Ухвала

від 22.05.2019 по справі 569/774/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/774/19

1-кс/569/4041/19

УХВАЛА

22 травня 2019 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12019000000000274 від 22.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України,-

встановив:

До слідчого судді Рівненського міського суду ОСОБА_1 надійшло на розгляд клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчими СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12019000000000274 за фактом зловживання повноваженнями службовими особами ТОВ «КОМПАНІЯ «111» ЄДРПОУ 37515650 та ТОВ «Автохолл» ЄДРПОУ 37707439, які діючи у власних інтересах, порушуючи встановлений чинним законодавством порядок реалізації службовими особами своїх повноважень та управлінських функцій в межах наданих їм прав та покладених на них обов"язків, маючи на меті систематичне отримання незаконних прибутків на постійній основі від реалізації автомобілів за підробленими документами, використовували документи, які містять ознаки підроблення, а саме сертифікати відповідності, на підставі яких було здійснено реєстрації транспортних засобів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2018 року накладено арешт на легковий автомобіль марки AUDI А7, кузов № НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 .

Заявник зазначає, що транспортний засіб вже тривалий час знаходиться під арештом, усі необхідні слідчі та процесуальні дії з речовим доказом по кримінальному провадженню, яким є автомобіль марки AUDI А7, кузов № НОМЕР_1 , слідчий мав можливість провести.

Окрім того, за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду поновлено реєстрацію вказаного автомобіля, що вказує на законність набуття ОСОБА_4 даного автомобіля у власність.

ОСОБА_4 статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні не має, є законним та добросовісним власником автомобіля.

У зв`язку з цим, підстав для подальшого обмеження права володіння майном немає.

Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився.

Слідчий ОСОБА_5 подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність.

Суд розглядає клопотання у їх відсутність.

Слідчий суддя,ознайомившись із доводами клопотання та доданими до нього матеріалами кримінального провадження, дійшов висновку про наступне.

За ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року за №757/52833/18к у кримінальному провадженні за №3201610004000058 накладено арешт на легковий автомобіль марки AUDI А7, кузов № НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 .

В подальшому кримінальне провадження №3201610004000058, розпочате за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України передано слідчому управлінню ГУНП в Рівненській області та присвоєно №12019000000000274.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За вимогамист. 132 КПК України,застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно дост. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Судом встановлено, що з часу внесення відомостей до ЄРДР про вчинений злочин за ч. 2ст. 364-1 КК України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за вищевказаним фактом підозра не пред"являлась.

Слідчий суддя зазначає, що накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину. Вказана обставина повинна бути встановленою в судовому порядку, на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих органом досудового розслідування.

Тривале втручання у право власності особи, без підтвердження для цього відповідних підстав та обґрунтованих підозр у вчиненні кримінального правопорушення, є порушенням принципу співмірності та пропорційності, а відтак є свавільним.

Як встановлено судом, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 05 лютого 2018 року з метою збереження речових доказів було накладено арешт на автомобіль марки AUDI А7, кузов № НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , який в подальшому 18.09.2018 року за ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду скасовано.

Окрім того, 27 серпня 2018 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив визнати протиправним та скасував висновок Рівненського сервісного центру МВС в Рівненській області про проведену перевірку в частині скасування реєстрації автомобіля та зобов"язав відновити державну реєстрацію автомобіля марки AUDI А7, кузов № НОМЕР_1 .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58, ЕСНR 1999-ІІ.) Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, Series A №296-А,п.42,та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 та 73, Series A №52). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі « Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50, Series A №98).

Під час судового розгляду встановлено, що недостатньо одного лише посилання на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту. Оскільки, для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт, належного їй майна, має бути дотримано вищенаведені приписи кримінального процесуального законодавства, що чітко визначені в ст.ст. 170 - 173 КПК України.

Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту зазначеного у клопотанні майна, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання, тоді як слідчим, прокурором не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, юридичної особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_4 належним йому майном на підставі зазначених обставин, оскільки судовим розглядом доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Керуючись ст.2,7-9,131-132, 170,174,372,376 КПК України, слідчий суддя -

ухвалив :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12019000000000274 від 22.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України- задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року у справі №757/52833/18-к на легковий автомобіль марки AUDI А7, кузов № НОМЕР_1 - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя

Рівненського міського суду ОСОБА_1