Рішення

від 21.05.2019 по справі 905/590/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2019 Справа № 905/590/19

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Баган А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м.Київ,

до відповідача Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області,

про стягнення сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заруцький Р.М. (на підставі ордеру серії ПТ №132851 від 20.05.2019р., довіреності вих.№57 від 22.10.2018р.) - адвокат

від відповідача: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ) - особисто

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, про стягнення сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015р. та на рішення господарського суду Донецької області у справі 905/1772/18 від 18 грудня 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 05.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/590/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

26.04.2019р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив №237/04 від 22.04.2019р. на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Позиція відповідача по суті спору мотивована тим, що спірні грошові кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави, що виключає можливість їх витребування відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.05.2019р. суд відмовив у задоволенні заяви відповідача №235/04 від 19.04.2019р. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, вирішив здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, призначив розгляд справи по суті у судовому засідання на 21.05.2019р.

У судове засідання 21.05.2019р. з`явились представник позивача та відповідач особисто.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, підтвердив відсутність погоджених між сторонами відповідно до п. 3.1 договору замовлень на перераховані позивачем грошові кошти у заявленому розмірі. Під час засідання відповідач також зазначав про те, що повернув позивачу грошові кошти у заявленому розмірі, просив суд приєднати до матеріалів додаткові докази по справі - виписки з ПАТ Приватбанк щодо здійснених відповідачем операцій з перерахувань грошових коштів.

В свою чергу, в судовому засіданні 21.05.2019р. представник позивача заперечив проти прийняття судом додаткових документів від відповідача з посиланням на пропуск встановленого судом строку на їх подачу. Крім того, представник позивача стверджував, що обставини, на які посилається відповідач, вже досліджувались судом під час розгляду справи №905/1772/18.

Відповідач в судовому засіданні 21.05.2019р. не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на подання додаткових доказів, разом з тим обґрунтовував поважність причин пропуску встановленого судом строку на подання письмових доказів тим, що не є фахівцем у сфері права.

Під час судового засідання позивач повідомив про відсутність клопотань до суду, посилався на достатність доказів в матеріалах справи для її вирішення судом.

Розглянувши клопотання відповідача про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, суд дійшов наступних висновків.

Розглядаючи справу, суд повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок подання доказів врегульований приписами ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч.4 ст.80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

За імперативними приписами ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За приписом ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області від 05.04.2019р. про відкриття провадження у справі №905/590/19 відповідачу встановлено строк до 26.04.2019р. для подання відзиву на позов і всіх письмових доказів (які можливо доставити до суду). Зокрема, суд звернув увагу учасників справи на додержання приписів ч.4 ст. 80 ГПК України.

Вказана ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 11.04.2019р. (що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення), внаслідок чого встановлений судом строк не був менш 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, і відповідно був достатнім для підготування відзиву та відповідних доказів.

З огляду на це суд вважає, що сприяв учасникам судового процесу в реалізації ним прав, передбачених ГПК України, в свою чергу сторони повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Відзив на позов надійшов на адресу суду 26.04.19р. Виходячи з викладеного, відповідач до закінчення встановленого судом строку скористався своїми процесуальними правами з доведення суду своєї позиції по суті спору.

Отже, клопотання відповідача 21.05.2019р. про залучення до матеріалів справи додаткових доказів заявлено з пропуском встановленого судом процесуального строку.

Відповідно до статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними . Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Як вже зазначалося, з клопотанням чи заявою про відновлення процесуального строку для подання додаткових доказів в обґрунтування позиції зі спору відповідач до суду не звертався, пропуск строку для подачі доказів у справі відповідач під час засідання пояснював тим, що він не є фахівцем у сфері права.

Як вбачається з матеріалів справи, для представництва своїх інтересів відповідачем був залучений фахівець в сфері права - адвокат Деменкова Євгенія Сергіївна відповідно до договору на правову допомогу №49 від 12.04.2019р., предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у статусі відповідача під час розгляду позовної заяви ТОВ "Спецпоставка Плюс" (справа №905/590/19) у господарському суді Донецької області.

Так, адвокатом у виконання домовленостей з клієнтом (відповідачем) була надана правова допомога, зокрема, за підписом адвоката суду було надано заяву №235/04 від 19.04.2019р. про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; у встановлений судом строк підготовлений відзив на позов, у якому викладена позиція по суті спору. Тобто, відповідач скористався правовою допомогою фахівця у сфері права на представництво його інтересів у суді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не був позбавлених своїх процесуальних прав як учасника справи відповідно до господарського процесуального законодавства.

Суд відзначає, що викладені в ухвалі суду про порушення провадження у справі вимоги суду в частині надання відповідачу відзиву разом з усіма письмовими доказами достатньо конкретизовані і не потребують спеціальних знать в області права для їх додаткового тлумачення фахівцем.

За висновками суду, вказані відповідачем обставини жодним чином не перешкоджали відповідачу в строк до дати судового засідання вчинити відповідні процесуальні дії шляхом викладення та направлення на адресу суду поштою обґрунтованої позиції зі спору разом з усіма доказами, в тому числі підготувати за допомогою фахівця клопотання про неможливість через певні обставини надати суду всі докази своєчасно у встановлений судом строк.

Як наслідок, враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку на подання всіх наявних у відповідача доказів, клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів залишено судом без задоволення.

Суд звертає увагу також на наступне.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 05.04.2019р. суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відмовляючи в клопотанні відповідача про призначення справи до розгляду в порядку загального провадження, суд приймав до уваги те, що спірні правовідносини сторін вже були предметом дослідження в межах справи № 905/1772/18. Як вбачається зі змісту рішення по справі № 905/1772/18, в обґрунтування позиції зі спору сторони посилалися на ті ж самі обставини і докази як і по справі № 905/590/19.

Згідно зі ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

З урахуванням приписів ст..ст.12, 247 та 248 ГПК України, суд зазначає, що розгляд справи у спрощеному провадженні сприяє принципу процесуальної економії.

Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, що б під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.

Строки розгляду справ в порядку спрощеного провадження чітко регламентовані, можливість їх продовження процесуальним законом не передбачена.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даному випадку строк розгляду справи спливає 04.06.2019р.

У ч.8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З урахуванням вищевикладеного, справа розглядається судом по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

07.12.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" (експедитор за договором) та Фізичною особою-підприємцем Цимах Валерієм Костянтиновичем (перевізник за договором) був укладений договір-угода №0189/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні (далі - договір), згідно з умовами якого експедитор від імені і за рахунок коштів третьої особи - замовника, залучає перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях (п.1.1. договору).

Перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі; експедитор оплачує послуги перевізника на узгоджених у договорі умовах (п.п.1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.1.4. договору всі істотні умови перевезення обговорюються в замовленнях, які є невід`ємною частиною договору.

Експедитор зобов`язався надавати перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв`язку транспортне замовлення на перевезення вантажу, завірене підписами уповноважених осіб і печаткою експедитора (п.2.1. договору).

Перевізник зобов`язався після ухвалення замовлення до виконання підписати його, завірити печаткою і доставити вантаж за адресою, вказаною у замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачу, отримати на товаросупровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем вказаним у замовленні (п.3.1. договору).

Згідно з п.3.13. договору перевізник зобов`язався протягом 7 календарних днів після розвантаження автомобіля надати експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків, копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінали інших документів, підтверджуючих перевезення.

Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться і своєчасність його доставки (п.4.1. договору).

Відповідно до п.6.1. договору експедитор здійснює оплату послуг перевізника протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від перевізника всіх необхідних документів, указаних в пункті 3.13. договору, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін і діє до 31.12.2015р., або до дати його призупинення (у випадку розірвання за згодою сторін), або в іншому випадку, передбаченому чинним законодавством України, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань; у випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не виразить свого наміру про його розірвання договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік; зміни і доповнення в договір вносяться письмово (п.п.9.1., 9.2., 9.3. договору).

Враховуючи обставини, викладені в позовній заяві та доданих до неї документів, відсутність в матеріалах справи доказів припинення дії договору в розмінні п.9.2 договору, суд встановив, що термін дії договору був автоматично продовжений.

Договір підписаний представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем здійснено оплату послуг відповідача на загальну суму 378600,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №173 від 20.04.2018р., №194 від 18.05.2018р., №193 від 18.05.2018р., №206 від 23.05.2018р., №218 від 01.06.2018р., №219 від 07.06.2018р., №226 від 19.06.2018р., №227 від 21.06.2018р., №234 від 26.06.2018р., №236 від 02.07.2018р. з зазначенням призначення платежу: "оплата за вантажні перевезення, дог.№0189/15 від 07.12.2015р." та банківською випискою з рахунку позивача за період з 07.12.2015р. до 18.09.2018р.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором відповідач надав позивачу акти виконаних робіт №004 від 20.04.2018 р. на суму 14 000,00грн., який отриманий останнім 14.08.2018р., №0012 від 17.05.2018р. на суму 9100,00грн., №0013 від 18.05.2018р. на суму 11800,00грн. та №0014 від 23.05.2018р. на суму 6 900,00грн., отримані позивачем - 17.06.2018р., №0017 від 19.06.2018р. на суму 13200,00 грн., №0018 від 21.06.2018р. на суму 17000,00 грн., №0019 від 27.06.2018р. на суму 6800,00 грн. та №0020 від 03.07.2018р. на суму 8400,00грн., які отримані позивачем - 31.07.2018р., №0015 від 01.06.2018р. на суму 9100,00грн., отриманий позивачем 14.08.2018р. та №0016 від 07.06.2018р. на суму 5000,00грн., отриманий позивачем - 21.08.201р. Загалом на суму - 101300,00 грн.

21 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" листом №54/08 звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з повідомленням про розірвання договору з 10.09.2018р. у зв`язку з відсутністю потреби у подальшому наданні транспортних послуг з боку останнього та вимогою надати документи, передбачені п.3.13. Договору, необхідні для завершення взаєморозрахунків, а саме копії товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення, або повернути на поточний рахунок позивача надмірно сплачені грошові кошти за ненадані послуги з перевезення вантажів у розмірі 101300,00грн. не пізніше 20.09.2018р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", посилаючись на неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015р. звертався до господарського суду Донецької області з відповідним позовом про стягнення з відповідача 101300,00грн. Як вбачається зі змісту рішення по справі №905/1772/18, ТОВ "Спецпоставка Плюс" обґрунтовувало вимоги до ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення грошових коштів у розмірі 101300,00грн. тими ж самими доказами, що і по даній справі, відмінним є лише правове обґрунтування підстав стягнення спірних коштів.

Таким чином, спірні правовідносини сторін вже були предметом дослідження в межах справи № 905/1772/18.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2018р. у справі №905/1772/18, яке що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019р., відмовлено повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м.Київ до Фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр про стягнення попередньої оплати за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101300,00грн. Позиція суддів обґрунтована тим, що позивачем сплачені грошові кошти у розмірі 101300,00грн. на користь відповідача без достатньої правової підстави, а отже не можуть бути витребувані як попередня оплата за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015р.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" звернулось до господарського суду з іншою правовою підставою позову - про стягнення з Фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 101300грн.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Так, між сторонами укладено договір-угоду №0189/15 від 07.12.2015р., предметом якого є перевезення відповідачем вантажів позивача автомобілями в міських, міжміських повідомленнях.

Пунктом 6.1. цього договору закріплено, що позивач здійснює оплату послуг відповідача протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від останнього всіх необхідних документів, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням.

Разом з цим, відповідач зобов`язаний надати послуги з доставки вантажів позивача після ухвалення замовлення к виконанню, про що сторони домовились у п.3.1. вказаного договору.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2018р. у справі №905/1772/18, яке що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019р., встановлений факт відсутності доказів ухвалення к виконанню відповідачем замовлення з доставки вантажів позивача на суму 101300,00грн. Суд у справі №905/1772/18 дійшов висновку, позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 101300,00грн. на користь відповідача без достатньої на те правової підстави, а саме за відсутності узгодженого сторонами замовлення, в якому зазначаються всі істотні умови перевезення згідно п.1.4. договору - угоди №0189/15 від 07.12.2015р.

Факт відсутності узгодженого між сторонами замовлення, в якому узгоджуються всі істотні умови перевезення згідно п.1.4. договору, сторонами під час розгляду справи №905/590/19 не заперечувався.

Крім того, за умовами п.3.13 договору сторони погодили, що перевізник зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів після розвантаження автомобіля надати Експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення.

Однак відповідного пакету документів до матеріалів справи позивачем не надано.

Відповідач не надав жодного доказу щодо виконання зобов`язання зі здійснення перевезення вантажів на спірну суму - 101300,00грн., а саме замовлення на перевезення вантажу, товарно-транспортну накладну, інші документи, підтверджуючі перевезення.

Також, до матеріалів справи не надано доказів направлення зазначених документів на адресу позивача. Крім того, не зазначено коли, яким маршрутом, та який вантаж був ним нібито перевезений, хто є вантажовідправником та вантажоодержувачем цього вантажу та міг би підтвердити ці твердження відповідача.

За умовами договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015р. здійснення попередньої оплати послуг з перевезення вантажу не передбачено.

Враховуючи викладене, грошові кошти у сумі 101300,00грн. знаходяться у відповідача за відсутності узгодженого між сторонами замовлення, що в свою чергу виключає обов`язок відповідача надати відповідні послуги за спірним договором, а отже й виключає обов`язок позивача щодо оплати цих послуг, а тому є безпідставно набутим майном.

Згідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, зокрема, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 935 Цивільного кодексу України клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв`язку із розірванням договору.

Мотиви реалізації сторонами такого права контрагентами у статті 935 Цивільного кодексу України не визначені, а отже, за висновками суду, право на одностороннє розірвання договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні може бути реалізовано кожною стороною з будь-яких підстав, за власним бажанням та особистим волевиявленням. Тобто, у даному випадку одностороннє розірвання не ставиться у виключну залежність від належного виконання іншим контрагентом умов договору (як вид відповідальності), а виступає чинником який призводить до припинення договірних відносин сторін та обумовлює закінчення строку його дії.

Отже, договір у даному випадку може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення стороною одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Як вже встановлено судом, 21.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" листом №54/08 звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з повідомленням про розірвання договору №0189/15 від 07.12.2015р., в якому зазначено про розірвання договору з 10.09.2018р. Докази отримання листа відповідачем 01.09.2018р. наявні в матеріалах справи, обставини щодо отримання вказаного повідомлення відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Отже, з огляду на норми ст.ст. 907, 935 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що договір-угода №0189/15 від 07.12.2015р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні є розірваним, заперечень відповідача з цього приводу не надано.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, зокрема, повернення грошових коштів у заявленому розмірі як безпідставного користування відповідачем коштами позивача.

Відтак, позивач як замовник послуг скористався власним безумовним правом, передбаченим ст. 935 Цивільного кодексу України, щодо розірвання договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015р. в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 101300,00грн як безпідставно набутого майна.

За висновками суду, з розірванням договору кошти у розмірі 101300,00грн. стають майном (грошовими коштами), яке знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначив також Верховний Суд у постанові від 15.02.2019р. у справі №910/21154/17 та Велика Палата Верховного суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17.

У відповідності до ч. 4, 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для утримання здійснених позивачем перерахувань у розмірі 101300,00грн. на підставі розірваного договору. З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві №237/04 від 22.04.2019р. на позовну заяву зазначив також, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу складають 5000,00грн.

Частиною 2 ст.126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 12, 46, 73, 74-79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м.Київ, до Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, про стягнення сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн. - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 7А, офіс 8-23; код ЄДРПОУ 39208917) сплачених без належної правової підстави грошові кошти у розмірі 101300грн.00коп., суму судового збору у розмірі 1921грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України).

У судовому засіданні 21.05.2019р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст буде складено та підписано протягом п`яти днів.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2019р.

Суддя Ю.В. Макарова