стандартів, якщо в ході судового розгляду справи по суті буде встановлена правомірність винесеного відповідачем рішення.

Крім того, застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного наказу про скасування реєстрації декларації про початок будівництва до вирішення спору по суті, фактично надає можливість підрядникам безперешкодно, без жодних обмежень, продовжувати будівництво об`єкта, не зважаючи на встановлені відповідачем порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд фактично погодився із збереженням стану триваючого порушення містобудівних вимог.

Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 29.09.2016 № 14 зазначив, що рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності, якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що доводи позивача свідчать про істотне порушення вимог чинного законодавства при прийнятті відповідачем оскаржуваного наказу. На переконання колегії суддів, без вивчення та оцінки у ході судового розгляду по суті спору всіх обставин справи, дійти висновку про протиправність оскаржуваного наказу неможливо.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 28 лютого 2019 року у справі № 826/2259/18, у яких Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову у правовідносинах аналогічних тим, що виникли у справі, яка розглядається.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" про забезпечення адміністративного позову залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 27.05.2019.