Постанова

від 07.08.2019 по справі 905/590/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2019 р. Справа № 905/590/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Заруцький Р.М.

відповідача - Цимах В.К. особисто

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича (вх.№2149Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019 у справі № 905/590/19 (повний текст якого складено та підписано 27.05.2019 суддею Ю.В. Макаровою у приміщенні зазначеного суду)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ,

до відповідача фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м. Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області,

про стягнення сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м. Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, про стягнення сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015 та на рішення господарського суду Донецької області у справі 905/1772/18 від 18 грудня 2018 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2019 у справі № 905/590/19 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м. Київ, до фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, про стягнення сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн. - задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 7А, офіс 8-23; код ЄДРПОУ 39208917) сплачених без належної правової підстави грошові кошти у розмірі 101300грн.00коп., суму судового збору у розмірі 1921грн.00коп.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Одночасно, апелянт звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, з посиланням на те, що передбачений ГПК України строк на апеляційне оскарження був пропущений у зв`язку повний текст оскаржуваного рішення апелянтом було отримано лише 19.06.2019.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно задоволення позовних вимог, оскільки договірний характер правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування до них положень статей 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 905/590/19. Позивачу встановлено строк для подання відзиву. Призначено справу до розгляду на 07.08.2019.

26.07.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" (експедитор за договором) та фізичною особою-підприємцем Цимах Валерієм Костянтиновичем (перевізник за договором) був укладений договір-угода №0189/15 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні (далі - договір), згідно з умовами якого експедитор від імені і за рахунок коштів третьої особи - замовника, залучає перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях (п.1.1. договору).

Перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі; експедитор оплачує послуги перевізника на узгоджених у договорі умовах (п.п.1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.1.4. договору всі істотні умови перевезення обговорюються в замовленнях, які є невід`ємною частиною договору.

Експедитор зобов`язався надавати перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв`язку транспортне замовлення на перевезення вантажу, завірене підписами уповноважених осіб і печаткою експедитора (п.2.1. договору).

Перевізник зобов`язався після ухвалення замовлення до виконання підписати його, завірити печаткою і доставити вантаж за адресою, вказаною у замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачу, отримати на товаросупровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем вказаним у замовленні (п.3.1. договору).

Згідно з п.3.13. договору перевізник зобов`язався протягом 7 календарних днів після розвантаження автомобіля надати експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків, копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінали інших документів, підтверджуючих перевезення.

Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться і своєчасність його доставки (п.4.1. договору).

Відповідно до п.6.1. договору експедитор здійснює оплату послуг перевізника протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від перевізника всіх необхідних документів, указаних в пункті 3.13. договору, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками сторін і діє до 31.12.2015р., або до дати його призупинення (у випадку розірвання за згодою сторін), або в іншому випадку, передбаченому чинним законодавством України, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань; у випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не виразить свого наміру про його розірвання договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік; зміни і доповнення в договір вносяться письмово (п.п.9.1., 9.2., 9.3. договору).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору в розмінні п.9.2 договору, колегія суддів встановила, що термін дії договору був автоматично продовжений.

Договір підписаний представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем здійснено оплату послуг відповідача на загальну суму 378600,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №173 від 20.04.2018р., №194 від 18.05.2018р., №193 від 18.05.2018р., №206 від 23.05.2018р., №218 від 01.06.2018р., №219 від 07.06.2018р., №226 від 19.06.2018р., №227 від 21.06.2018р., №234 від 26.06.2018р., №236 від 02.07.2018р. з зазначенням призначення платежу: "оплата за вантажні перевезення, дог.№0189/15 від 07.12.2015р." та банківською випискою з рахунку позивача за період з 07.12.2015р. до 18.09.2018р.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором відповідач надав позивачу акти виконаних робіт №004 від 20.04.2018 р. на суму 14 000,00грн., який отриманий останнім 14.08.2018р., №0012 від 17.05.2018р. на суму 9100,00грн., №0013 від 18.05.2018р. на суму 11800,00грн. та №0014 від 23.05.2018р. на суму 6 900,00грн., отримані позивачем - 17.06.2018р., №0017 від 19.06.2018р. на суму 13200,00 грн., №0018 від 21.06.2018р. на суму 17000,00 грн., №0019 від 27.06.2018р. на суму 6800,00 грн. та №0020 від 03.07.2018р. на суму 8400,00грн., які отримані позивачем - 31.07.2018р., №0015 від 01.06.2018р. на суму 9100,00грн., отриманий позивачем 14.08.2018р. та №0016 від 07.06.2018р. на суму 5000,00грн., отриманий позивачем - 21.08.201р. Загалом на суму - 101300,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 21 серпня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" листом №54/08 звернулось до фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича з повідомленням про розірвання договору з 10.09.2018 у зв`язку з відсутністю потреби у подальшому наданні транспортних послуг з боку останнього та вимогою надати документи, передбачені п.3.13. Договору, необхідні для завершення взаєморозрахунків, а саме копії товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення, або повернути на поточний рахунок позивача надмірно сплачені грошові кошти за ненадані послуги з перевезення вантажів у розмірі 101300,00грн. не пізніше 20.09.2018р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", посилаючись на неналежне виконання фізичною особою-підприємцем Цимах В. К . зобов`язань щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015 звертався до господарського суду Донецької області з відповідним позовом про стягнення з відповідача 101300,00грн. Як вбачається зі змісту рішення по справі №905/1772/18, ТОВ "Спецпоставка Плюс" обґрунтовувало вимоги до ФОП Цимах В.К. щодо стягнення грошових коштів у розмірі 101300,00грн. тими ж самими доказами, що і по даній справі, відмінним є лише правове обґрунтування підстав стягнення спірних коштів.

Таким чином, спірні правовідносини сторін вже були предметом дослідження в межах справи № 905/1772/18.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2018р. у справі №905/1772/18, яке що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019р., відмовлено повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс", м.Київ до Фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр про стягнення попередньої оплати за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015р. у розмірі 101300,00грн. Позиція суддів обґрунтована тим, що позивачем сплачені грошові кошти у розмірі 101300,00грн. на користь відповідача без достатньої правової підстави, а отже не можуть бути витребувані як попередня оплата за договором-угодою №0189/15 від 07.12.2015р.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" звернулось до господарського суду з іншою правовою підставою позову - про стягнення з Фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича, м.Часів Яр сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 101300грн.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються, насамперед, положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Так, між сторонами укладено договір-угоду №0189/15 від 07.12.2015, предметом якого є перевезення відповідачем вантажів позивача автомобілями в міських, міжміських повідомленнях.

Пунктом 6.1. цього договору закріплено, що позивач здійснює оплату послуг відповідача протягом 20-ти календарних днів з дати отримання від останнього всіх необхідних документів, якщо інші умови оплати не обговорені замовленням.

Разом з цим, відповідач зобов`язаний надати послуги з доставки вантажів позивача після ухвалення замовлення к виконанню, про що сторони домовились у п.3.1. вказаного договору.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2018 у справі №905/1772/18, яке що залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, встановлений факт відсутності доказів ухвалення к виконанню відповідачем замовлення з доставки вантажів позивача на суму 101300,00грн. Суд у справі №905/1772/18 дійшов висновку, позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 101300,00грн. на користь відповідача без достатньої на те правової підстави, а саме за відсутності узгодженого сторонами замовлення, в якому зазначаються всі істотні умови перевезення згідно п.1.4. договору - угоди №0189/15 від 07.12.2015.

Факт відсутності узгодженого між сторонами замовлення, в якому узгоджуються всі істотні умови перевезення згідно п.1.4. договору, сторонами під час розгляду справи №905/590/19 не заперечувався.

Крім того, за умовами п.3.13 договору сторони погодили, що перевізник зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів після розвантаження автомобіля надати Експедиторові пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: копію товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт (наданих послуг), оригінал рахунку-фактури і оригінал інших документів, підтверджуючих перевезення.

Однак відповідного пакету документів до матеріалів справи позивачем не надано.

Відповідач не надав жодного доказу щодо виконання зобов`язання зі здійснення перевезення вантажів на спірну суму - 101300,00грн., а саме замовлення на перевезення вантажу, товарно-транспортну накладну, інші документи, підтверджуючі перевезення.

Також, до матеріалів справи не надано доказів направлення зазначених документів на адресу позивача. Крім того, не зазначено коли, яким маршрутом, та який вантаж був ним нібито перевезений, хто є вантажовідправником та вантажоодержувачем цього вантажу та міг би підтвердити ці твердження відповідача.

За умовами договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015 здійснення попередньої оплати послуг з перевезення вантажу не передбачено.

Враховуючи викладене, грошові кошти у сумі 101300,00 грн. знаходяться у відповідача за відсутності узгодженого між сторонами замовлення, що в свою чергу виключає обов`язок відповідача надати відповідні послуги за спірним договором, а отже й виключає обов`язок позивача щодо оплати цих послуг, а тому є безпідставно набутим майном.

Згідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, зокрема, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 935 Цивільного кодексу України клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв`язку із розірванням договору.

Мотиви реалізації сторонами такого права контрагентами у статті 935 Цивільного кодексу України не визначені, а отже, за висновками суду, право на одностороннє розірвання договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні може бути реалізовано кожною стороною з будь-яких підстав, за власним бажанням та особистим волевиявленням. Тобто, у даному випадку одностороннє розірвання не ставиться у виключну залежність від належного виконання іншим контрагентом умов договору (як вид відповідальності), а виступає чинником який призводить до припинення договірних відносин сторін та обумовлює закінчення строку його дії.

Отже, договір у даному випадку може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення стороною одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Як встановлено колегією суддів, 21.08.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка Плюс" листом №54/08 звернулось до фізичної особи-підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича з повідомленням про розірвання договору №0189/15 від 07.12.2015, в якому зазначено про розірвання договору з 10.09.2018. Докази отримання листа відповідачем 01.09.2018 наявні в матеріалах справи, обставини щодо отримання вказаного повідомлення відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Отже, з огляду на норми ст.ст. 907, 935 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що договір-угода №0189/15 від 07.12.2015 на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні є розірваним, заперечень відповідача з цього приводу не надано.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, зокрема, повернення грошових коштів у заявленому розмірі як безпідставного користування відповідачем коштами позивача.

Відтак, позивач як замовник послуг скористався власним безумовним правом, передбаченим ст. 935 Цивільного кодексу України, щодо розірвання договору-угоди №0189/15 від 07.12.2015 в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 101300,00грн як безпідставно набутого майна.

За висновками колегії суддів, з розірванням договору кошти у розмірі 101300,00грн. стають майном (грошовими коштами), яке знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення такого грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначив також Верховний Суд у постанові від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 та Велика Палата Верховного суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

У відповідності до ч. 4, 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для утримання здійснених позивачем перерахувань у розмірі 101300,00грн. на підставі розірваного договору. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи ст.1212 Цивільного кодексу України.

В ході апеляційного перегляду апелянт зробив усну заяву про те, що повернув грошові кошти шляхом перерахування на картку фізичної особи одного з працівників через систему Приват 24.

Однак, доказів того, що перерахування відбулось саме на виконання зобов`язання з повернення коштів в розмірі 101300,00 грн., які є предметом даного спору, і позивачем таке виконання грошового зобов`язання прийняте як належне, апелянт суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача сплачених без належної правової підстави грошових коштів у розмірі 101300,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду України у справі № 6-122цс14 колегія суддів зазначає, що оскільки 15.12.2017 набула чинності нова редакція ГПК України (в редакції, чинній на час вирішення даного спору) суд у відповідності до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у постанові від 15.02.2019 у справі №910/21154/17 та Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Цимаха Валерія Костянтиновича на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019 у справі № 905/590/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2019 у справі № 905/590/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 12.08.2019

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко