Ухвала

від 23.05.2019 по справі 755/3513/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3513/19

Провадження №: 1-кс/755/3794/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «Експрес-Авіа», у межах кримінального провадження №42019100000000068 від 30.01.2019 року, щодо скасування постанови про визнання речовим доказом, -

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах ТОВ «ТФ «Експрес-Авіа» звернувся до слідчого судді із скаргою, в якому просить визнати незаконною постанову від 03.04.2019 року слідчого ОСОБА_3 , про визнання документів речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження №42019100000000068 від 30.01.2019 року та скасувати постанову від 03.04.2019 року слідчого ОСОБА_3 , про визнання документів речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження №42019100000000068 від 30.01.2019 року, мотивуючи тим, що юридичною особою, якій доручено провести комп`ютерно-технічну експертизу ТОВ «ІТ-Консалтінг», згідно ухвали слідчого судді від 17.04.2019 року, складено висновок №29-2019 від 17.04.2019 року, разом з тим відповідно до відомостей отриманих з ресурсів Міністерства юстиції України реєстр атестованих експертів, особа, яка склала вказаний висновок, ОСОБА_4 , не є атестованим судовим експерт з 26.06.2016 року. Тому з цих підстав просить визнати незаконною та скасувати постанову слідчого.

Слідчий суддя, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, приходить до наступного.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України /далі КПК/.

Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-?) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-? частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Крім того, досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.38 КПК України, здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

Згідно п.8 ч.2 та ч.5 ст.40 КПК України, слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. Слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

У відповідності до положень п.15 ч.1 ст.7 та ч.2 ст.22 КК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті /ст.98 КПК України/.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

У силу положень кримінального процесуального законодавства України на учасників кримінального провадження покладається обов`язок щодо доведення правомірності своїх дій.

Крім того, питання речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення.

Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні /п.18 ч.1 ст.3 КПК України/.

До компетенції слідчого судді за Кримінально-процесуальним кодексом України належать три групи питань: розгляд клопотань та надання дозволу на проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують права і свободи людини та контроль за їх провадженням; надання дозволу на застосування та контроль застосування запобіжних та інших заходів кримінально-процесуального примусу; розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення органів досудового розслідування та прокурора.

Статтею 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Нормами ч.2 ст.307 КПК України передбачено, що слідчий суддя, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, постановляє ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Отже, прийняття цілого ряду процесуальних рішень віднесено до виключної компетенції слідчого, прокурора та КПК України не наділяє правом слідчого суддю вирішувати питання щодо визнання постанови, якою вирішено доля речових доказів, незаконною, а лише судовим контролем під час розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення органів досудового розслідування та прокурора, тому вважаю за необхідне, відповідно до частини 4 статті 304 КПК України, відмовити у відкритті провадження.

Також, частиною 2 статті 303 КПК України передбачено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

У відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «Експрес-Авіа», у межах кримінального провадження №42019100000000068 від 30.01.2019 року, щодо скасування постанови про визнання речовим доказом відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та всіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її отримання.

Слідчий суддя: