Постанова

від 04.04.2019 по справі 910/1611/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/1611/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.04.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (повний текст підписано 15.06.2018)

у справі №910/1611/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" (відповідач 1)

Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в місті Києві (відповідач 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Київська філія публічного акціонерного товариства "Місто Банк"

про визнання права власності на грошові кошти, зняття арешту з грошових коштів

В судовому засіданні 04.04.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/1611/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна" та відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання права власності на грошові кошти в сумі 1 701 600, 00 грн., що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому у Київській філії акціонерного товариства "Місто Банк" на ім`я товариства з обмеженою відповідальністю "Метан-Трейдінг Україна", які помилково перераховані платіжним дорученням № 3688 від 11.01.2018 та зняття арешту з грошових коштів.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на виконання договору купівлі-продажу №1217-124 від 13.12.2017, укладеного між ним та ТОВ Укр-Альянс Груп , згідно платіжного доручення №3688 від 11.01.2018 помилково перераховано грошові кошти в розмірі 1 701 600, 00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Метан-Трейдінг Україна", у якого немає жодних правових підстав для отримання вказаних грошових коштів, оскільки жодних договірних відносин у позивача та ТОВ "Метан-Трейдінг Україна" немає. ТОВ "Метан-Трейдінг Україна" повідомило про неможливість повернення вказаних грошових коштів у зв`язку з наявністю арешту поточного рахунку, на який вони зараховані.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

08.05.2018 позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої просив:

1. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" (77640, Івано-Франківська область, Рожнятівського району, с. Цінева, вул. Січових Стрільців, буд. 2, ідентифікаційний код 25070214) на грошові кошти у сумі 1701600,00 грн., що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Київський філії Акціонерного товариства Місто банк на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю Метан-трейдінг Україна (03065, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, буд. 51/16, ідентифікаційний код 39458762), які помилково перераховані платіжним дорученням №3688 від 11.01.2018.

2. Звільнити грошові кошти у сумі 1701600,00 грн., що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Київський філії Акціонерного товариства Місто банк на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю Метан-трейдінг Україна (03065, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, буд. 51/16, ідентифікаційний код 39458762), з під арешту, накладеного 24.05.2017 постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №54000244, які помилково перераховані платіжним дорученням №3688 від 11.01.2018.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 08.05.2018 вказана заява про зміну предмета позову була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/1611/18 у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті рішення у справі місцевий господарський суд виходив з того, що за відсутності факту порушення права позивача відсутня необхідність і процесуальна можливість надати цьому праву примусового захисту. Питання повернення помилково перерахованих коштів грошових коштів мало бути вирішеним в рамках виконавчого провадження за судовим рішенням та відповідного кримінального провадження. Суд також дійшов висновку, якщо зняття арешту з майна не пов`язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту з її майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що потягло прийняття необґрунтованого рішення.

Доводи апеляційної скарги:

- юридично власником помилково перерахованих коштів є ТОВ "Метан-Трейдінг Україна", так як спірні кошти знаходяться саме на банківському рахунку відповідача -1 і на них поширюється презумпція правомірності їх набуття, встановлена ст.328 ЦК України, доки судом не буде встановлено протилежне.

- саме у зв`язку з дією принципу правомірності набуття права власності відповідачем-1 (ст.328 ЦК України) і існує спеціальна норма Закону України Про виконавче провадження - ст.59, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику (а знаходиться майно саме на рахунку боржника) може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття його з арешту.

- право власності є абсолютним, а власник має захищати своє право превентивно, навіть до наявності самого порушення.

- у зв`язку з перебуванням зазначених коштів позивача під арештом, останній позбавлений можливості ними володіти та розпоряджатись, обмежений у своїх правах як власник і не може їх реалізувати, що встановлено судом, разом з тим суд дійшов висновку про не порушення прав позивача.

- суд не взяв до уваги, що діями відповідача-1 було порушено право позивача, оскільки платіжні доручення на повернення помилково перерахованих коштів не були подані останнім банку протягом 5 днів.

- суд неправильно застосував ст.59 Закону України Про виконавче провадження , оскільки серед виключного переліку підстав зняття арешту державним виконавцем арешту (повністю або частково), випадку помилкового зарахування третьою особою коштів на рахунок боржника немає.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 12.07.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Іоннікова І.А.,Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/1611/18, справу призначено до розгляду.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/1611/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №910/1611/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розгляд справи відкладався, останній раз на 04.04.2019.

Явка представників сторін

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Представники відповідачів та третьої особи в судові засідання апеляційної інстанції не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Від відповідача 1 надійшла заява про визнання позову та розгляд справи у відсутність його представника.

Оскільки явка представників відповідачів та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Платіжним дорученням №3688 від 11.01.2018 позивач перерахував на поточний рахунок № НОМЕР_1 відповідача 1 , відкритий Київською філією акціонерного товариства Місто банк , 1 701 600, 00 грн. з призначенням платежу оплата за обладнання зг.накл.№1 від 18.12.2017… .

За твердженням позивача дане перерахування грошових коштів було здійснено помилково, оскільки договірних відносин з відповідачем 1 він не мав. Накладна №1 від 18.12.2017 на обладнання (додаток 7 до позовної заяви) надана іншою юридичною особою, з якою позивачем 13.12.2017 укладено договір купівлі-продажу №1217-124.

Позивач 12.01.2018 звернувся до відповідача 1 з листом-вимогою №17/1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Листом №12/01-1 від 12.01.2018 відповідач1 повністю визнав заявлені вимоги щодо зарахованих на його банківський рахунок грошових коштів, проте повідомив про неможливість їх повернення власнику у зв`язку з накладеним виконавчою службою арештом.

Відповідач 1 надав обслуговуючому банку (третя особа у справі) 19.02.2018 платіжне доручення №2 від 14.02.2018 на зворотне перерахування позивачу 1 701 600, 00 грн., яке повернуто без виконання з огляду на накладені арешти:

- відповідачем 2 у виконавчому провадженні №54000224 за наказом Господарського суду міста Києва у справі №910/12781/16 на суму 7 679 541,54 грн.;

- Печерським районним судом міста Києва у справі 757/22896/17-к без обмеження суми.

Відповідач 1 з незалежних від його волі причин не міг виконати свій обов`язок повернути безпідставно отримані грошові кошти позивача та не заперечував належність цих коштів позивачу.

Матеріали справи не містять доказів заперечення або невизнання прав власника цих грошових коштів також і відповідачем 2 та третьою особою у справі.

Обов`язок доведення наявності як самого права так і факту його невизнання або оспорювання одним або кожним з відповідачів процесуальним законодавством покладено на позивача.

Оскільки не доведено інше, судом встановлено відсутність фактичних підстав для твердження про оспорювання або невизнання права позивача на помилково перераховані грошові кошти з боку інших учасників даного судового розгляду.

Суд вважає, що позивачем доведено факт наявності права, проте не доведено факт невизнання цього права одним або кількома відповідачами чи будь-якими іншими особами.

За відсутності факту порушення права позивача відсутня необхідність та процесуальна можливість надати цьому праву примусового захисту.

Виходячи з наведеного, суд відмовив у задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на грошові кошти у сумі 1 701 600, 00 грн.

Судом зазначено, що окрім розгляд вимоги про визнання права власності, розглянуто вимогу позивача про звільнення його грошових коштів від обтяження арешту та зобов`язання Київську філію акціонерного товариства Місто банк перерахувати 1 701 600, 00 грн. з поточного рахунку відповідача 1 на рахунок позивача.

Колегія суддів зазначає про безпідставність зазначення в оскаржуваному рішенні про розгляд вимоги про зобов`язання Київської філії акціонерного товариства Місто банк перерахувати 1 701 600, 00 грн. з поточного рахунку відповідача 1 на рахунок позивача, оскільки заява позивача про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду ухвалою від 08.05.2018 не містить такої вимоги.

У задоволенні вказаних вимог відмовлено виходячи з того, що обмеження прав позивача на належні йому грошові кошти стали наслідком його особистої недбалої поведінки.

Судом зазначено, що більш як за півроку до здійснення цієї банківської транзакції на рахунок отримувача було накладено арешти судовими рішеннями (у першому випадку на стадії виконання, у другому - прямим судовим рішенням у кримінальному провадженні). Встановлені обмеження на видаткові операції з рахунку відповідача 1 ніяким чином не залежать від волі ні відповідача 1 ні третьої особи у справі.

На думку суду, питання повернення помилково перерахованих грошових коштів мало бути вирішеним у рамках виконавчого провадження за судовим рішенням та відповідного кримінального провадження. Право на виконання судових рішень є невід`ємною частиною права на суд. Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною першою статті 74 цього ж Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Суд дійшов висновку, якщо зняття арешту з майна не пов`язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту з її майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України способами захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення вірно встановлено заявлену позивачем обставину, а саме, що платіжним дорученням №3688 від 11.01.2018 позивач помилково перерахував ТОВ Метан- Трейдінг Україна грошові кошти в сумі 1 701 600, 00 грн.

Втім, судом неправильно застосовано ст.59 Закону України Про виконавче провадження , дійшовши помилкового висновку про необхідність звернення позивачу до ДВС з вимогою про зняття арешту з його майна.

Судом невірно застосовано положення частини 4 ст.59 вищевказаного Закону, якою передбачено виключний перелік підстав зняття державним виконавцем арешту (повністю або частково), серед якого випадку помилкового зарахування третьою особою коштів на рахунок боржника немає.

Відтак, державний виконавець зняти такий арешт, в силу закону не має права, а відповідно суд його не може зобов`язати до цього.

В той же час, законодавець передбачає спеціальний порядок зняття арешту з майна для особи, яка вважає себе його власником.

Так, відповідно до ст.59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття його з арешту.

Стаття 59 вказаного Закону виходячи із правил конкуренції норм є спеціальною по відношенню до норм статей 328 та 392 ЦК України та передбачає на рівні закону порядок дій особи, яка вважає себе власником майна, на яке накладено арешт.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм закону випливає, що позов про визнання права власності може пред`являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою.

Згідно пункту 1.23 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу.

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Згідно пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від21.01.2004 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний утримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно.

Зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна, по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи, по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Відповідно, позивачем також помилково перераховано кошти на рахунок неналежного отримувача - відповідача-1.

Вказані кошти підлягали перерахуванню на користь ТОВ Укр-Альянс-Груп на підставі договору купівлі-продажу №1217-124 від 13.12.2017.

Позивачем здійснено всі необхідні заходи, передбачені законодавством, на випадок помилкового переказу грошових коштів в сумі 1 701 600,00 грн., зокрема, повідомлено неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу.

Матеріалами справи підтверджено, що вищезазначений переказ коштів є неналежним, відповідач-1 є неналежним отримувачем та таким, що безпідставно набув грошові кошти в сумі 1 701 600, 00 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача -1 за період з 11.01.2018 по 03.04.2019, спірні грошові кошти в розмірі 1 701 600, 00 грн. знаходяться на рахунку ТОВ Метан- Трейдінг Україна .

Виходячи з вищезазначеного, обраний позивачем (апелянтом) спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання права власності на грошові кошти та зняття з них арешту є належним способом захисту, передбаченим ст.16 ЦК України та спеціальною нормою в контексті конкуренції норм, ст.59 Закону України Про виконавче провадження .

Місцевий господарський суд не дослідив всі обставини справи у їх сукупності, не звернув уваги на вищезазначені норми чинного законодавства та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування підстав заявленого позову, а тому прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/1611/18 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому вимога апеляційної скарги про перерахування помилково перерахованих коштів на користь позивача не підлягає розгляду у зв`язку з тим, що вона не була предметом розгляду в суді першої інстанції (відсутня в заяві про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду ухвалою від 08.05.2018).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/1611/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/1611/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" (77640, Івано-Франківська область, Рожнятівського району, с. Цінева, вул. Січових Стрільців, буд. 2, ідентифікаційний код 25070214 ) на грошові кошти у сумі 1701600,00 грн., що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Київський філії Акціонерного товариства Місто банк на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю Метан-трейдінг Україна (03065, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, буд. 51/16, ідентифікаційний код 39458762), які помилково перераховані платіжним дорученням №3688 від 11.01.2018.

5. Зняти арешт з грошових коштів у сумі 1701600,00 грн., що містяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Київський філії Акціонерного товариства Місто банк на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю Метан-трейдінг Україна (03065, м. Київ, вул. Вацлава Гавела/Академіка Каблукова, буд. 51/16, ідентифікаційний код 39458762), накладений 24.05.2017 постановою про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №54000244, які помилково перераховані платіжним дорученням №3688 від 11.01.2018.

6. Доручити видати наказ Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/1611/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 28.05.2019 після виходу членів колегії суддів з тривалих відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко